«Як сніг за шию»»…

Тридцятирічний Валентин Семенчук (імена в матеріалі змінено) на своєму «Опелі» з Олевська їхав до сусіднього району. Поїздка не мала бути тривалою. Потрібно було забрати в знайомого деякі запчастини до автомобіля.
Десь посеред шляху Семенчук зупинився біля одного з придорожніх кафе, аби попити якогось гарячого напою.
До столика, за яким він пив каву, підійшов неохайно одягнений опецькуватий чоловічок років сорока п’яти.
— Можна? — коротко спитав він у Валентина і поклав на столик невеличкий паперовий пакетик. Пляшку пива одразу почав жадібно пити.
— Учора трохи перебрав, — сумно зізнався сусід по столику і скорботно додав: — Через горе… Мене Гришею звуть. Григорій Осика. А вас?
— Валентином, — усміхнено відказав Семенчук, далі посьорбуючи гарячу каву.
Опецькуватий важко зітхнув і знову приклався до пляшки (паперовий пакунок так і лежав неторканим).
Валентин поцікавився:
— У вас хтось помер?
Григорій Осика злякано відсахнувся:
— Тіпун вам на язик!
— Вибачте. Самі сказали, що у вас горе.
— Горе. Два мішки пшениці вкрали. З хліва. Я здогадуюся, хто їх спер. І в заяві писав. А чого ви смієтеся?
— Хіба ж це горе?
— Ось і наш дільничний сміявся. А мені курочок немає чим годувати. А з базару дорого. Та доведеться таки купувати. Яєчка — штука хороша. Але я того злодюгу виведу на чисту воду!
— Ну, — мовив Валентин, — мені час їхати.
— Далеко?
— Та трохи є.
— Будьте обережні.
— Чого б то?
— Сьогодні вранці якісь харцизяки легковика пограбували. Водія побили. Люди кажуть. Он бачите, — Григорій Осика кивнув на дорогу, — поліція роз’їздилася. Певне, шукають злочинців.
— Буду в курсі справ.

Дорога була безлюдна.
Аж раптом із лісу напереріз Валентиновому авто вискочила іномарка.
Семенчук, аби уникнути зіткнення, різко натиснув на гальма.
А із салону іномарки миттю вистрибнули четверо гевалів з битками в руках. Вони витягли Валентина з його авто і кілька разів ударили битками по спині.
— Де гроші? — рявкнув один.
— Давай бабло! — гаркнув другий. — І в темпі!
У переляканого Семенчука забрали чималу суму грошей і мобільний телефон. А ще із салону авто — аудіо-колонки, магнітолу, а з багажника — запасне колесо. А потім нападники швидко зникли в лісі.
Постогнуючи від болю, Валентин сів на водійське місце.
— Як сніг за шию… — дещо оговтавшись, проказав він часто повторювану переінакшену приказку, при цьому пригадуючи епізод із власного життя. Якось розважаючись у садку, Валентинова дружина насипала йому за шию снігу. Це так було несподівано, і так холодно в спину, що при якихось екстрених ситуаціях Валентин завжди згадує про той «сніжок».
На дорозі з’явилося поліцейське авто. Повільно під’їхало до Валентинового легковика.
Вийшовши з салону, один із поліцейських спитав Семенчука:
— З вами все в порядку?
— Не зовсім, — тихо відказав Валентин.
Помітивши кров на обличчі водія, поліцейський допитувався:
— Що з вами трапилося?
Семенчук розповів про свою пригоду.
Правоохоронці на місці швидко склали протокол.
— Куди вони поїхали?
Валентин кивнув на ліс:
— Он туди, у соснину.
— Самі доїдете додому?
— Доїду.

Уже було не до запчастин. Семенчук повертався до Олевська.
Знову зупинився біля того ж придорожнього кафе. Нашкріб по кишенях на каву.
Наче з-під землі виріс Григорій Осика.
Валентин зіронізував:
— Ви тут наче прописані!
Григорій Осика насупився, як мале дитя. Але сказав:
— Он за дорогою моя хата. Крайня. Знову на пивко прийшов. Горе.
Валентин з осмішкою спитав:
— Знайшли пшеницю?
— Та де там! — гахнув по столу Осика і присмоктався до горлечка пляшки. — А що у вас з лицем?
— Спіткнувся.
— Ясно.
— Ну, будьте здорові!
— І вам не кашлять!

Уже вдома подзвонили на мобільний телефон. Номер був невідомий. Але Валентин вирішив поговорити:
— Алло!
Чіткий чоловічий голос спитав:
— Валентин Степанович Семенчук?
— Так.
— Вас турбує капітан Волиняк. З карного розшуку. Ви зараз в Олевську?
— Так.
— Можете приїхати до відділу поліції.
— З якою метою?
— Для впізнання чотирьох осіб. Вони підозрюються в сьогоднішньому на вас нападі.
— Через хвилин двадцять буду.

Чотирьох нападників, які вчинили розбій на дорозі, було затримано на кордоні з Білоруссю.