ГІЛКИ ШИПШИНИ

Після весілля Василь з Ніною жили душа в душу. Молодята обожнювали одне одного, і незабаром у них народилася дочка. Назвали її Катеринкою. Але минули роки, й ідилія скінчилася: Василя посадили за умисне вбивство. Строк був довгим, проте Ніна розлучатися не поспішала.
З часом Василь повернувся до сім’ї. Незабаром у Катерини народився син Денис.
Роль дідуся Василю сподобалася. Так як дочка залишилася жити у батьків, то він частенько був з онуком, пестив його.
Ось і у цей день дідусь залишився удвох з онуком. Його дружина з дочкою пішли в гості,а у Василя розболівся шлунок.Увечері він приспав Дениса, сам сів біля телевізора.
Ніна з Катериною повернулися пізно й одразу лягли спати.
Щоб не заважати дружині і дітям, Василь вимкнув телевізор та пішов на кухню. Закурив. Аж раптом він почув крики, що долинали з вулиці. Василь визирнув у вікно.
...Рита і Кирило мешкали у сусідньому під’їзді. Молоді люди не були розписані, але, щоб перевірити свої почуття, вирішили спробувати пожити разом. Рита перебралася до свого коханого в квартиру, де він жив зі своєю сестрою. Відношення між ними були добрими. Хоча в житті, як у житті, часом бувають і сварки.
У цей вечір Кирило прийшов додому напідпитку. Вчинив розборки. До часу ночі обстановка загострилася.
Рита, щоб побути насамоті, хряпнула дверима і вибігла на вулицю. Кирило — слідом. Рита заскочила у свій автомобіль і закрилася на всі замки.
Кирило був злим і намагався проникнути у салон легковика.
Молода жінка вийшла лише тоді, коли співмешканець розтрощив скло на дверці. Тепер лютували обидва, кричали одне на одного.
Всю цю картину з вікна спостерігав Василь. Він дивився і закипав од гніву. Дочка і онук давно спали, але їхні вікна також виходили у двір, значить, шум з вулиці міг запросто їх розбудити.
— Ну я вас!.. — розізлився Василь і узяв зі столу кухонний ніж. — Я вас зараз заспокою.
Він тихо вийшов з квартири, спустився вниз. Підійшовши до сусідів, у гніві мовив:
— Ей, ви, ану мотайте звідси! Заважаєте спати всьому будинку!
— Відвали, дядя, не бачиш, що у нас любов? — огризнувся Кирило.
— Ще раз повторюю, уйдіть звідси! — рявкнув Василь. — Я живу в цьому під’їзді, і в мене вдома спить маленький онук.
— Я же сказав: зараз закінчу розмову зі своєю дівчиною, і ми підемо.
Василь розлютився, двинув хлопця плечем.
Кирило спробував відповісти, але Василь відхилився.
Тепер вони стояли одне проти одного, мов два козлики на кладці.
Василь прошипів:
— Ти, гнидо, хочеш мого внука розбудити? Зараз тебе ножичком!
Кирило заточився.
— Ти чого, мужик?
Однак Василь блискавкою вихопив з рукава ніж і почав ним водити перед носом хлопця.
Побачивши це, Рита кинулася на захист свого коханого, стала між ними.
Боячись за життя дівчини, Кирило відштовхнув Риту. Та впала, але швидко підвелася і знову спробувала зупинити чоловіка, котрий розмахував ножем.
Кирил вдруге відштовхнув дівчину. І саме у цю мить Василь вдарив його ножем. Лезо ввійшло у передпліччя. Хлопець охнув і з жахом вирячився на нападника.
Той відстрибнув і почав сунути на нещасного. Підстрибнувши впритул, різким рухом засадив лезо ножа йому у живіт.
В очах Кирила потепніло.Схопившись за рану, хлопець зігнувся і відтак присів.
Сусід Василя, котрий у цей час повертався додому, побачив метушню. Підбіг і забрав ніж у Василя, повів його додому (чоловік не бачив різанини, тому подумав, що вони лише сварилися).
Рита від побаченого остовпіла: вона мовчки сіла на лавку, не знаючи, що робити. Кирило по «мобільнику» викликав для себе швидку і лише після цього знепритомнів.
Бригада медичної допомоги, що прибула на виклик, повезла молодих людей до лікарні.
Весь наступний день Василь знаходився вдома, нікуди не ходив, але незабаром за ним прийшли. Намагаючись виправдати свої дії, Василь розповів дивну історію?
— Мені не спалося, тому я пішов надвір покурити, а заразом нарізати гілок шипшини для дружини. Вона з них робить настоянки і маски для обличчя.
— Ну, і що далі? — цікавилися правоохоронці.
— Ну, покурив,— продовжував Василь,— нарізав гілок. Повертаюся додому. Коли бачу, п’яний хлопець причепився до дівчини. Ображає її, б’є. Я до них.
— І що?
— Заступився, значить. Попросив хлопця, щоб припинив знущання.
— Припинив?
— Та ні. Кинувся на мене. Погрожувати почав. Я, звичайно, захищаюся.
— Ножем?
— Чому ножем?
— Поранений він.
— Так я ж і кажу: я захищався. Гілки шипшини випали з моїх рук. Я нагнувся, щоб їх підняти. Нагнувся і той кривдник. Ну й напоровся на ніж.
Проте в ході огляду кущів шипшини, до яких, за показами Василя, він ходив уночі, слідів зламів, згинів чи зрізів на гілках виявлено не було.
А за свідченнями дружини, Василь ніколи не заготовляв для неї шипшини. Єдине, що він міг принести додому, це березові віники.
Незабаром у слідства з’явився свідок, котрому Василь не міг нічого заперечити — Кирило. Він отримав тяжкі ушкодження внутрішніх органів. Йому зробили кілька складних операцій, але хлопець, на щастя, залишився живим.
Цікаво, що в ту ніч крики і шум не порушили сна тих, за кого так хвилювався Василь. Його дружина й дочка, а, головне, маленький онук Денис, безтурботно спали.
Тепер Василь знову довго їх не бачитиме. Певно, коли повернеться, застане нових онуків.