Історія простих та драйвових

«Fireflies» — запальний рок-гурт із Новограда-Волинського. Хлопці дарують драйвову музику, несуть оточенню власне світло. Тож і назву обрали, що в перекладі з англійської означає «світлячки». Нині ці світлячки намагаються освітлювати власну дорогу. Вони вже встигли пройти перші випробовування і не втрачають віри в себе. Завжди — на позитиві, з привітними усмішками. Можливо, не за горами той час, коли «Fireflies» підкорять справді великі сцени, і тоді історія становлення гурту збагатиться легендами…
ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ
Засновниками гурту стали Олександр Барановський і Сергій Стокозов. Олександр (у музичних колах відомий як Зевс) жваво розповідає, що все, як і більшість цікавого в житті, трапилося випадково…
Одного дня у 2015 році він перетнувся із Сергієм Стокозовим на одній із вулиць Новограда. Сергій мав при собі гітару, а Олександру закортіло щось саме в той момент зіграти. На тому й потоваришували, згодом граючи в молодіжних колах на Фортеці, біля Палацу культури, Молодіжного центру, у парку. Так виникла ідея створити власний рок-гурт.
Запросили барабанщика Юру Пашковського (відомого як «Юра із НаталОвки») та Пашу Валентюка (Паша Радіомережний). Поступово назбирався перший колективний репертуар, з яким можна було виходити на сцену. Саме тут в нагоді став «Zvyahel music Fest».
«ZVYAGEL MUSIC FEST», «МРАЗЬ»… І ЗМІНА СКЛАДУ
Саша Барановський розповідає: «Якось так вийшло, що переважно організацією займаюсь я. Перший серйозний фест, який ми зробили разом із місцевим активістом Олександром Загурським, був «Zvyagel music Fest». Я відповідав за сценічну частину та за набір гуртів, а Загурський — за документальну частину. Це було наше дітище».
Тож перший вихід «Fireflies» на офіційну й за місцевими мірками велику сцену припав на «Zvyagel music Fest».
Пісню «Мразь» (до речі, одну з улюблених серед звягельських любителів місцевого року — натовп завжди її підспівує з особливим натхненням) виконали спільно з басистом Сергієм Орловим (Сударь Звягельський).
Олександр твердить, що бачив, як той рветься творити музику. Має безумовний талант, власну апаратуру, пише власну музику та готовий викладатися на повну. Тому вони часто запрошували його на концерти та пропонували підігрувати.
І так співпало, що в тодішнього бас-гітариста Паші Радіомережного з’явилася можливість пошукати кращої долі в Києві. Гарні шанси в житті випадають не часто, тож він був змушений залишити гурт, а хлопці його із вдячністю за спільні концерти відпустили. Без зайвих міркувань до гурту запросили добре знайомого Сергія Орлова.
ГРАЮТЬ ТЕ, ЩО ПОДОБАЄТЬСЯ
«Fireflies» зізнаються, що в гурту немає конкретного музичного стилю: «Граємо те, що подобається в цей момент. Те, чого кортить душі. Маємо такі треки, як: «Мразь», «В мережі», «Сенс», що належать до панк-року; треки «Не йди», «Навіщо?», «Північні вітри» — блюз-рок; «Облака» — рок».
Зевс говорить, що в їхньому репертуарі є все, крім брутал-металу та шансону. Тобто добрий, простий, улюблений рок…
Новим складом гурт виступив 12 квітня 2019 року на звітному концерті Новоград-Волинської школи №2 (усі, крім Юри, випускники цієї школи). Перед тим пробували свої сили на проекті «Голос міста».
НОВІ ЗМІНИ — АБЗАЦОМ ПРО КОЖНОГО
Життя іде, провокуючи зміни, даючи нові шанси й можливості. За барабанами Юру Пашковського замінив Олександр Гончарук. Новоград — місто маленьке, у якому всі музиканти добре один із одним знайомі. Тож проблем із адаптацією не виникло — наступного дня вже почали спільні репетиції.
Нині склад гурту «Fireflies» виглядає таким чином:
Олександр Барановський («Зевс») — ритм-гітара, вокал. Один із засновників Fireflies. Те, що він приречений стати музикантом, було зрозуміло ще від його народження, адже народився він у родині професійних музикантів. Перших акордів навчив брат Вовчик. Із 13 років грає на професійних сценах. Цей гурт — уже четвертий його власний проект. «Музика — це те, чим ми живемо. Нею просто хочеться займатися та розвивати, творити й отримувати насолоду. «Fireflies» — маленька сім’я. Частинка того, що хочеться подарувати людям, того, що словами не описати», — зізнається Зевс.
Сергій Стокозов («Рука піднята догори, показуючи рок-н-рольний знак», «коза») — соло-гітара. Один із засновників «Fireflies». Любов до музики відчув у 11 років. Тоді, коли його брат купив собі гітару. Згодом на день народження і йому подарували першу гітару й він одразу записався на уроки музики до тієї самої вчительки, що і його брат, — Ірини Українець. Згодом почав слухати рок, полюбив гурт «Король і Шут». Відтоді все й «понеслось»… Музика для нього — висловлення думок та почуттів. Від гурту чекає нових злетів та хороших треків. Як і кожен музикант, мріє про повні стадіони, адже той момент, коли публіці подобається те, що ти граєш, — безцінний… Гурт для Сергія — це близькі та рідні люди, які завжди поруч, з якими можна поговорити, але якщо розмова словами не клеїться, то говорять акордами.
Сергій Орлов (Сударь Звягельський) — бас-гітара. Розповідає, що музикою почав займатися у музичній школі — вчився грати на баяні. У класі 3-4 хотів полишити цю справу, проте Тамара Дмитрівна (тодішня вчителька) дістала гітару та продемонструвала йому аж цілих шість (!) акордів. Має середню музичну освіту. Для нього музика — той інструмент, що може вивести з будь-якого стану і ввести в будь-який стан. Розповів, що свого часу покинув один із проектів, де лідером був Саша Барановський. Думав, що вже зав’язав із музикою заради ілюзії сімейного життя, а потім, коли зрозумів, що з того нічого не виходить, «чисто випадково» напросився у «Fireflies». Сергій закоханий у пожежні автомобілі. Прочитав назву як «Фаєрфайс» — трішки сплутав назви, але це його не зупинило. Говорить, що мета дуже проста: грати та отримувати задоволення, а також заявити про себе на грандіозних фестивалях. Для нього «Fireflies» — стан, у який хочеться повертатися й занурюватися знову.
Олександр Гончарук («Бартез») — барабани. Основний барабанщик військового оркестру 30-ї окремої механізованої бригади ім.князя Костянтина Острозького. Музикою займається з дитинства. На барабанах грає 16 років. Має вищу музичну освіту. Стверджує, що музика для нього — це життя. Приєднався до «Fireflies» менше ніж місяць тому: гурт шукав нового барабанщика, а він давно хотів пограти з ними. Відіграв 6 парадів до Дня Незалежності України. Хотів би отримувати своєю творчістю стабільний заробіток. Олександр запевняє: «Fireflies» — юнацька іскра, яка не згасла для мене. Ліки від старості».
В АКТИВІ — ВІДБІР НА «РОК БУЛАВУ»
«Fireflies» — частий гість, а подекуди — й співорганізатор творчих двіжів у Новограді та сусідніх містах. За крайні два роки виступили на таких фестивалях як: «Zvyagel music Fest», «Рок просто неба» (у рамках «Лесиних джерел»), «Корець Рок», «Fest П’ятниця 13», Квартирник в «Наливках» (Житомир).
Є постійними учасниками й співорганізаторами днів вуличної музики, вечорів пам’яті Кузьми Скрябіна. Виступають у творчих програмах з нагоди святкування Дня Конституції, Дня молоді, Дня Незалежності. Побували з концертами в Житомирі, Корці, Баранівці, Пулинах, Ємільчиному, Яруні. А нещодавно пройшли відбір на всеукраїнський музичний фестиваль «Рок Булава» (детальніше в газеті «Звягель» №12 від 20 березня 2020 року).
«ВІД НЕСТЯМИ ДО НЕНАВИСТІ»
Під такою назвою «Fireflies» готують альбом, до якого увійде 8 треків: «Не йди»; «Північні вітри»; «Навіщо?»; «Облака»; «Коли життя втрачає сенс»; «Offspring»; «Мразь»; «Алкоголичка».
Ідея альбому дуже проста: це — історія про емоції, про кохання, яке від нестями переростає в холодну байдужість, а потім — і в ненависть. Саме в такому порядку будуть розташовані треки.
Якщо говорити про авторські пісні гурту, то скелет тексту та музики приносить хтось один, а на базі вже проходить процес доопрацювання треку. Кожен висловлює свою думку та пропонує альтернативу.
Природно, що пісні народжуються по-різному. Від першого проблиску — до довгого опрацювання. Є треки, написані на одному подиху, а є й ті, що крутилися в голові місяцями. В основі кожної пісні — своя історія, емоція, біль, радість, хвилювання чи щастя. Кожен трек — це частинка життя, конкретний яскравий момент із нього, у який хотілося писати, бралася ручка й папір — і все, що всередині, у душі — виливалося рядками.
У репертуарі «Fireflies» такі пісні, як: «Вампир», «Одиночество», «Мне надоело», «Всего лишь играть», «В мережі».
Поклали на музику вірш Лесі Українки «Contra spem spero». У найближчий час планують осучаснити і зробити потужно драйвовою піснею «Каменярі» Івана Франка.
Можуть зіграти близько 60 каверів. Найпопулярнішими є: «Бумбокс» — «Квіти в волоссі», «Вахтерам»; «Плач Єремії» — «Вона»; «Леприконси» — «Хали-Гали»; Скрябін — «Спи собі сама», «Маршрутка», «Сам собі країна», «Мама»; Макс Корж — «Мотылек»; «Звери» — «РайоныКварталы»; «O’Torvald» — «Радіомережі», «Чувства»; «СКАЙ» — «Тебе це може вбити»; 482 — «Добрий ранок, Україно!».
Найвдячнішими слухачами «Fireflies» вважають тих, у кого очі аж блищать на концертах. Кажуть, що зі сцени завжди видно, кому насправді подобається їхня музика. Для таких кортить грати й повністю віддаватися творчості.
До своїх концертів гурт готується ретельно: проводять репетиції, підбирають список треків, які найбільше підходитимуть до формату заходу, організовують генеральні репетиції.
Друг та колега по цеху Melman говорить: «Із хлопцями знайомий давно. Подобається їх творчість, завжди радий їх бачити на сцені. Хлопці мало того, що музично обдаровані, так ще й веселі, з правильною громадською позицією. Радий, що вони знаходять час для музики та охоче діляться нею з оточенням».
Друг гурту та їхній інформаційний партнер Олег Брюханов розповідає: «Кожна творча людина — по-своєму божевільна. У когось виходить це вдало маскувати, а хтось — просто забив на необхідність такої «маски».
Із «Fireflies» ми час від часу опиняємося на спільній божевільній хвилі. Ось до прикладу, звичайний пізній вечір буденного дня. 23:45 — і завтра на роботу. Але мені раптом спадає на думку творча ідея, пишу басисту: «Спиш?» У відповідь: … (цитувати не буду), але зміст такий, що не спить, вони ВСІ не сплять — тусують на базі.
Телефоную, щоб поділитися ідеєю, на тому «боці ефіру» вмикають гучний зв’язок і я… забуваю, що хотів їм наспівати. Збило з пантелику, бо ж я не уявляю, скільки там усіх і хто ж мене ще слухатиме. Тоді чую вигук Барановського: «Стрибай у таксі й тягни свою дупу сюди!».
Стрибаю в таксі. Північ. Завтра на роботу…
На базі хлопці з кількома гостями-музикантами, скажемо так, вечеряють. Починаємо жваву дискусію… А в хлопців — безліч різних думок і емоцій, бо саме готуються до відбору на «Рок Булаву».
До чого це я? А до того, що за роки знайомства з «Fireflies» мені завжди було цікаво й легко з ними спілкуватися. Як тоді, коли вони співали просто під акустику на лавці в парку чи вже під «електрички» на напівлегальному концертику в центрі, так і тепер, коли «Fireflies» чогось досягли і мають свою аудиторію.
Мені приємно бути їх інформаційним партнером, а їм, сподіваюся, не менш приємно передавати мені музичні привіти. Сподіваюсь на такий привіт перед виконанням «Каменярів».
ПРО РІДНУ «БАЗУ» І МРІЮ ЗІГРАТИ НА «ЗАХОДІ»
Зараз у гурту тільки й розмов, що про «Рок Булаву». Головна мета: поїхати, подивитися на інших та показати себе. Тому музиканти ретельно готуються до майбутнього концерту.
Мають надію, що знайдуть спонсора, оскільки нині всі витрати на апаратуру й переїзди — зі своєї кишені. Вважають, що найкрутіше про себе можна заявити на «Захід-фесті» — щорічному фестивалі, що проводиться неподалік від Львова. Сподіваються, що в усіх починаннях і надалі допомагатиме атмосфера рідної домівки, яку з ніжністю називають «наша база».
База з’явилася завдяки допомозі Бориса Барановського. Він надав приміщення та дозволив його облаштувати, аби хлопці могли творити музику. Усе, що починається, усе починається з бази…
…Віримо, що молодий і талановитий гурт «Fireflies» подарує нам ще більше світла та гарних емоцій!