Поминання 23/2020

31 мая 2020 года на 72 году жизни скоропостижно скончался дорогой и любимый отец, брат, дедушка, дядя — Анатолий Иванович КУРКИН

Ты нашёл себе приют навеки,

И совсем не думал ты о нём.

Ты ведь жить хотел — мы это знаем.

И хотел добра всем нам.

Очень трудно смириться с мыслью, что тебя уже нет в живых и рядом с нами. Но ты будешь вечно жить в наших сердцах, пока будем живы мы.

Вечный покой и светлая память тебе, дорогой и любимый мой папочка.

Помяните все, кто знал его, добрым словом и тихой молитвой.

Любим, помним, сильно скорбим.

Сын Вовочка, сестра Ева, сестра Соня, внуки, племянники и вся родня

10 червня минає рік, як пішов з життя люблячий, турботливий чоловік, батько і дідусь — Віктор Іванович ОЛІЙНИК

Одна мить — і перестало битися серце. Жорстока смерть забрала Тебе від нас. Плаче серце і болить душа. Як ти усім нам потрібний. Спи спокійно, любий, ріднесенький наш.

Сумуючі рідні, близькі, друзі

8 червня — рік, як перестало битися серце дорогого брата, кума — Ігоря Васильовича ПРОКОПЧУКА

Такого рідного, святого,

Такого доброго, як ти,

Такого щирого, простого

Вже нам ніколи не знайти.

Жаль серце стискає,

Гірко плаче душа,

Більшого горя

Немає,

Як втрата

Твого життя.

Сумуючі брат зі своєю сім’єю

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть...

8 червня минає рік тяжкої скорботи і печалі, як раптово пішов з життя мій єдиний, ріднесенький, найдорожчий синочок — Ігор Васильович ПРОКОПЧУК, який був для мене опорою, надією, світлим промінчиком тепла, доброти і любові.

Синочку мій, стежинку я до тебе протоптала, сльозами гіркими її я полила. Я дуже, сину мій, тебе кохала, та вберегти тебе я не змогла.

Ми втратили тебе, і серце плаче, щемить душа, і капає сльоза. І щось немов пече і тисне груди, тебе із нами більше вже нема. Не можна змиритись, не можна повірить, що це вже навіки, що це назавжди. Порожньо без тебе у домі, порожньо у серці, тебе нема, хоч скільки клич. Більш не зустрінем посмішки твоєї, і огортає душу сильний жаль, що не побачим ми тебе ніколи, ні твою радість, ні твою печаль. Хай будуть янголи з тобою і Матір Божа Пресвята, тебе ніколи не забудем — назавжди в наших ти серцях. Ти жив, синочку, усміхаючись, пішов не прощаючись, забравши із собою і моє життя.

Спи спокійно, кровиночко мила. Царство Небесне твоїй душі та вічний спокій.

У глибокій печалі твоя мама, твій синочок, вітчим та всі рідні

7 червня минає рік, як пішла з життя наша дорога мама, любляча бабуся і прабабуся, чуйна та добропорядна людина — Марія Броніславівна СОСУНОВСЬКА

10.11.1939-07.06.2019

Неначе день, пройшов цей рік. Як швидко час минає. Ти вже не ступиш на поріг — Тебе із нами вже немає. Ти не пішла від нас у небуття, Ти в наших душах будеш вічно жити, бо щирим, відданим було твоє життя, Ти будеш з неба ясною зорею нам світити. Тебе немає — скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею, і сумно, що серед тисячі облич більш не зустрінем посмішки твоєї.

Вічно сумуючі рідні

2 червня минуло 10 років, як немає з нами дорогого, люблячого татуся, дідуся — Валентина Федоровича ГОПАНЧУКА

Ти пішов у невідому дорогу, нам тебе не забути, не вернути. Жаль стискає наші душі, радість забрав із собою, нам лишив одну печаль. Земля тобі пухом, вічне Царство в небесах. Наше серце не вірить, душа не приймає, серед людей тебе немає.

Сумуючі дружина, діти, онуки

9 червня минає 13 років, як пішов у вічність найрідніший чоловік, тато, дідусь — Михайло Павлович ГОРБАНЬ

Ми будемо пам’ятати Тебе вічно

За те, що був до всіх сердечним,

За Твою мудрість, доброту,

За діловитість й простоту.

За щирі, розумні поради,

За те тепло, що віддати Ти зміг...

Пам’ять про Тебе навіки

залишиться в наших серцях.

Дружина, діти, онуки

3 червня минув рік, як раптово пішов із життя люблячий чоловік, батько, дідусь — Віктор Ісакович ВОЛИНСЬКИЙ

Ти завжди живеш у наших серцях, щодня ми згадуємо Твої мудрі поради і повчання. Ти був працьовитою, справедливою та чуйною людиною. Не можемо уявити, що Ти ніколи не усміхнешся... Скільки б не минуло часу, Ти завжди будеш поряд із нами, і пам’ять про Тебе ніколи не згасне в наших серцях. Хай над Твоєю могилою співають пташки, а на квітах буде роса — то наші сльози, пам’ять про Тебе. Хай земля буде Тобі лебединим пухом. Вічна пам’ять і Царство Небесне.

Сумуючі дружина, діти, онуки та всі рідні

9 червня — 5 років, як перестало битися серце нашої найріднішої людини: сина, тата, племінника — Олександра КРАВЧУКА із села Стриєва

Сину, рідненький, щодня чекаю твого дзвінка, а ти не дзвониш і не приходиш до рідного дому. Перестало битися твоє сердечко. Немає таких слів, щоб висловити свою печаль.Ти нас покинув дуже рано, в житті немає вороття, і кров з невидимої рани буде текти усе життя. Як птах, ти, сину, в небо полетів, без Тебе світ весь похмурнів, без тебе, сину, так важко жити, я тебе вічно буду любити. Хай сонечко ясне гріє могилу твою, а вітер шепоче про долю нещасну твою. Хай свята земля буде тобі пухом, синочку, вічного життя тобі у Царстві Небесному і спокій твоїй світлій і добрій душі.

У глибокій скорботі мама, син, рідні

7 червня минає 12 років, як немає з нами люблячого чоловіка, татуся, дідуся — Івана Васильовича ЧЕРКЕСА

12 років пройшли, як страшний сон, біль, який душить, який довелося прийняти, який став частиною нас — твоєї сім’ї. Ти назавжди залишишся в наших серцях світлим променем тепла, доброти та любові. Спи спокійно, наш рідненький. Нехай Всевишній оберігає твою душу в Царстві Небеснім.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки