Поминання 10/2020

9 березня — 40 днів світлої пам’яті Петра Олексійовича КРАЄВСЬКОГО

Минає час, але не минає біль втрати. Талант, любов до пісні — мабуть, від Бога. Тебе називали «наш соловейко». Настав час і більше не почуєм твій душевний голос. Спочивай з миром. Вічний спокій твоїй душі.

Сумуючі дружина, син, невістка, онуки, правнуки, рідні

18 лютого пішов з життя Семен Беркович ХОДУРСЬКИЙ

Світла, добра людина.

Залишив нас у розпачі, дім став пусткою, а життя втратило свої барви...

Скільки не мине часу, ти завжди будеш з нами. Царство тобі Небесне.

Сумуючі дружина, рідні

8 березня минає рік, як немає з нами нашого дорогого батька, дідуся — Аркадія Антоновича БЛАГОДИРЯ

Світла і вічна пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Хто знав, згадайте та пом’яніть добрим словом і тихою молитвою.

Сумуючі діти, онуки, правнуки, друзі, сусіди

4 березня минуло 40 днів, як трагічно загинула наша сестричка, донечка і хороша мама, дружина — Олеся Володимирівна БАХУР

Ніколи нам не забути найстрашніший день і ту страшну хвилину, коли підступна смерть вирвала Тебе від нас, коли перестало битися Твоє серденько. Ти пішла в інший світ, звідки вже немає вороття. Хай сонечко зігріває Твою останню домівку, хай м’якою і теплою буде Тобі земля, хай добрі янголи охороняють Твій спокій. Царство Небесне, наша дорога, рідна і незабутня. У цей скорботний день, хто її знав, пом’яніть тихим словом.

Вічно сумуючі рідні

11 березня — 7 років світлої пам’яті і вічної любові Віктора Броніславовича АДАМОВИЧА

Пливуть роки,

Мов талая вода,

Сім років з нами

Вже тебе нема...

А наша пам’ять

І любов не згасне.

Земля тобі пухом і Царство Небесне.

Твоя сім’я

3 березня минуло 18 років, як пішла з життя наша дорога мама, бабуся, прабабуся — Галина Олексіївна РОМАНЮК

Хоч обірвалося життя, а ти живеш

У наших помислах, живеш і будеш жити.

Ти вміла справді мріяти й любити,

Ми пам’ятаємо, ріднесенька, тебе.

Царство тобі Небесне і вічний спокій.

Вічно сумуючі діти, онуки, правнучка

День 8 березня назавжди став чорним днем у моєму житті. Рік тому раптово обірвалося молоде життя мого єдиного, найдорожчого, рідненького синочка — Романа Дмитровича РОГОВСЬКОГО

Ти був моєю радістю і гордістю, надією і підтримкою, а став довічним болем. Світ став порожнім без тебе, опустіла Земля, почорніла від горя твоя мама.

Не винесу горя, не виплачу сліз. Ти щастя і радість з собою поніс.

Спи, мій рідненький, кровиночко мила, хай сонце зігріє душу твою,

Господь хай обійме, до себе пригорне тебе, мій синочку, там у раю.

Царство Небесне, рідненький, і вічний спокій твоїй добрій душі. Нехай Всевишній покарає винних у смерті моєї дорогої дитини.

У вічній печалі твоя мама, вітчим та всі рідні

5 березня минає 9 років, як в автокатастрофі загинув Валентин Леонідович ЗАГУРСЬКИЙ

Як швидко плине час… Пішов від нас ти так раптово і дуже рано, ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці тривожить рана, бо ти ж пішов не на годину, а назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка. На чорний камінь упаде роса, і в тій скорботі — наша є сльоза. Тебе немає, і погляд твій погас, але в серцях ти назавжди у нас, бо таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне тобі і вічна пам’ять.

Вічно сумуючі батьки, брат Віталій із сім’єю

5 березня — рік, як пішов з життя чоловік, син, батько, дідусь — Олександр Геннадійович КОРНЄЄВ

Минає рік, як перестало битися Твоє серце... Ти пішов з життя, залишивши нас у розпачі, тепер життя втратило свої барви... Але, пішовши в інший світ, залишив по собі добру пам’ять. Минають дні тяжкої печалі, і скільки не мине часу, Ти завжди будеш поряд із нами. Спи спокійно. Ти заслужив Божого тепла. Лебединим пухом хай буде Тобі земля. Вічна пам’ять.

Дружина, мама, теща, діти, онуки

6 березня минає рік, як перестало битися серце Олександра Івановича САРНИЦЬКОГО

Як боляче без тебе, рідний, жити, душа ридає, тужить і болить. Ніким тебе не можна замінити. Всі пам’ятають усмішку твою. І до могили топчемо доріжку, тебе немає, серце плаче, душа болить. Ми кожен день тебе чекаєм, виглядаєм. Закрила хижа смерть повіки, заснув ти вічним сном навіки. Прости, що не змогли від смерті вберегти, прости за те, що осиротіли. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Спи спокійно, наш рідненький.

Сумуючі дружина, діти, зяті, онуки

5 березня минуло 2 роки, як перестало битися серце нашого сина — Володимира Олександровича ЛУКАЩУКА

В той день навкруги життя було, а серце так хотіло жити, не врятували, жаль, від смерті. Ти вічно в пам’яті живеш. Тебе в нас, рідний, не стало, і ми не в силах щось змінити. Не стерти наш біль гіркими сльозами. Хто пам’ятає, — пом’яніть. Вічний спокій твоїй душі і Царство Небесне.

Сумуючі всі рідні