Талант педагога

Загальновідомо, що природа і людина — нерозривне ціле. Природою людині даровано неоціненний дар — життя з певними індивідуальними особливостями, уподобаннями, зрештою, покликанням: природа мудра, усе творить мовчки. Вона полонить своєю красою, зваблює чарівним світом, є взірцем досконалості. Саме тому «життя трояндою цвіте і виноградно плодоносить…».
Маючи такий взірець досконалості, час дарованого життя варто цікаво, доцільно й розумно використовувати, знайти своє покликання, найповніше і щедріше розкривати свої природні можливості, щоб присвятити себе корисній справі. Схиляюся до висновку: це повинно бути нашим життєвим золотим правилом. Вважаю, так оцінює життя — «…життя, як усмішка дитини, встигай збирать її перлини — цвістиме сонце золоте…».
Ювілярка — Ірина Олександрівна Пінкусевич. На її життєвому календарі 18 грудня — світлий, поважний і мудрий ювілей — 85-річчя.
Із невимовним задоволенням маю бажання розповісти про Вчителя, який своєю сумлінною подвижницькою працею заслуговує великої шани та поваги. Ірина Олександрівна від природи обдарована щедрістю, добротою, любов’ю і внутрішнім горінням постійно творити і надавати снаги всіма своїми справами тим, хто з нею поруч і розуміє багатство її душі. Вона сповідує мудре етичне правило: жити треба так, ніби твоє серце прозоре, і тому ніщо не стане таємницею: якщо ви вдало оберете працю і вкладаєте в неї свою душу, то щастя саме відшукає вас.
За плечима Ювілярки — нелегкий, але багатогранний життєвий шлях: за покликом серця обрала найгуманнішу, найблагороднішу і найдревнішу професію і не зраджувала обраній математиці — цариці всіх наук — постійно працювала вчителем математики в різних закладах міст, де доводилося жити з військовим чоловіком.
Але ніколи серце не полишало внутрішнє творче натхнення — творити красу в декоративно-ужитковому мистецтві. Уперше виставку творчих робіт організувала за місцем служби чоловіка — у Німеччині. З 1978 р. почався осілий спосіб життя в місті Новограді-Волинському на посаді вчителя трудового навчання в СШ №5. Образно кажучи, людське життя — як криниця. Криниця з недосяжною глибиною відкриває прекрасний обрій. Так і в людській долі, коли пильно заглиблюєшся в її діяння й бачиш Людину, яка увібрала в себе чистоту помислів, людське благородство, невтомну працю — як віддзеркалення життєвої мудрості.
Ювілей Ірини Олександрівни — не тільки свято, а значний здобуток усіх років життя. Основою щастя людини є праця, до якої має природний нахил і здібності, — так стверджував і довів життям наш мудрий філософ Г.С.Сковорода. Він вважав, що щастя не треба шукати деінде, бо воно «всередині тебе, у твоєму чистому серці, у твоїй чистій душі…» Урочисто, талановито й красиво, як диво,творять і чарують її руки: «О, руки жінки земної! Ви під однією зіркою, під одним небом. Квітами пахнете весною, зимою — снігом, літом — хлібом. Будь свята жінки рука, в якій сховано незмінно довгий біль за всі віки і радість чекає завжди миттєво!!!».
Мистецтво, створене її руками, глибоко переконана, має естетичне й повчальне значення. Це — не тільки краса зовнішня: ця краса несе глибокий зміст — передає зашифровані думки, почуття, емоції автора сигналом — роботою, а глядач розшифровує своїм сприйняттям. У народі кажуть: допоки працюєш — дорогу життя прокладаєш. І успіх прийде неодмінно: персональні виставки, які вражають і запам’ятовуються, — в міському Палаці культури, Літературно-меморіальному музеї Лесі Українки, Музеї родини Косачів — результат копіткої творчої ручної роботи з природного матеріалу декоративно-ужиткового мистецтва.
Ірина Олександрівна — відмінник освіти України, майстриня, золоті руки має, великий хист, власний стиль до створення елегантного, вишуканого одягу. Усі ми хочемо виглядати вишукано й елегантно, що є ознакою вихованості, краси. Візьму на себе сміливість ствердити: вершина людської краси — жіноча краса, яка стає повелителькою краси взагалі і починається з мистецтва одягу. На мій погляд, хоч я не законодавець моди (такого хисту не маю) і не є жертвою моди, але в мені присутнє небайдуже ставлення до моди як відчуття справжньої краси. Надзвичайно імпонує, що Ірина Олександрівна — постійно в пошуку образу й стилю для особистості (мала щастя відчути, одержати такий одяг з її працьовитих рук) і, найголовніше, заперечення всього надмірного, багатого. І, як я розумію, такий підхід — не в дорогому матеріалі, дорогих речах на ньому, а в простоті і якості одягу, у стилі — мода минає, а гарний смак залишається. Кожен витвір Ювілярки — творчий політ, натхнення, душевний підйом, уміння приводити самого себе до робочого стану, не намагатися бути ефектною, а бути просто собою, природною. Це і є запорука справжньої краси. Воістину справедливо: у людини все повинно бути прекрасним — найкраща краса в скромності й класичній простоті. А ще доходжу висновку: творчість Ірини Олександрівни — дарунок нащадкам, приклад ціни творчої праці, внесок у майбутнє, який ніколи не зазнає тління. Погоджуюся з думкою: життя — це доля, а доля — це життя. Найвища мудрість життя — бути добрим, бо доброта — внутрішня необхідність, яка й робить чудодійні справи. Єдине багатство на землі — то багатство душі. Хороша людина працює для добра.
Шановна Ірино Олександрівно! Нехай доля буде щедрою на довголіття, збереже при міцному здоров’ї невичерпну енергію, творче натхнення. Нехай людська шана й визнання крокують поруч із Вами в майбуття. Любові, благополуччя у Вашій родині.
До вітання приєднуються численні Ваші шанувальники.