«Позитивна» аварія…

Вадим Єршов і Віктор Жмиря (імена в матеріалі змінено) їхали в новенькій дорогій іномарці, і їхні обличчя сяяли щастям.
— Нічогенька тачка! — уже втретє проказав Єршов, котрий сидів за кермом.
Жмиря вдоволено докинув:
— Крута тачка! Немало бабла потягне!
Єршов замислено мовив:
— Як збувать-то будем?
— Спочатку схоронить треба її як слід.
— Де?
— Метикували ж. У гаражі Рваного. Він свою тачку продав. Гараж порожній.
— Але як її непомітно туди загнати?
— Дурня. Стемніє — і загонимо.
— Але Рваний же в долю впаде.
— Є інші варіанти? Відвалимо йому дещицю. Ризикували ми.
— А він хіба не ризикує? Якщо прогоримо…
— Сплюнь!
Єршов сплюнув через ліве плече.
Жмиря зареготав.
— Чого прорвало-то? — Єршов недобре глипнув на Жмирю.
— Що ти і справді сплюнув. Забобонний!
— Мусиш ним бути. Головне — не нарватися на ментів.
— Н-да…
Чолов’яги напружилися, замовкли.

Саме в цей момент до поліції зателефонував один чоловік і повідомив, що в нього приблизно хвилин сорок-сорок п’ять тому викрали легковий автомобіль «Ауді».
У нього поцікавилися:
— У якому районі це трапилося?
— Неподалік вокзалу.
— Когось підозрюєте у викраданні вашого авто?
— Нікого. І як крали машину — не бачив. Вийшов з вокзалу, а її вже нема. Щоправда…
— Що саме?
— Таксист один бачив біля «Ауді» двох гевалів. Міцненьких таких. Вони спокійно відкрили дверцята й поїхали. Тож таксист нічого поганого і не запідозрив.
— Ви дверцята блокували?
— Так.
— Дивно.
— Я й сам дивуюся. Ще таке. Телефон таксиста в мене є.
— Гаразд. Чекайте на оперативну групу.

Віктор Жмиря стурбовано сказав:
— Треба перечекати.
Вадим Єршов скосився на спільника:
— Що маєш на увазі?
— Треба темноти дочекатися.
— Де?
— Та в лісі. Хоча б у цьому сосняку. Далі їхати небезпечно. Думаю, що власник «Ауді» вже повідомив про викрадення.
— А якщо ні?
— Але підстрахуватися варто.
— У першу-ліпшу лісову дорогу й заїдемо. Стеж за лісом.
— Добро.
Заїхати не вдалося. Позаду «Ауді» показалося поліцейське авто. Правоохоронці щось незвичайне помітили в їзді іномарки і тому через гучномовець наказали «Ауді» зупинитися.
— Жми, Вадиме! — злякано прохрипів Жмиря.
— Куди «жми»! — роздратовано кинув Єршов. — Ожеледиця! Стеж за лісом. Може, буде дорога. Може, й відірвемося.
Єршов таки прибавив газу. І машину різко занесло. Ще мить — і авто з крадіями пірнуло в кювет і врізалось у грубезну сосну.

На місце аварії незабаром прибула «швидка допомога».
Лікар, котрий обстежив водія й пасажира «Ауді», скрушно крутнув головою:
— Думаю, що вони вже доїздилися.
Старший офіцер оперативної групи примружено поцікавився:
— Так усе складно?
Лікар, трохи подумавши, відказав:
— Хоча… Але маємо негайно доставити їх до реанімації.

Незабаром поліцейським, які переслідували «Ауді», стало відомо, що цей автомобіль був викрадений, а водій і пасажир, котрі знаходилися в ньому, є «угонщиками».
Один із поліцейських із заклопотаною осмішкою проказав:
— Хоч якийсь позитив із цієї аварії маємо. Виявили крадену машину і маємо, кгм… підозрюваних, якщо виживуть.