Дистанційне навчання в школах — іспит для всіх

«ІНТЕЛЕКТ УКРАЇНИ»: ЯК ЗАЙМАЮТЬСЯ УЧНІ?
Дистанційне навчання — цікаве ноу-хау, яке «подарував» нам коронавірус. Через мережу нині проводять не лише уроки з усіх предметів, а й спортивні заняття, музичні академічні онлайн-концерти. Комусь важко було самоорганізуватися, ще для когось проблемою стало вперше записати відео вірша на телефон, щоб здати його вчителю напам’ять, а хтось лінується качати прес, звітуючи тренеру про підтримання спортивного духу вдома. Звісно, усі ці процеси і в педагогів, і в батьків сформували певну оцінку, судження. Вони дуже різні, адже різні в нас діти, різні педагоги та різні успіхи, як і випробування, диктує нам самоізоляція.
На цьому шляху декому з освітян було легше переформатуватися, опанувавши новий стиль роботи, бо вже мали на цьому шляху вагомі напрацювання. Як проходить дистанційне навчання в експериментальному класі ЗОШ №2, де діти вже три роки опановують знання за науково-педагогічним проектом «Інтелект України», поділилася вчитель початкових класів Ірина Савчина.
ГОТУЄМОСЯ СТАТИ УСПІШНИМИ ЛЮДЬМИ
— Ірино Валентинівно, навчальний процес у школах зараз набув нового змісту. Цікаво, що мова йде не лише про уроки, а й про позаурочну роботу, яка не зникла з порядку денного освітян. Ось і ваші третьокласники днями взяли участь у флешмобі з екологічного виховання. Як у напружених для багатьох нових умовах знаходите час на це?
— «Збережемо дивосвіт Землі» — так назвали флешмоб учні 3-Б класу. Ми розуміємо, що зараз важкі часи для всього людства: пандемія у світі, руйнівні пожежі в Чорнобилі, на сміттєзвалищах, забруднення атмосфери та Світового океану, вирубування лісів, бездумне використання природних багатств. Людство перестало відчувати себе частинкою природи. Діти нашого класу своїми малюнками закликають усіх бути уважнішими до матінки-природи, цінувати її дари, дбати про своє здоров’я, стати більш чуттєвими і турботливими по відношенню до кожної живої істоти, у тому числі й до людей. Ми переконані, що змінити світ на краще можна тоді, коли для кожної людини найвищим законом про охорону природи буде людська совість. Тож учні з батьками малювали тематичні малюнки та надсилали мені фото. Ось так змалку дбаємо про збереження довкілля.
Вимушені канікули — це для когось радість перепочинку, для когось — час зайнятися улюбленою справою. Але всі ми пам’ятаємо, що готуємося стати успішними людьми. Тому організували цей період так, щоб зберегти своє здоров’я та вдосконалити знання.
УСІ ПРАЦЮЮТЬ ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ, АЛЕ ЗА ШКОЛОЮ СУМУЮТЬ
— Розкажіть, будь ласка, про науково-педагогічний проект, за яким навчаються ваші учні.
— За програмою «Інтелект України» займаємося вже три роки. Наша школа першою в області розпочала працювати в цьому проекті. Я щодня за розкладом проводжу відеоуроки в програмі Zoom. Приєднався майже увесь клас: 26 дітей працює онлайн. Зв’язок чудовий, усіх дітей я бачу на моніторі, керую порядком відповідей. За допомогою функції «Демонстрація екрана» показую відео та презентації.
Діти з нетерпінням чекають кожен відеоурок. На початку відеоконференцій ми обмінюємося позитивними новинами, влаштовуємо флешмоби: то всі в захисних масках, то з домашніми улюбленцями, то з іграшкою, яка допомагає в навчанні. Перевірку здобутих знань проводимо на початку уроків у формі бліц-опитувань та у Viber-групі за допомогою скріншотів, аудіо, відеофайлів, які надсилають учні. Усі працюють із задоволенням, але за школою та класом сумують. Сподіваємося, що скоро будемо разом!
«ГОЛОВНЕ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ — НЕ ОПУСКАТИ РУКИ»
— Дистанційне навчання — це іспит для всіх учасників навчального процесу. Які ваші враження з цього приводу? У вашій особі хотілося б почути загальні, основні враження освітян.
— Справді, це іспит не тільки для дітей, а й для педагогів. Учителю важливо швидко відреагувати на ситуацію, придумати свій формат ефективного віддаленого навчання. Приходять на допомогу онлайн-курси та вебінари, які навчають, як забезпечити безперервне навчання під час карантину. Вважаю, що головне для вчителя — не опускати руки й організувати ту форму роботи, яка стане більш дієвою та цікавою.
— Чимало залежить у цьому від учнівської самоорганізації. Як із нею складаються справи під час дистанційних уроків?
— Самоорганізація є основою ефективного дистанційного навчання, бажання вчитися, незважаючи ні на що. У моєму класі навчаються обдаровані діти, яких підтримують та надихають своїм прикладом батьки. Навчання в програмі Zoom відбувається таким чином, що учні можуть обговорювати навчальний матеріал, ставити запитання, розв’язувати завдання, декламувати вірші, презентувати свої малюнки та поробки.
«ПЕРЕХІД ДАВСЯ НАМ НЕ НАСТІЛЬКИ БОЛІСНО»
Серед учнів Ірини Савчиної — Олесь Питюк, який декілька місяців тому став фіналістом шоу «Круче всех» на телеканалі «Інтер». Олесь вражає всіх своїми знаннями з анатомії, мікробіології та вірусології. Його мама Леся Гудзь (до речі, теж педагог) поділилася зі «Звягелем» власними думками про дистанційне навчання.
— Карантин — це не лише обмеження, — вважає Леся Архипівна. — У цих умовах створено чи не ідеальні умови для класичного тристороннього діалогу в системі «вчителі-учні-батьки», якого завжди прагнула вітчизняна освіта.
Саме час батькам побувати на уроках, чого зазвичай не вдається, побачити роботу чи бездіяльність своєї дитини на них, порівняти рівень знань сина чи доньки з рівнем інших. Переконатися в окремих випадках, що вчитель пояснює матеріал усім однаково, не оминає увагою того чи іншого учня, не доскіпується тощо. Бо ж нерідко ми, батьки, найперше віримо слову своєї дитини, котра виправдовує негативні оцінки вищезазначеними причинами. І тому карантинні умови навчання дещо вирівнюють акценти, дають об’єктивнішу оцінку того, що відбувається на уроках. Варто лише на кілька хвилин затриматися в кімнаті, де займається ваш школяр.
ПЛЮСИ Й МІНУСИ
У нашому класі дистанційне навчання справді непогано компенсує неможливість стаціонарного. Щоправда, визнає мій Олесь, тепер не похворієш так просто. Адже раніше мама могла при застуді залишити на день удома, а тепер запросто, лікуючи нежить, можна бути присутнім на занятті. І це аж ніяк не звільняє від необхідності відповідати на запитання вчителя.
Подобається, що вставати тепер можна не так рано, як було б у реальному навчанні. Початок уроків о 10 годині дозволяє не спізнитися навіть найбільшому сонькові. Сам урок теж не напружує учнів понад край, адже вчитель не в силах простежити, щоб усі абсолютно учні не відволікалися на тихенький, скажімо, перекус чи, поки відключений мікрофон, діалог із домочадцями.
Учні програми «Інтелект України» з першого року мають навички інтерактивного навчання, роботи з різними онлайн-платформами. Ось чому перехід на віддалену форму навчання дався нашому класу, як на мене, не настільки болісно, як, можливо, іншим. Ми так само активно опитані, похвилинно відстежується час відповідей і виконання завдань контролюється в різних форматах. Наприклад, вірш напам’ять діти розповідають у прямому відеозв’язку з учителем у зручний обом час, виразне читання непогано йде в аудіозаписі по Viber, а ще ж і сучасні платформи для уроків в онлайн-режимі досить зручні. Притому вчителі ще й стимулюють роботу позитивними коментарями, наприклад, виставленими на загал у мережевій групі класу.
Окремою темою — іноземна мова, адже це специфічний предмет. Іноземну мову вчити самотужки й дорослому непросто, а в цих умовах на самостійне вивчення дітям дається більше, ніж зазвичай...
Погано, що немає можливості працювати біля дошки, це суттєво програє традиційному навчанню. Дитина має працювати біля дошки. Із цим погодяться, думаю, усі, як із обов’язковим елементом ефективного засвоєння знань.

Напевно, нині вже не лишилося тих, хто не хоче повернутися до звичної активної повсякденності, від якої раніше в багатьох випадках часто втомлювалися. У випадку з освітою — усі захотіли до школи: і учні, і вчителі. Батьки дітей теж, чого гріха таїти, із нетерпінням очікують відновлення традиційних уроків, бо, не маючи дипломів педвишів, опинилися перед необхідністю ставати вчителями. Дехто вважає це плюсом, мовляв, поменшає ремствувань на тему «дармової» вчительської роботи. Також прогнозують, що діти нарешті настільки задовольняться віртуальним спілкуванням, що нарешті почнуть розуміти переваги реального й стануть більш комунікабельними.