ЗАПИТАННЯ ДО СВЯЩЕНИКА

НА ЗАПИТАННЯ ВІДПОВІДАЄ ІГУМЕН УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ — АЛІПІЙ:
— Батюшка, скажіть, будь-ласка, коли у вечері перед неділею або святами у церкві починають дзвонити дзвони, — це означає, що вже зайшло свято чи неділя і починається недільна чи святкова вечірня служба, чи свято і неділя починається після заходу сонця? Дуже дякую Вам за відповідь.
— Господи, благослови! За візантійським часом: година ночі наступає, як тільки заходить сонце. Тоді вважається, що настав інший день. Такий звичай у євреїв. Такий звичай і на Афоні і в деяких грецьких монастирях. Наш Церковний богослужбовий статут теж розрахований на Візантійський відлік часу.
Та ж самі ми живемо за іншим часом — громадянським, який не має нічого спільного із статутним. Мабуть, я Вас здивую, якщо скажу, що насправді починати Пасхальну службу ми маємо не о 12-й годині ночі, а о другій ночі. Бо саме це й є північ у весняну пору!
Від того, що наше життя не стало співпадати зі статутним часом, почалася повна плутанина, і на сьогодні ми іноді Вечірню служимо зранку (наприклад, у Великий Піст), а Утреню, навпаки — ввечері! Пісний день за Типіконом має починатися від заходу сонця і так кінчатися. Але ми вже звикли починати свій піст від 12-ї ночі.
Тому можу впевнено Вам сказати, що за богослужбовим змістом, свято починається Всенощним бдінням. Тобто у суботу, наприклад, увечері, служба настає неділя. Але за звичкою громадянського часозчислення це не дає нам привід до святкування празника, наприклад, розговінням, до Літургії. Бо саме євхаристія — вінець свята.
— Слава Ісусу Христу! Мені видається дуже важливим запитання, чому деяким людям стає в церкві погано (аж до втрати свідомості), а більшості — ні, і про що це свідчить. Чи означає це, що ті, кому стає недобре, є більш грішними за решту (дехто їх взагалі називає одержимими), чи ні? Дякую.
— Господи, благослови! Однозначної відповіді на це не може бути. Ворог, справді, спочатку рішимості людей служити Богові, робить якісь пакості. Серед них є такі, яким стає млосно у храмі. Трохи себе треба перебороти і вистояти декілька служб, як би погано не ставало. А далі все налагодиться. Про те, що у молодості у храмі було завжди погано, згадує про себе митрополит Антоній Сурожський. Доки він себе не вимусив вистояти службу...
Та буває погано і бувалому парафіянину, коли церква забита народом. Це вже фізичний стан, і він навряд чи має відношення до бісівських дій.
Біснуваті справді іноді не витримують перебування у церкві. Але вони тоді взагалі до храму не можуть увійти. Тому гнівливим людям, доки не заспокояться, до храму йти не можна, бо у гніві людина біснувата. Та маємо розуміти, що самі злі духи до церкви можуть входити вільно, хоч ми й називаємо його Божим домом. Дияволу храм не цікавий сам по собі, його цікавлять вірні, що там збираються, щоб хоч когось відвернути й захопити у полон. Тому будьмо особливо уважні у нашій праці на славу Божу!
— Здравствуйте. Мой крестник вырос в неверующей семье, парень хороший, но за дисциплину и неуспеваемость — на грани отчисления из школы (ему 14 лет). К тому же, он попал в плохую компанию. Скажите, можно ли его отправить на месяц в загородный монастырь, а ещё лучше было бы, — в летний православный лагерь, существуют ли такие в Украине? И можно ли чем-то помочь моему крестничку (его мама согласна). Спаси Господи.
— Господи, благослови! Подростки в трудном возрасте, да ещё и под влиянием плохой компании, будут обузой в любом летнем лагере. Исправления будет «0». В монастыре пользы будет для него больше. Но для этого там должен быть кто-то, по-настоящему для него авторитетный. Иначе убежит оттуда...
В деревню бы его. Чтобы побыл вдали от глупых компаний, поближе к земле, труду, природе. Другие знакомства, другие интересы... А ещё лучше — путешествие! С палаткой, с минимумом цивилизации. Это для мальчишки — то, что надо!
Его «не сбагрить» кому-то надо, а заниматься им. Он точно должен почувствовать, что кому-то нужен.
— Спаси Господи! Благословите спросить! Мое мирское имя — Светлана. Имя это, как я понимаю, не православное, а осталось от язычества. Небесная моя покровительница — Фотина Самарянка. Крестилась я уже в сознательном возрасте еще в советское время и не помню, чтобы батюшка нарекал меня другим именем. Свидетельства о крещении нет, т.к. в те годы паспортные данные подавались в органы, и чтобы обойти эту неприятность, у нас в храме крестили без всяких документов. Проблема в том, что в одних храмах записки с моим мирским именем принимать отказываются, а в других — принимают. Как правильно писать себя в помяннике и в записках, подаваемых в храмах, и каким именем называть себя перед чашей во время Причастия? Я думаю, что мне действительно надо поменять имя на христианское. Подскажите, как правильно это сделать.
— Господи, благослови! Светлана — православное имя. Меня искренне удивляет, что кто-то называет Ваше имя языческим. Намного более по-язычески звучат имена: Апполон, Диана, Меркурий... Но они есть в календаре, потому что крестили с этими именами, а потом люди сделались исповедниками веры, и эти имена освятились их подвигом. Имя Светлана вписано в православном русском календаре, как перевод с греческого Фотина, так же, как Виктория — Ника, Снежана — Хиония, Богдан — Феодот, Иоанн. Просто русское звучание греческих освящённых имён! Рекомендую Вам взять свидетельство о крещении в храме, где Вас крестили раньше, и показывать неграмотным, что Вы носите законно признанное Церковью имя.
— Слава Iсусу Христу! Чи можна похрещувати новонароджених у Піст? Заздалегiдь дякую за вiдповiдь.
— Господи, благослови! Хрестити можна завжди, але оскільки прийнято у народі на Хрестини щедро пригощати, то у Піст це буде недоречним. Тому рекомендується охрещувати у непісні дні.
— Благословіть, отче.У мене велика біда, в мами встановили рак. Йти на операцію вона відмовляється, так як їй 69 років, а витрат дуже багато. Порадьте, що робити, і які таїнства Ви порадили б провести в церкві. Дякую.
— Господи, благослови! Співчуваю, бо це дійсно трагедія, і Ваша мати розумно підійшла до важливого визначення своєї долі. Справді, у її віці надто малий шанс на те, що операбельним шляхом вдасться подолати цю хворобу, оскільки у літніх людей швидко розвиваються патології від раку і різко падає імунітет. Отже, операція тільки подовжує страждання. Та я не лікар, а, отже, не можу робити висновки.
Все ж рекомендую спробувати застосувати лікарські засоби, які вважають за потрібне виписати для цього у лікарні. Можна спробувати і народну медицину. Це може бути навіть більш дієвим. Не пускайте на самотік, спробуйте боротися.
А тепер хочу зробити настанову як священик. Найважливішим у такій ситуації — це щире покаяння у всіх гріхах. Їх треба Вашій мамі згадати за усе життя і навіть записати, щоб не забути. Хай негайно висповідається у церкві. Це може бути декілька разів, доки вона згадає усі гріхи. Хай усім все пробачить і, по можливості, примириться з усіма. Боржникам хай простить борги.
Як найчастіше має Причащатися Божиїх Таїн. Поспішіть її Маслособорувати. Хай більше молиться. Як в силі, то добре було відбути прощу до Почаївської Лаври, до Почаївської ікони, на джерело святої Анни, у Києво-Печерську Лавру до угодників Божиїх. Уся сім’я має щоденно молити Бога про зцілення Вашої матері. Читайте Псалтир і до нього докладайте канон «за болящего». Замовте у монастирях молебні та сорокоусти на Літургіях.
Знайте, що не завжди Господь посилає важкі хвороби для смерті, але й для виправлення хворого або когось, кому хворий дорогий серцю. Тож виправляйтесь усі, станьте християнами і доведіть, що ця людина вам потрібна ще на землі. Та й про саму хвору не забувайте: викажіть їй якнайбільше любові.