Поминання 19/2020

8 травня минає 15 років світлої пам’яті дорогого татуся, люблячого дідуся, прекрасної людини — Анатолія Івановича КАРПОВИЧА

Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю дорогого татуся. У наших серцях назавжди залишився біль і смуток непоправної втрати. Ні час, ні роки не зітруть у наших серцях найкращі спогади, любов і вдячність до Вас. Нехай Господь дарує Царство Небесне і вічну пам’ять, рідненький наш татусю. Вічний спокій Вашій світлій душі.

Вічно сумуючі дочка, зять, син, невістки, онуки, правнуки та всі рідні

Пам’яті Михайла Івановича Супрунова

1 травня відійшов у вічність Михайло Іванович СУПРУНОВ

Його ім’я залишиться в історії Новограда-Волинського. Народився 8.11.1926 р. у селі Ключі Ужурського району Красноярського краю. Полковник у відставці, нагороджений орденом Вітчизняної війни II ст., медаллю «За бойові заслуги», 20-ма радянськими та іноземними медалями, орденом «Звягель».

Служба в армії (1943-1979). У 1950 році закінчив Львівське військове училище. У Новограді-Волинському жив із 1968 р. Останні 10 років служби — військовий комісар Новоград-Волинського з’єднаного міського військового комісаріату.

Був депутатом і членом виконкому міської ради депутатів трудящих (1969-1979).

У 1980-1995 роках працював відповідальним секретарем міської організації Товариства охорони пам’ятників історії та культури. Почесний член Українського Товариства охорони пам’ятників історії та культури. Багато зробив для відкриття невідомих сторінок історії міста, увічнення пам’яті жертв війни.

Із 1996 року жив у Єкатеринбурзі (РФ).

Світлі спогаді про Михайла Івановича житимуть у серцях звягельчан.

Розділяємо біль рідних та тих, хто працював чи просто спілкувався з цією шляхетною людиною, яка була прикладом громадянської принциповості, патріотичного служіння інтересам рідного народу та міста.

Низько схиляємо голови перед його світлою пам’яттю.

Колишні працівники виконкому міської ради

10 травня минає 40 днів, як пішла з життя людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця, дружина, мама, бабуся і прабабуся — Зінаїда Федорівна КАЙДАНОВИЧ

Печаль і смуток наш

Не вимовиш словами,

В серцях і в пам’яті

Ти завжди будеш з нами.

Чоловік Віталій, дочки Людмила, Світлана, син Михайло з сім’ями, сестра Валентина з сім’єю

10 травня — 40 днів, як перестало битися добре сердечко нашої дорогої мами, бабусі, дружини — Ганни Іванівни МАРТИНЮК

Якось так вийшло,

Сумно враз стало:

Дуже раптово мами не стало.

Ніхто так, як мама,

Нас не зустріне,

Вона не спитає,

Вона не обніме.

Ви в серці кожного із нас,

Ніколи не забудемо,

Простіть нас, рідненька,

Простіть,

Ми Вас міцно любимо.

Твоя сім’я: чоловік, син, невістки, онуки, рідні, друзі

10 травня — 40 днів, як несподівано обірвалося життя вчительки з великої літери 4-Б класу школи №6, чудової людини, красивої та мудрої жінки, мами, бабусі, дружини — Ганни Іванівни МАРТИНЮК

Маленьких діточок до класу брали,

Знання і душу віддавали,

А вони вчились, підростали

І добрими людьми ставали.

Для Вас подяка та уклін

Від учнів різних поколінь.

Учні та батьки 4-Б класу

23 квітня — 2 роки, як немає з нами дорогого чоловіка, батька, дідуся, чудової, чуйної, добропорядної людини — Степана Сергійовича КАСЯНЧУКА

Минають дні тяжкої скорботи і печалі, як ти пішов у вічність. Ти був гарним чоловіком, батьком, дідусем, хорошим сусідом, гарним господарем. Зі слізьми на очах схиляємо голови перед твоєю могилою і світлою пам’яттю. Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто тебе знав. Спи спокійно. Нехай земля тобі буде пухом, а душі — Царство Небесне, наш дорогий і незабутній.

Вічно сумуючі дружина, дочки, онуки

Жаль, що життя не можна повторити, щоб тобі його подарувати

6 травня — 5 років, як пішла з життя дорога моя донечка — Ольга Михайлівна ЦЯПЕНКО

П’ять довгих років не бачу я тебе, моя донечко.

П’ять років я не можу свою кровиночку обійняти,

І всі п’ять років «всі ці прокляті дні і ночі»

Печаль і біль нічим не замінити.

Рідненька моя! Ти не уявляєш,

Яка це мука — тебе втратити...

Прости мене, моя дорога дитино,

Прости, що життя тобі коротке дала.

Все пам’ятаю про тебе ще з народження,

А від смерті тебе не зберегла.

Вічна пам’ять і спокій, моя рідненька.

Мама, син Максим, донечка Варя, рідні

5 травня минув рік, як пішов у вічність Микола Олександрович ДОДОНОВ

Так рано ти пішов з життя. Найдорожчий, єдиний. Не стримати той біль душі. Великої скорботи не виміряти. Царство тобі Небесне.

Сумуючі дружина Валентина, друзі та рідні