Без вини винуватий: тероризують за чужий кредит

Зазвичай у журналістському середовищі не прийнято виносити на читацький загал проблеми, так би мовити, особистісного характеру. Це — зрозуміло. Проте у нашому повсякденні, на жаль, трапляються серйозні ситуації, у які може потрапити будь-яка людина. Незалежно від фаху, посади чи віку. Далі йтиметься про те, як кредитні заборгованості можуть вплинути в негативному контексті на спокійне, розмірене життя людини, абсолютно не причетної до чиєїсь кредитної історії.
Одразу зазначу, що я особисто не проти надання кредитів. Адже в такий спосіб людина може пришвидшити вирішення життєво важливих питань. Свого часу і сам був позичальником у солідних банків, коли потрібно було зробити ремонт нерухомості, придбати сучасну побутову техніку та ін. Кожного разу вчасно оплачував щомісячні кредитні зобов’язання, а коли була можливість, — достроково погашав кредит.
Тепер, як свідчить реальність, отримати кредит можна будь-де, будь-кому і за лічені хвилини. Така доступність, невиправдана легковажність кредитних установ позбавлена здорового глузду, близька до абсурду, бо не гарантує, що позичальник справно позичене поверне.
Так сталося в цій історії. Співмешканка мого близького родича вирішила просто вийти із стану безгрошів’я. Узяла паспорт свого співмешканця, звернулася до найближчої кредитної «хап-смички», де їй і видали потрібну суму на чужий паспорт. Важко уявити — як могли ті, хто так безвідповідально позичав гроші, розраховувати на їх повернення та ще й із відсотками.
Допускаю, що «позичали» повірили на «чесне» слово молодички та надані нею номери мобільних телефонів найближчих родичів свого співмешканця (батьків, брата та ін.). Оскільки свою сім-карту викинула, то кредитна контора стала надзвонювати родині співмешканця, у тому числі — і авторові цих рядків. Із кожним днем ті дзвінки ставали все нахабнішими. Намагався пояснити, що їхній клієнт у нашому помешканні не прописаний, проживає десь в іншому місті, зв’язок із ним втрачено. А головне — ніякого відношення до нього чи кредитних історій його співмешканки не маю. Зі мною кредитна контора не узгоджувала питання надання кредиту тій особі, я не поручитель у кредитній справі. А тому жодних підстав повертати чиїсь позички не маю.
Гадав, що моїх аргументів мало б вистачити, аби ті дзвінки-вимагання припинилися. Та де там! У хід пішла «важка артилерія». Почали надзвонювати з різних номерів: мобільних 2 операторів, міжміських стаціонарних. Вимоги, погрози, шантаж, ультиматум погасити кредит громадянина Х. до такого-то числа. У противному разі приїдуть, заберуть наше скромне майно, і ми залишимося ні з чим.
Причому, телефонували будь-якої пори. Траплялось — і під час медичних маніпуляцій у лікарні. Одна з надто «грізних дзвонилок» спочатку представилася представником… Офісу президента, поцікавилася розмірами наших скромних пенсій, щоб надати матеріальну допомогу. А вже за півхвилини почала страшно лаятися, проклинати, вимагати повернути кредит за договором, якого ми, звісно, і в очі не бачили. У такому ж погрозливо-терористичному стилі щодня нагадували про себе колеги тієї додзвонювачки.
Коли мій терпець увірвався, вирішив звернутись до правоохоронних органів — у центральні апарати СБУ, Нацполіції. Там порадили на дзвінки тих колекторських контор просто не зважати та пообіцяли розібратися з ними. Хоча сказали, що подібна практика «вибивал», на жаль, — дуже поширене явище в Україні.
Мене ж здивувало інше: чому за чиюсь «забудькуватість» віддати позичене повинні відповідати абсолютно сторонні люди, у цьому випадку — немолоде подружжя пенсіонерів?
Далі — більше. Коли перестав брати слухавку — полетіли СМС-ки. У них погрози, що про нас повідомлятимуть сусідів, інших родичів, знайомих… Театр абсурду, що розігрувався колекторською компанією, перейшов усі межі. Вирішив змінити номер телефону, яким користувався багато років. Проте через півгодини, не повірите, мої старі «друзі» вже добралися до мене і на новий номер! Це мене не на жарт здивувало. Подумав: чи не працюють часом ті колектори в змичці з оператором мобільного зв’язку або чи не пов’язані з якимись «ясновидящими» чи, не дай Боже, сатаною? Хтозна…
Як тепер ставлюсь до тих дзвінків? Абсолютно спокійно. Навіть із гумором, змінив рингтон на веселішу мелодію. А побачивши на дисплеї знайомі номери, які відверто кажучи, остогидли, на них не відповідаю. Погашати невідомо чиї борги, тим більше — людини, якої я ніколи не бачив, непорядної і нечесної, не буду ні-ко-ли! Можливо, ці рядки стануть наукою тим, хто позичав гроші наліво-направо…