ПОКЛОНИЛИСЯ МОГИЛІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Сонячної літньої днини, 96 років тому, в грузинському місті Сурамі після тривалої тяжкої хвороби тихо пішла з життя наша славетна землячка, відома на весь світ українська поетеса Леся Українка. І кожного року в ці дні проводяться заходи на честь пам’яті дочки Прометея. Так, 31 липня в Новограді-Волинському відбулося урочисте покладання квітів до пам’ятника Лесі Українці — за участю міського голови Миколи Боровця, секретаря та депутатів міської ради, голови Новоград-Волинської РДА Миколи Іванюка та районної ради Віктора Гончарука, представників творчої інтелігенції.
Наступного дня новоград-волинська делегація, на чолі із начальником відділу культури міськвиконкому Людмилою Гаммою, вирушила до столиці, де на Байковому кладовищі похована Леся Українка. В Києві нас, її земляків, зустріли працівники Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького. В урочистій обстановці присутні поклали корзини квітів та гірлянду (виготовлену працівниками Літературно-меморіального музею Лесі Українки у нашому місті). Завідувачка Музею Лесі Українки у Києві Ірина Щукіна розповіла присутнім про роботу, яка ведеться дослідниками з увічнення пам’яті нашої видатної землячки. Людмила Гамма повідала про підготовку до цьогорічного свята «Лесині джерела». Лунала поезія Лесі Українки… Громадянин Грузії Отар Хачидзе, мешканець Сурамі, оприлюднив маловідомі епізоди, пов’язані з грузинським періодом життя геніальної поетеси. За християнським звичаєм присутні помолилися та пом’янули Лесю Українку…
Трохи ніяково було і сумно, що ніхто зі столичних посадовців не відвідав того дня скромної могили на Байковому кладовищ. Воно й зрозуміло — тож не високі трибуни, до яких так дехто звик…
Згодом новоград-волинська делегація відвідала Музей видатних діячів української культури, де була проведена екскурсія. Одне діло, коли ти розглядаєш фото експонатів у музейних проспектах чи путівниках, а зовсім інші почуття тебе охоплюють, коли ти бачиш рушник, вишитий самою Лесею, чи чуєш звуки фортепіано, на якому грала поетеса… Такі моменти справляють незабутнє враження, немов торкаєшся чогось справді дорогого і рідного серцю.
Ввечері, повертаючись до рідної домівки, кожен з нас ніс у душі частинку того тепла, яке ми отримали від зустрічі з Лесею… Таке — не забувається…