«Війна — це коли за інтереси інших гинуть зовсім безвинні люди»

Майже 28 років поспіль кореспонденти «Звягеля» пишуть історію нашого міста, жодна подія в місті й районі не проходить повз увагу. Із січня 1999 року кожен номер зі всіма публікаціями і фотографіями зберігається в електронних архівах на сайті www.zvyagel.com.ua. Безумовно, це сприятиме нашим нащадкам у пізнанні історичного минулого держави на прикладі невеликого поліського міста. До речі, дякуючи Інтернету, наші читачі сьогодні є по всьому світу, так електронний лічильник на сайті газети — Visitors — зафіксував 67308 відвідувань із Росії і 65595 — зі США, а загалом за останні 5 років нас читали в 145 країнах світу.
Для чого я про це пишу? По-перше, приємно, що моя газета має попит. По-друге, хочу нагадати майбутньому міському голові і новообраним депутатам, що про всі обіцянки ми будемо періодично нагадувати, вимагаючи звіт про їх виконання.
Дві мої останні публікації викликали певний інтерес у читачів, особливо, судячи з коментарів у Фейсбуці. Чомусь найбільше розлютила окремих «патріотів» теза, що «наша миролюбива, в абсолютній більшості, нація повелася на лозунги купки українських націоналістів і російських шовіністів і дозволила втягнути себе в майже семирічну братовбивчу війну». Мені навіть закидають, що я вже став сепаратистом і зрадив національну ідею.
Особливо «затятих» хочу заспокоїти і нагадати, що кожен має право на власну думку. Президенти, уряди, імперії приходять і з часом йдуть у небуття. Так буде і з путінськими яструбами. Але дружба між народами залишиться, як би кому не хотілося звести між нами паркан.
Що стосується національної ідеї, то, давайте, нехай на найближчі роки національною ідеєю для нас стануть не вишиванки й шаровари, а підвищення пенсій і зарплат — хоча б до рівня поляків. Нагадаю: середня пенсія в Україні — 116 дол., у Польщі — 538 дол., у Німеччині — 850 дол., середня зарплата, відповідно — 415 дол., — 1300 дол., — 4760 дол., і це при тому, що ціни на основні товари практично однакові.
Очевидно, що, продовжуючи війну, ми не зможемо відновити нашу промисловість, налагодити традиційні зв’язки і підняти реальні доходи населення. Незважаючи на міць нашої армії, мусимо визнати, що сили — далеко нерівні, продовження політики буфера між НАТО і Москвою за кредити МВФ, неминуче призведе до югославського варіанту в Україні. І, на жаль, для нашого сьогодення дуже актуальний вислів Вінстона Черчилля: «Війна — це коли за інтереси інших гинуть зовсім безвинні люди».
Я переконаний, що на сьогодні найближче до вирішення питання припинення війни, повернення окупованих територій і, як наслідок, зростання економіки України є програма дій ОПОЗИЦІЙНОЇ ПЛАТФОРМИ ЗА ЖИТТЯ.
Я переконаний, що Україна повинна бути нейтральною позаблоковою країною і будувати добросусідські відносини зі всіма країнами, виходячи насамперед з економічних інтересів власного народу.
«Помиляється кожен. Визнає помилку — гідний. Відновлює стосунки — сильний». Цей афоризм має стати аксіомою для всіх сторін конфлікту.
Я йду на вибори до обласної і міської ради в команді однодумців від ОПЗЖ.
Більшість моїх колег мають великий професійний і життєвий досвід, добре розуміють місцеві проблеми. Звичайно, ми розраховуємо на те, що наші ідеї — близькі для більшості поміркованих звягельчан. Зі свого боку прикладатимемо максимум зусиль для розвитку нашого міста і району.
Не менш важливо нам 25 жовтня вибрати міського голову. У попередньому номері я досить детально окреслив свої критерії вибору. Якщо відкинути всі партійні інтереси і реально обрати найсильнішу в професійному плані людину, здатну ефективно працювати на користь громади, — це, безперечно, Микола Петрович Боровець.
Незважаючи на те, що він не поділяє мої політичні погляди, інколи проявляє надмірну самовпевненість і впертість, не дуже переймається власною самокритикою, часом зайве багатослівний, — він справжній господарник, який щиро вболіває за наше місто. Він не просто знає всі місцеві проблеми, але й має чіткий план їх вирішення. Під час минулого керівництва містом здобув гарний досвід, налагодив зв’язки на всіх владних поверхах. За останні роки, займаючись підприємництвом, «на своїй шкурі» пізнав, що то за хліб.
Я впевнений, що він зуміє підібрати професійну команду, налагодить дієву співпрацю з депутатським корпусом і, маючи великий внутрішній потенціал, гідно служитиме громаді, і це буде чесний вибір, за який нам не буде соромно.