У СУБОТУ НОВОГРАД ЗБОЖЕВОЛІВ — ЛЮДИ ШУКАЛИ КОНСЕРВИ ПО ВСЬОМУ МІСТУ
- 399
- коментар(і)
- 19-06-2009 19:30
Як би ви відреагували, якщо б звичайним літнім вечором у нашому центральному Парку вас запитали: «Консерви продаєте?». Дивно, чи не так? У минулу суботу відповіді пролунали різноманітні. Хто сміявся, хто відповідав, хто навіть писок намилити намагався. Але більшість посилало одразу до всіх чортів (лише грубіше!).
Повірте, ви б те ж саме сказали, якби за вечір до вас підійшло хлопців 12 з квітами з одним і тим самим запитанням.
Ці хлопці були учасниками першої гри з орієнтування по місту «Новоград рулить». Мокрі від поту, в багнюці, на межі відчаю і бажання перемогти, вони прочесали весь парк, шукаючи агента, аби, подарувавши квіти, дізнатися наступне зашифроване місце. Останнім і найбільш складним, як виявилося, стала фортеця. У підвалах були заховані консерви, мовою гри — військовий запас. Саме за ним гравці полювали всю гру, шукаючи коди і агентів, розгадуюючи інтелектуальні завдання, отримуючи підказки, дозу адреналіну і драйву.
Ця гра відома багатьом у всьому світі. Місцеві організатори взяли, на їх погляд, найцікавіше з усіх її різновивів, адаптували під Новоград і вийшло щось нове. Стартували від «Піцерії «Бамболіно», боролися за 500 гривень.
Отож. «На старт!» — усі гравці застрибнули в машини.
«Увага!» — затамували подих у повному невіданні, що їх чекає далі і на що погодилися.
«Руш!» — і маршрутний листок із зашифрованими місцями — у них в руках.
— Про що подумали, щойно як отримали маршрут?
Володимир Особа, капітан команди-переможця «Ієріхон», 19 років:
— Я ще до гри знав, що ми виграємо. Як глянув листок, одразу сказав: «Віталик, розвертайся, поп’ємо кави, та й поїдемо». Ми з друзями просто дуже добре знаємо наше місто, нам 20 км пішки — це в задоволення, ми знали усі дзоти в місті, і знайти їх було не проблема. Хоча і не так легко, як спочатку здалося.
Суперник-команду «Екстрім», реально підвів слабкий ліхтар, що взагалі потух у фортеці і вони втратили час, шукаючи консерву. Ми знали, що виграєм, але якщо ти йдеш тільки з надією, то й вона на тебе скоса погляне. Ми були підготовлені по повній: у нас був такий ліхтар-прожектор, що знайти підказки було легко.
— Яке завдання виявилося найскладнішим?
— Шукати в парках інформаторів — найцікавіше і найскладніше. Вже голова не варила, втупився в листок і шукаю, які ж можуть бути підказки, а треба було по сторонах дивитися. На щастя в центральному Парку розділилися і швидко знайшли красиву дівчину-агента.
Найлегше — з літаком, біля моста. Ми зразу полізли нагору, я туди ніколи не лазив, і було цікаво. Але здогадалися, що десь всередині літака навіть організатори не зможуть написати. І ми знайшли код біля самого підніжжя.
— А ви раніше брали участь у такій грі, чули про неї?
Олександр Іщук, гравець команди-переможця «Ієріхон», 20 років:
— У мене брат у Житомирі кожен тиждень грає. У них там серйозна підготовка до гри — прапори малюють, переодягаються, девізи вигадують. Ми навіть самі хотіли проводити. Але натомість взяли участь і зовсім не пожалкували, гра навіть перевершила наші очікування.
— Що нового дізналися про місто?
Володимир Особа:
— Я на місто завжди так дивився... Ми завжди лазили по закинутих місцях. Я в «Случі» ні разу не був, навіть, що дискотека в парку називається «екстрім», — тільки під час гри дізнався.
— Як ви вважаєте, ця гра має майбунє у нашому місті?
— Звичайно. У нас багато знайомих хотіло грати, але не вистачало людей до команди. Такий драйв, такі почуття треба ділити з друзями. А в наш час дуже важко зібрати чотирьох друзів.
Упродовж усієї гри лідери мінялися дуже швидко. І всі три команди стерти за крок до перемоги. Але, звичайно, в кожній грі є переможці і переможені. Однак поразка двох інших команд «Екстрім» і «Веселі байкери» зовсім не засмутила їх, лише підстібнула до майбутніх перемог і більш серйозної підготовленої гри.
Ця пригода, довжиною в суботній вечір, не тільки об’єднала людей з однаковими інтересами, але й довела, що в нашому місті можна активно проводити свій відпочинок, головне — перебороти спокусу полежати на дивані, перед телевізором, і бути готовим пережити самому те, що постійно бачимо по тому ж ящику, — азарт, екстрім, жагу до перемоги, незвідані місця і наш такий звичний Новоград з незвичного ракурсу. І хибна думка, що для участі треба бути генієм, майстром спорту. Треба бути собою і мати відвагу випробувати себе.
Повірте, ви б те ж саме сказали, якби за вечір до вас підійшло хлопців 12 з квітами з одним і тим самим запитанням.
Ці хлопці були учасниками першої гри з орієнтування по місту «Новоград рулить». Мокрі від поту, в багнюці, на межі відчаю і бажання перемогти, вони прочесали весь парк, шукаючи агента, аби, подарувавши квіти, дізнатися наступне зашифроване місце. Останнім і найбільш складним, як виявилося, стала фортеця. У підвалах були заховані консерви, мовою гри — військовий запас. Саме за ним гравці полювали всю гру, шукаючи коди і агентів, розгадуюючи інтелектуальні завдання, отримуючи підказки, дозу адреналіну і драйву.
Ця гра відома багатьом у всьому світі. Місцеві організатори взяли, на їх погляд, найцікавіше з усіх її різновивів, адаптували під Новоград і вийшло щось нове. Стартували від «Піцерії «Бамболіно», боролися за 500 гривень.
Отож. «На старт!» — усі гравці застрибнули в машини.
«Увага!» — затамували подих у повному невіданні, що їх чекає далі і на що погодилися.
«Руш!» — і маршрутний листок із зашифрованими місцями — у них в руках.
— Про що подумали, щойно як отримали маршрут?
Володимир Особа, капітан команди-переможця «Ієріхон», 19 років:
— Я ще до гри знав, що ми виграємо. Як глянув листок, одразу сказав: «Віталик, розвертайся, поп’ємо кави, та й поїдемо». Ми з друзями просто дуже добре знаємо наше місто, нам 20 км пішки — це в задоволення, ми знали усі дзоти в місті, і знайти їх було не проблема. Хоча і не так легко, як спочатку здалося.
Суперник-команду «Екстрім», реально підвів слабкий ліхтар, що взагалі потух у фортеці і вони втратили час, шукаючи консерву. Ми знали, що виграєм, але якщо ти йдеш тільки з надією, то й вона на тебе скоса погляне. Ми були підготовлені по повній: у нас був такий ліхтар-прожектор, що знайти підказки було легко.
— Яке завдання виявилося найскладнішим?
— Шукати в парках інформаторів — найцікавіше і найскладніше. Вже голова не варила, втупився в листок і шукаю, які ж можуть бути підказки, а треба було по сторонах дивитися. На щастя в центральному Парку розділилися і швидко знайшли красиву дівчину-агента.
Найлегше — з літаком, біля моста. Ми зразу полізли нагору, я туди ніколи не лазив, і було цікаво. Але здогадалися, що десь всередині літака навіть організатори не зможуть написати. І ми знайшли код біля самого підніжжя.
— А ви раніше брали участь у такій грі, чули про неї?
Олександр Іщук, гравець команди-переможця «Ієріхон», 20 років:
— У мене брат у Житомирі кожен тиждень грає. У них там серйозна підготовка до гри — прапори малюють, переодягаються, девізи вигадують. Ми навіть самі хотіли проводити. Але натомість взяли участь і зовсім не пожалкували, гра навіть перевершила наші очікування.
— Що нового дізналися про місто?
Володимир Особа:
— Я на місто завжди так дивився... Ми завжди лазили по закинутих місцях. Я в «Случі» ні разу не був, навіть, що дискотека в парку називається «екстрім», — тільки під час гри дізнався.
— Як ви вважаєте, ця гра має майбунє у нашому місті?
— Звичайно. У нас багато знайомих хотіло грати, але не вистачало людей до команди. Такий драйв, такі почуття треба ділити з друзями. А в наш час дуже важко зібрати чотирьох друзів.
Упродовж усієї гри лідери мінялися дуже швидко. І всі три команди стерти за крок до перемоги. Але, звичайно, в кожній грі є переможці і переможені. Однак поразка двох інших команд «Екстрім» і «Веселі байкери» зовсім не засмутила їх, лише підстібнула до майбутніх перемог і більш серйозної підготовленої гри.
Ця пригода, довжиною в суботній вечір, не тільки об’єднала людей з однаковими інтересами, але й довела, що в нашому місті можна активно проводити свій відпочинок, головне — перебороти спокусу полежати на дивані, перед телевізором, і бути готовим пережити самому те, що постійно бачимо по тому ж ящику, — азарт, екстрім, жагу до перемоги, незвідані місця і наш такий звичний Новоград з незвичного ракурсу. І хибна думка, що для участі треба бути генієм, майстром спорту. Треба бути собою і мати відвагу випробувати себе.
Аліна УЛЬЯНИЦЬКА
Коментарі відсутні