Війна продовжується

Скорочено публікуємо уривок із листа нашого читача, який поділився з редакцією своїми думками та емоціями напередодні чергової річниці Незалежності нашої держави. Також друкуємо добірку віршів нашого дописувача Г.Бондаренка.
Війна продовжується. Військові мужньо тримають оборону на східних рубежах нашої держави, і в тому, що вони виконують свою роботу якісно, сумнівів немає ні в кого.
Війна продовжується. Зараз уже мало просто любити Україну, її тепер потрібно ще й захищати. Зовнішній ворог відомий — путінська Росія. Він сильний і підступний, але не менш підступний ворог — внутрішній і, можливо, навіть страшніший зовнішнього, бо, несвідомо чи свідомо, невидимий багатьом українцям.
Війна продовжується. Мова, Армія, Віра — не пусті слова, це — стовпи державотворення. Державу на салі й ковбасі не збудуєш, а свобода виборюється завжди тільки бідною, тож коли народ буде готовий сприйняти цю бідну свободу, обере нарешті між духовним і матеріальним — на користь духовного, держава відбудеться й прийде достаток. Я пишу з надією, що, прочитавши ці рядки, хоч один-два громадяни змінять свій вибір на користь країни. Слава Україні!
Вітаю всіх із прийдешнім святом українського народу — Днем Незалежності, за яку боролися наші батьки, діди і прадіди, за яку боремося ми і яку ще не вибороли, але обов’язково виборемо. Я в це свято вірю.


МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ
Молюсь і плачу, плачу і молюся,
Шукаю правди, ноги збив до крові.
За Україну-неньку так молюсь,
Хватило б тільки віри і любові.
А серце б’ється, б’ється та щемить,
І розум десь у небеса поринув,
А я не знаю, як на світі жить,
Щоб не молитись за країну.
Народ стражденний працею змарнів,
Плекає мовчки у душі надію,
А я збираю у кулак свій гнів,
Щоб виплеснути його на Росію.
І гніву тому я не бачу меж,
В душі моїй ятряться рани,
Бо від Софії до Кремлівських веж
Проклали стежку зрадники й тирани.
Рука ворожа нишпорить і б’є,
У спокої нікого не лишає,
А я молюсь, молюся за своє,
Котре солдат в окопі захищає.
І нездоланні віра та любов,
Бо сила там, де правда, Бог і совість.
І недарма пролита рідна кров,
Щоб у свої церкви іти на сповідь.
Я вірю і казати не боюсь:
Настане та пресвітлая година,
Бо недаремно плачу і молюсь,
Молюсь і плачу я за Україну.

---

РУБАЙТЕ ПІД КОРІНЬ
Вкрилися сумом величні Карпати,
Що сталося з вами, хотів би я знати?
Хіба ти не бачиш,— у відповідь чую, —
Вандали на схилах моїх хазяйнують!

Рубають модрини, красуні смереки.
Залізли у гори занадто далеко.
Руїну і жах після себе лишають.
Робити таке їм же хтось дозволяє.

Робіть щось із цим, осторонь не лишайтесь.
Мораль тут не діє, і не намагайтесь,
А мізерні штрафи — це дозвіл на дію.
Тож як зупинити оцих лиходіїв?

Ланцюг із вандалів усе оповив.
Всі щабелі й ранги в тенета зловив,
А людям звичайним навіщо це знати?
Рубали раніше й будем рубати!

Так кажуть вони і далі так діють,
Шкода велика від цих лиходіїв.
Нам треба скоріше цю погань здолати,
Щоб знову шуміли ліси у Карпатах.

Треба чинити із ними так само.
Як чинять вони з віковими лісами;
Рубати під корінь кожної днини
За знищені ними смереки й модрини.

ВРЯТУЙТЕ УКРАЇНУ
Любіть свій дім, свою родину.
Дітей, онуків і батьків.
І нашу рідну Україну
Убережіть від ворогів.
Від зрадників і від бандитів,
Від тих, хто совість продає,
Від знахабнілих московітів,
Згадайте, хто ми з вами є.
Убережіть від казнокрадів,
Від дармоїдів та хапуг,
І розберіться в нашій Раді:
Хто ворог наш,а хто наш друг?
Убережіть від диверсантів —
Цих покидьків, що серед нас.
Від зрадників-колаборантів
Убережіть, прошу я вас.
У наших жилах кров гаряча,
А Україна — спільний дім.
Ми — не юрба людей незрячих,
Ми є нащадки козаків.
Ми — доброзичливі й гостинні,
Багата й щедра в нас земля,
Але самі у тому винні,
Що нас грабують без кінця.
Про те, що ми народ великий,
Нас змушують навік забути.
Допоки будем з цим миритись,
Допоки будем спини гнути?
Допоки? — я питаю вас,
Це, може, наш останній шанс!
Любіть свій дім, свою родину,
Врятуйте рідну Україну!

МОВА — НЕ ВОРОГ
Мова російська — не ворог мені,
Не ворог і той, хто нею розмовляє.
Недруг мій той, хто мою зневажає,
Ворог мій той, хто у мене стріляє,
Нищить усе й людей убиває.
Мова російська — не ворог мені.

Я — українець, цим сказано все.
І тут мого роду глибоке коріння.
За те, щоб жила ти, віддам я усе.
За те, щоб щасливо жили покоління.
Бо я — українець, цим сказано все.

У нас, українців, є хист до життя,
Багато чеснот усі також маєм,
У нас, українців, — відкрита душа,
І віра в нас не згасає.
Ми — українці, цим сказано все.

Я ворога бачу по діях його.
Що ти забув у нас в Україні?
Наче тать, заліз до обійстя мого
І чиниш наругу донині.
Я ворога знаю по діях його.

Мова російська — не ворог мені.
Не ворог і той, хто нею розмовляє.
Недруг мій — той, хто мою зневажає,
Недруг мій той, хто мене ображає,
Ворог мій той, хто в мене стріляє.
Мова російська — не ворог мені.