«Більше п’ють і курять, ніж приходять на турніки»

Дмитра Чаплінського в місті знають з часу його виходу з напарником у півфінал популярного телешоу «Україна має талант». Тоді 16-річні атлети з команди «Strong spirit» буквально «порвали» країну, вразивши українців трюками з воркауту (вулична гімнастика на турніках). Перемогу хлопці не здобули, але стали улюбленцями публіки, зокрема, у рідному місті.
З того часу пройшло вісім років, телевізійна популярність минула, шляхи друзів розійшлися, а Дмитро продовжує бути найвідомішим місцевим воркаутером. Себе він називає «турнік-меном», а на трюки, які виробляє спортсмен, не можна дивитися без відкритого рота.
«Strong spirit» (або «Сильний дух») — це вже не команда, як колись, а мій стиль життя», — каже воркаутер. На спортивному шляху він із командою здобув багато перемог. Нині хлопець продовжує тренувати на турніках охочих, вдосконалює власний досвід, знімає цікаві відео для ютубу, навчає воркаутівським елементам користувачів мережі.
І дуже шкода (!), що таким завзятим, одержимим улюбленою справою молодим людям у нас не знаходиться гідного місця в галузі спорту. Дмитру доводиться періодично їздити за кордон і застосовувати в інших країнах свої уміння, працюючи повітряним гімнастом та трюкачем.
ВОРКАУТ У МІСТІ НА МЕЖІ ЗНИКНЕННЯ
— Дімо, слідкую за твоїми відео на ютуб-каналі. В одному з них ти сказав, що воркаут тепер — нецікавий для багатьох контент. Дослівно: «Воркаут у зад…ці». Тому ти почав знімати на інші теми?
— Приємно здивований, що такі люди дивляться мій канал (сміється — авт.). Щодо воркауту — думаю, це вже тема проюзана, нецікава для наших людей. «Воркаут в зад…ці» — це було адресовано ютуб-просторам, де цікавить більш розважальний контент.
— Спорт — проюзана тема? Тобі вона теж більше нецікава?
— Я цим живу, і це не може мене не цікавити. Я в цій справі, як не крути, уже майже 12 років, тож відчуваю себе як риба у воді. А іншим це нецікаво, так. Постійно займаюся на турніках і завжди спостерігаю за активом нашої молоді. Після кожного прильоту з контракту помічаю все менше і менше атлетів, які б мали бажання розвиватися в цьому напрямку.
«НЕ ВЖИВАЮ СПИРТНІ НАПОЇ І НЕ КУРЮ»
— Ще не так давно було модно вчитися робити трюки на турніках. Усі ці «виделки», «стільчики», «бочечки», «гробики», «сокирки», обертання тощо. Тепер це не в тренді?
— На цей момент у нашому місті залишилися тільки найсильніші. Тренди змінюються, й нічого не може бути вічним. На спортивному майданчику в парку все більше людей, які сидять на лавочці, курять та вживають спиртні напої, ніж тих, котрі приходять на турніки. Дуже прикрий дисбаланс.
— Ти сказав, що тренди в молоді змінюються. А які зараз тренди?
— На жаль, «чудовий» тренд — не цікавитись нічим.
— Тебе можна побачити в парку із пивом на лавочці?
ЛЮДИ НАПІДПИТКУ ЗАВАЖАЮТЬ ТРЕНУВАТИСЯ
— Мене?! О-о-о, ні. Ще коли ти брала в мене перше інтерв’ю (мені тоді було 16), я говорив, що ніколи в житті не вживав спиртні напої і не курив. Через кілька днів мені виповниться 24, але від того часу нічого не змінилося. Ніколи в мене не було цікавості до шкідливих звичок. Я цим не вихваляюся, адже завжди знайдуться люди, які не повірять. Кожному — своє.
— У тебе про це є окремий промовистий ролик «Що бісить воркаутера?».
— Так. Виходять іноді кумедні ситуації із тими, хто вживає алкоголь, коли ми займаємося на турніках. Підходить такий чолов’яга напідпитку, щоб поговорити про життя, розповісти, який внутрішній біль приховує його душа і як він умів робити «набагато крутіші трюки». Ще й часом починають демонструвати оті свої «навики». І ти розумієш, наскільки це смішно.
БУЛО БАГАТО ПЕРЕМОГ
— Якими своїми здобутками у воркауті ти найбільше пишаєшся?
— Було багато перемог. Найбільше запам’ятався чемпіонат нашої області, де посів чотири перших місця в чотирьох різних номінаціях. Також — чемпіонат України, де я став переможцем у номінації з утримання силового елемента «прапор». Важливим здобутком вважаю також командні змагання на чемпіонаті України, де ми «вирвали» почесне третє місце.
«У ХАРКОВІ ВІДКРИВАЮТЬ УЖЕ ТРЕТІЙ (!) ЗАЛ ІЗ ВОРКАУТУ»
— Ти працював за кордоном і можеш оцінити, яке там ставлення до твого спорту. Помітив різницю якусь?
— Різниця є, і від цього нікуди не дітися, але далеко йти не потрібно, бо відмінне ставлення бачимо навіть у містах України. У нашому місті це взагалі не актуально, а, наприклад, у Харкові відкривають уже третій (!) зал із воркауту, тому що місця для тренування дітей не вистачає.
Я вже змирився з тим, що в Новограді не варто проявляти ініціативу. Прагнув розвивати цей спортивний напрямок, але не вдалося, підтримки не було. Що можна зробити самотужки? Небагато. Відтак тренуюся собі помаленьку і паралельно розвиваюся в інших напрямках.
У НАС ДЕФІЦИТ ІЗ РІВНИМИ ТУРНІКАМИ
— Ти колись займався на турніках біля третьої школи. Зараз де тренуєшся?
— Там уже давно не тренуюся. Тепер — на спортивних майданчиках ліцею №1 та в п’ятій школі. Змінюю локації, бо швидко «приїдаються».
— З турніками в нас у місті є дефіцит?
— Я б сказав, що з рівними (!) турніками існує дефіцит. Вони в нас деформовані, якщо турнік рівний, то бруси криві… Доводиться призвичаюватися, викручуватися.
У парку, скажімо, трюки не потренуєш, бо там щебінь на землі. І якщо упасти (а вивчення трюків не проходить ідеально), то запам’ятаєш надовго. Для базового тренування ці турніки підходять, а для трюків обираю майданчик у п’ятій школі, де є тирса.
БРАКУЄ ПІДТРИМКИ ВІД ГАЛУЗІ СПОРТУ
— Маючи такий досвід у спорті, його виявилося замало, щоб розвивати воркаут у місті? Чого ж бракує?
— Досвіду в мене достатньо, і я продовжую його здобувати. Бракує бажання розвивати цей напрямок саме в Новограді-Волинському.
— Чому?
— Через відсутність зацікавленої молоді й підтримки з місцевої галузі спорту. Свого часу я шукав приміщення, щоб тренувати людей різного віку, а потім зрозумів, що це нікому не потрібно, крім мене. Із таким підходом воркаут, на жаль, з часом просто зникне в нашому місті. Залишиться лише історія про двох хлопчаків із Новограда-Волинського, котрі «засвітилися» на шоу талантів. І все.
— Під час інтерв’ю зі спортсменами про це досить часто доводиться чути... Про те, що куди легше в місті відкрити магазин із пивом чи секонд-хенд.
— У будь-якому випадку, доки мені дозволятиме здоров’я, я буду рухатися в цьому напрямку. Незважаючи на те, чи це буде наше місто, чи за межами його. Невипадково ж було обрано колись назву для нашої команди «Strong spirit», що в перекладі — «Сильний дух».
— Це нелегко — бути сильним духом у складних ситуаціях. Зокрема тоді, коли бракує однодумців. Як показав час, у воркауті досить сильна конкуренція? Чи це вплинуло на стосунки з хлопцями, з якими ти займався в різні роки?
— Я починав займатися один і зараз продовжую свій шлях один. Те, що немає однодумців, — не страшно, а конкуренція у воркауті завжди була, хоча ніякої агресії не існувало, один одному допомагали завжди. На змаганнях — суперники, на тренуваннях — друзі.
УДОМА РОБОТИ НЕМАЄ, ЗА КОРДОНОМ — Є
— За кордоном твоя робота пов’язана зі спортом? Де саме ти там працюєш?
— Працював у Китаї, В’єтнамі, Малайзії, Брунеї, Єгипті. Виступаю в різних шоу в ролі повітряного гімнаста на ременях, виконую різні акробатичні сальто. Зараз очікую, коли стабілізується ситуація у світі, щоб поїхати за кордон. Люблю подорожувати, для мене робота за кордоном — це відкриття нових обріїв. Нова культура, нові люди, традиції — це круто.
Як не крути, а воркаут дав мені можливість бути універсальним у різних напрямках. Фізична витривалість допомагає виконувати силові трюки. Раніше я просто стояв на руках і не знав, що існує окремий жанр «еквелібр», коли трюки роблять у стійці на руках, утримуючи рівновагу. Зараз і це мистецтво опановую.
— Чи можеш уявити себе в якійсь іншій сфері діяльності?
— Своє життя все ж таки я бачу пов’язаним зі спортом, але не відкидаю інші варіанти. Чому б не бути різносторонньою людиною?
ЮТУБ: ПОТРІБНО ЕКСПЕРИМЕНТУВАТИ НАД КОНТЕНТОМ
— Ти створив власний ютуб-канал, демонструєш блогерські та режисерські здібності. Розкажи про це.
— Канал створив півтора року тому — вирішив у такий спосіб ділитися з людьми своїми тренуваннями. Знімаю, як вивчаю якісь трюки, як навчаю когось. Прагну знімати свої подорожі в інші країни.
— А як тобі спало на думку знімати про рибалку? Адже очевидно, що ти в цьому — не професіонал.
— Аналізував контент на ютубі. Що зараз модно знімати? Комп’ютерні ігри, рибалку, як виявилося. Вирішив спробувати й собі рибу половити. Так і пояснив: «Для мене нові емоції — для вас контент. Усе ідеально». Отож вийшов такий собі «турнік-мен» на рибалці (сміється — авт.) із відео «Полювання на щуку» чи «Дикий рибак».
— Кількість переглядів у мережі тебе задовольняє?
— Це така сфера, де потрібно експериментувати над контентом, щоб стати популярним. Я в пошуку — здобуваю досвід, експериментую.
Ніколи себе не уявляв популярним блогером. Просто в якийсь момент вирішив зануритися в цю роботу, так усе почалося. Якось ми перетинали кордон, і я знімав про це відео. А потім усе пішло шкереберть, і вийшли цікаві кадри, як нас депортували з країни (сміється — авт.).
— Депортували через те, що ти знімав?
— Та ні, там були свої нюанси, але я не очікував, що так трапиться. Тобто знімав звичайне відео, а вийшов цікавий контент. Часто це є непередбачуваний процес, через те ще більш цікавий.
«БАЖАЮ ВСІМ ВІРИ В СЕБЕ»
— Про що мрієш?
— Не зможу конкретно відповісти на це питання. Мрія — це щось недосяжне, а в мене є багато цілей, і я збираюся їх досягти.
— Що побажаєш молоді, для якої ти є прикладом, але яка, можливо, не відчуває в собі впевненості?
— Якщо зайнятися аналізом критеріїв успіху, то один із найважливіших — це віра в себе. Складно щось робити, реалізовувати щось нове, просувати товар чи послугу, якщо людина не в змозі опиратися на себе.
Сила віри в себе не має кордонів. Саме це відчуття дає мені енергію й мотивацію рухатися далі. Тож бажаю віри в себе.
— Що ж, дякую за розмову. І вітаємо тебе 30 червня з днем народження! Нехай усе заплановане в житті стане реальністю!
— Щиро дякую!