23 липня — 3 роки, як пішов у вічність чоловік, батько, дідусь, прадідусь Казимир Вінцович ЕЙДУКАЙТІС

Минають дні тяжкої скорботи і печалі. як ти пішов у вічність. Ти був гарним чоловіком, батьком, дідусем, хорошим сусідом, гарним господарем. Зі слізьми на очах схиляємо голови перед твоєю могилою і світлою пам’яттю. Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто тебе знав. Спи спокійно. Нехай земля тобі буде пухом, а душі — Царство Небесне, наш дорогий і незабутній.

Сумуючі дружина, доньки, зяті, син, невістка, внуки, правнуки, сваха та всі рідні

25 июля — 12 лет, как ушел в вечность наш дорогой отец, муж Юрий Николаевич КУЧЕР

Память не умирает,

Сердце не забывает,

Время проходит,

А скорбь не уходит...

Царство Небесное и вечная память. Все, кто знал Юру, помяните вместе с нами добрым словом и тихой молитвой.

Сын, дочь, жена

28 липня минає 40 днів, як пішов у вічність найрідніший чоловік, тато, дідусь — Віктор Володимирович БУГАЙЧУК

Ми будемо пам’ятати Тебе вічно

За те, що був до всіх сердечним,

За Твою мудрість, доброту,

За діловитість й простоту.

За щирі, розумні поради,

За те тепло, що віддати Ти зміг...

Пам’ять про Тебе навіки залишиться в наших серцях.

Дружина, діти, онуки

26 июля проходит 40 дней скорби и печали, как ушел из жизни родной наш Иван Николаевич ПРОХОРЧУК

Уж сорок дней, как ты не с нами,

Уж сорок дней, как тебя нет,

Едва ли высказать словами,

Что боль пронзает, как стилет,

Что ноет сердце ежедневно,

Что без тебя жизнь — тоска,

Что все мечты ушли мгновенно,

Что не легчает нам пока...

Мы все собрались здесь сегодня

Свершить помин на сорок дней,

Над нами воля лишь Господня,

Но покориться трудно ей,

Тебя Всевышний без мучений

На небо звездное позвал,

А нам — в избытке сожалений

И боль, и слез без меры дал.

Твоя душа пред ним предстанет,

Свой совершив наверх полет,

И лик он свой тебе проявит,

И в рай за руку поведет...

Прощай навек, родное сердце,

Нас за обиды не суди

И безмятежно к тайной дверце

От нас сейчас наверх лети...

Вечно скорбящие мама и все родные

29 липня минає 2 роки, як пішов від нас Олександр Олександрович КАЛЬЧЕНКО

Кажуть, Бог забирає кращих. Болить серце, плаче душа.

Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто знав тебе.

Нехай над твоєю могилою співають пташки, твій спокій оберігають краплини роси — то наші сльози.

Спи спокійно. Ти заслужив Божого тепла та Царства Небесного.

Дружина, діти, теща

25 липня минає рік, як не стало з нами дорогого кума, двоюрідного брата, дядька Павла Петровича БОРОВИКА

Жаль серце стискає,

Гірко плаче душа:

Більшого горя немає,

Як втрата твого життя.

Вічно сумуючі сім’ї Чернишів, Куприкових, Ганношиних

Забути — не в силі, вернути — не в змозі...

27 липня — 40 днів, як пішов із життя коханий чоловік, люблячий батько — Микола Дмитрович ГОРБАТЮК

Кажуть, Бог забирає найкращих. Перестало битися Твоє добре серце, у котрому вистачало тепла для всіх. Минають дні тяжкої скорботи і печалі, як Тебе немає з нами, як відлетів Ти у далі неземні, залишив нас у розпачі, дім став пусткою, а життя втратило свої барви. Немає таких слів, щоб висловити свою печаль. Не стирається рана в наших душах. Ти був для нас опорою, порадником, гарним батьком та найкращим чоловіком. Весь час турбувався про нас, забував думати про себе. Спасибі Тобі, рідненький, за турботу, життєву мудрість. Пам’ять про Тебе — завжди з нами. Вічного Тобі життя в Царстві Небеснім та спокою Твоїй душі.

З глибокою печаллю дружина, дітки та всі рідні