ВАСИЛЬ БОРИС: «У МАЙБУТНЄ ДИВЛЮСЯ З НАДІЄЮ…»

Напередодні Дня медичного працівника — наша розмова з головним лікарем Новоград-Волинського міськрайТМО, заслуженим лікарем України В.М.БОРИСОМ:
— Василю Миколайовичу, чи з’явилися підстави для оптимізму щодо змін на краще в галузі медицини?
— Я оптиміст і у майбутнє дивлюсь з надією на суттєве покращення ситуації у медицині. Але, на жаль, сьогодні немає підстав для оптимізму. Бо ставлення держави до галузі позитивних емоцій поки що не викликає. Краще вже сказати, що на даний час ставлення немає взагалі ніякого. Держава переклала всі проблеми на плечі медичних працівників, за рахунок славнозвісної клятви Гіппократа чиновники хочуть закрити всі негаразди.
У нас чомусь все робиться не завдяки, а наперекір. Повний параліч системи управління галуззю мав би призвести до катастрофи, але завдяки ентузіазму і безмежній відданості своїй справі медицина працює, і населенню надається висококваліфікована медична допомога.
— Чи є сприяння з боку місцевої влади?
— Завдяки підтримці, співпраці з місцевою владою нам вдається «триматися на плаву». Але без системних змін у цілому в галузі навіть найкращі наміри не зможуть утримувати її в належному стані. Зараз на часі стоїть докорінна реорганізація в медицині. У Міністерстві охорони здоров’я мусять зрозуміти, що медична допомога на належному рівні має бути не лише в обласних центрах та в Києві, а й на периферії, починаючи від сільських лікарських амбулаторій і районних лікарень.
У непростий період фінансової кризи, на жаль, наші пацієнти не мають можливості лікуватися на рівні, бо в районних лікарнях недостатньо обладнання, а їхати в Київ чи обласний центр, — досить дороге задоволення. І тому робота адміністрації Новоград-Волинського міськрайТМО зараз направлена на те, щоб створити лікувальний заклад, який би міг надавати повний об’єм медичної допомоги.
— Що для цього потрібно?
— Для цього у нас є найголовніше — кваліфіковані кадри. І це для мене, як головного лікаря, найбільша гордість. Бо прийде час — і в лікарнях буде сучасне медичне обладнання, але повернути втрачених спеціалістів, підготувати фахівців, які змогли б на ньому працювати, — дуже важко.
Тож, не очікуючи рішень Міністерства охорони здоров’я (до речі, їх вийшло достатньо, але недостатньо вони втілюються в життя), ми почали реформувати систему охорони здоров’я самостійно. Уже з 1 липня у місті почнуть функціонувати два зовсім нові структурні підрозділи: поліклініка первинної медико-санітарної допомоги міському населенню (в селах району цю функцію будуть виконувати сільські лікарські амбулаторії) та консультативно-діагностична поліклініка — заклад вторинного рівня і спільна власність міста та району.
— Що стало поштовхом до проведення таких реформ?
— На такі реформи ми пішли з двох причин: по-перше — це підготовка до вступу в страхову медицину, бо саме вона передбачає роз’єднання первинного і вторинного рівня надання медичної допомоги, а по-друге — тому що є проблеми у співфінансуванні Новоград-Волинського міськрайТМО, як спільного об’єкта власності міської і районної влади.
Варто зазначити, що деякий час в Україні працює проект Євросоюзу з реорганізації системи охорони здоров’я в плані формування госпітальних округів.
— Що це таке?
— В області будуть створені госпітальні округи, що обслуговуватимуть кілька районів. До нашого лікувального закладу увійдуть, крім Новоград-Волинського, ще Баранівський, Ємільчинський та Червоноармійський райони. За цією програмою у ТМО працювали іноземні експерти, за оцінкою яких наш лікувальний заклад серед всіх інших подібних в Україні найближче підходить для створення таких округів. Обстежувалися Житомирська, Полтавська і Харківська області. І серед всіх лікувальних закладів цих трьох областей саме Новоград-Волинський, за рівнем впровадження реформ, найближче стоїть до запропонованого варіанту і буде служити моделлю для всієї України.
Зараз ми маємо серйозні проблеми з співфінансування нашого лікувального закладу, адже він є власністю міста та району і фінансується з цих двох бюджетів. Вже на грудень недостатньо коштів на заробітну плату, хоча ми зняли всі надбавки. Зважаючи на те, що в країні інфляція, а гривня дешевшає, то з кожним місяцем медичні працівники все більше біднішають. Поки що від влади не надходить конкретних пропозицій з вирішення питання співфінансування. Створена спільна комісія з депутатів міської і районної рад, яка має дати конкретні висновки по виходу зі скрутної ситуації тепер і в майбутньому, розробити нову концепцію фінансування.
— Василю Миколайовичу, незважаючи на труднощі, цього року в ТМО з’явилося чимало нового обладнання?
— Так, незважаючи на те, що в цьому році жодної копійки з районного бюджету не виділено на капітальні видатки, нам вдалося придбати чимало сучасного обладнання, хоча й не за бюджетні кошти. З міського бюджету розвитку виділено 300 тисяч гривень, але поки що під великим сумнівом, чи буде виконано бюджет. Адже з цих коштів ми використали лише 20 тисяч гривень на придбання рентген-трубки. І навіть якщо ми отримаємо зазначене фінансування, його далеко недостатньо, щоб надавати медичну допомогу на сучасному рівні.
Аби йти в ногу з часом, на закупівлю нового обладнання для міськрайТМО потрібно щороку витрачати хоча б 2-3 мільйони гривень.
Найгострішою проблемою на сьогодні залишається придбання нового рентгенобладнання, наявному вже нараховуються десятки років.
Також вкрай необхідно придбати комп’ютерний томограф — і це не забаганка, а апарат, котрий даючи точний діагноз, міг би допомогти врятувати життя сотням людей. Його вартість на даний час складає близько 7-8 мільйонів гривень.
Радує те, що нам таки вдалося придбати аналізатори крові, а у діагностичне відділення — систему Холтерівського моніторування (86 тис. грн.), що значно допоможе у лікуванні серцево-судинних хвороб. У приймальне відділення придбали новий УЗД (150 тис. грн.). Все це значною мірою — за спонсорські кошти і благодійні внески громадян міста і району. Також у водолікарні поставили сучасне обладнання для реабілітації пацієнтів після складних захворювань (75 тис. грн.).
— Чи проводяться реконструкції приміщень?
— На жаль, нині немає можливості продовжити реконструкцію пологового, хірургічного і травматологічного відділення, бо на це також потрібно багато коштів. Дехто вважає, що у скрутні фінансові часи ремонти можуть і зачекати, але ж процес лікування потребує не лише медикаментів, а й відповідних умов перебування пацієнтів.
— Василю Миколайовичу, що б ви хотіли побажати колегам з нагоди професійного свята?
— Маючи нагоду, щиро і сердечно вітаю всіх медичних працівників міста і району з професійним святом! Вітаю ветеранів, які внесли значний вклад у розвиток і розбудову охорони здоров’я краю. Успіхів всім у праці, творчого пошуку, добра, міцного здоров’я, адже медичному працівнику потрібно нести людям світло кожного дня.
Хай не знають втоми ваші руки і серця. Хай окриляє вас людська повага, вдячність і любов. Працюйте і надалі так, аби в душах земляків не залишалося рубців болю і зневіри! Аби ваша праця дарувала людям красу і повертала весну!