ДОПИТ З ПРИСТРАСТЯМИ

Приїхавши в рідне село із заробітків, Андрій цю подію вирішив відмітити на широку ногу. Накупив у магазині випивки, закуски, домовився своє повернення відсвяткувати із сімейною парою — Володимиром і Людмилою.
Людмила, щоб краще зустріти гостя, дістала з погреба огірків, помідорів. Натопила баню. А коли Андрій приніс багато дорогих продуктів, вона навіть засоромилася, що виставила небагаті припаси.
Андрій швиденько виклав на стіл все з пакетів і поспішив у баньку. Там разом з господарем випили холодненької горілочки, закусили хрумкими огірками. Після бані випили ще спиртного. Андрій розповів, що тепер він цілий рік може не турбуватися про заробітки. Повідав про численні любовні перемоги. Незабаром оковита скінчилася. Добряче оп’янівши, Андрій більш подобрішав:
— На, Людо, гроші, — сунув він жінці пачку банкнот. — Збігай до магазину.
— Залюбки!
Повернувшись, Людмила поклала здачі в кишеню Андрієвого піджака.
До середини ночі чоловіки осоловіли від випитого, і господарка оселі вклала їх спати.
Вранці, з силою протерши очі, друзі полікували голови горілкою і сіли покурити.
Чомусь Андрій подумав: а чи не могли господарі скористатися оп’янінням і залізти до його гаманця? Правду кажучи, Андрій толком не пам’ятав, скільки грошей давав Людмилі і куди ще витрачав. Про всяк випадок, вирішив перерахувати готівку. За його прикидами не вистачало кілька тисяч. І Андрій перевтілився. Із щедрого хлопця, розкидаючись грошима праворуч-ліворуч, перетворився в розлюченого чоловіка. Репетував матом, щоб Людмила віддала викрадені гроші, ліз битися з Володимиром.
— Ліпше ще раз перерахуй гроші, — сказав на те Володимир. — Може, вони на місці.
— Ти що, козел, — прошипів Андрій, — вважаєш, що я арифметику не знаю? Швидко повертайте гроші, або я вам влаштую веселе життя!
Володимир з Людмилою виправдовувалися, але гість продовжував репетувати. Пригрозив:
— Я скоро повернуся! Розберемося! — І він гахнув дверима.
Людмила заплакала.
— Ну, вгамуйся, — заспокоював її Володимир, хоча від образи в самого шкребло в душі. Однак поцікавився. — Ти справді нічого не брала?
Людмила вирячилася.
— Та хіба я тобі не сказала б?
— Вибач.
Тим часом Андрій почухрав до магазину. Там завжди вертілися любителі випити на дармівщину. Андрій вирішив, що там знайде кого-небудь, хто за пляшку допоможе йому «вибити» викрадені гроші. Проте місцеві п’янички відмовилися від Андрієвої пропозиції.
— Ну і біс з вами! — вилаявся Андрій.
Цього ж дня він поїхав до міста. До двох давніх знайомих. Вони вже встигли відсидіти, і, свято дотримуючись зеківських законів, з влаштуванням на роботу не поспішали, промишляли випадковими заробітками.
— Ну що, мужики, підсобите провчити тих козлів? — розпиваючи «на хаті» спиртне, спитав Андрій у приятелів.
— Для тебе, Андрюхо, зробимо все! — із захватом вигукнув Кирило.
Підрядився і Павло:
— Навчимо, не бійся!
Коли трійця нагрянула до будинку Володимира і Людмили, господарі саме вечеряли.
— Не ждали? — ошкірився Андрій.
А Кирило сходу заїхав ногою в груди Володимиру. Той відлетів од столу і впав на підлогу. Його почали бити ногами, намагаючись потрапити в обличчя.
Людмила від жаху оніміла і мимоволі відвернулася.
Андрій схопив її за голову, повернув обличчям убік чоловіка. Закричав:
— Дивись, суко! Ви думали, що напоїте мене, витягнете грошики, і я нічого не зможу довести? Якщо через хвилину грошей не буде в мене, — таке ж зробимо і з тобою!
— Але ми грошей не брали, — заридала Людмила. — Ми, щоб тебе краще зустріти, витратили і свої. А зарплату видадуть не скоро.
— Це справді так, — з трудом заворушив розбитими губами Володимир.
У голову Кирилу прийшла «блискуча думка»:
— Давайте бабу завеземо до лісу. Там вона швидко розколеться.
— Точно, — погодився Андрій, а відтак повернувся до Володимира. — А ти, мужичок, якщо подзвониш до ментовки, то ми твою благовірну на шматки поріжемо! Думай, як гроші віддати.
Нажахану жінку запхнули в авто і повезли до лісу. Там трійця почала Людмилу лякати різними тортурами, що її чекають. Хтось притулив жінці до скроні якийсь предмет і зашипів на вухо:
— Кажи, куди гроші заховала, чи зараз твої мізочки розлетяться по лісу!
— Ми не брали грошей, — ватяними губами прошепотіла Людмила. Вона вже погано розуміла, що відбувається. Була в такому стані, що ось-ось знетямиться.
Кирило нахилився до жінки, ласкаво сказав:
— Якщо і справді нема грошей, то біс із ними. Я тобі дещо запропоную… Погодишся, і ми тебе більше ображати не будемо. Нас трьох акуратненько обслужиш, і розійдемося друзями.
Людмила закричала, скочила, відштовхнула Кирила і почала тікати. Її наздогнали, збили з ніг.
Андрій зарепетував:
— Куди біжиш, дурепо?! Рахую до трьох: або кажеш, де гроші, або ми починаємо тебе різати на шматки!
— Не вбивайте мене, будь ласка! — з благанням у голосі проказала Людмила. — Я гроші в знайомих позичу. Скільки хочете, — стільки займу. Все віддам. Тільки не вбивайте!
— Порозумнішала! — зареготав Павло, котрий до цього часу мовчав. — А, може, мужики, її все-таки того, пустимо по колу?
— Потерпи до вечора, — заспокоїв його Андрій. — Навіщо тобі старуха? В місто приїдемо, найдемо тобі молодших. Є такі, що за пляшку зроблять тобі, що хочеш! Беріть її.
Людмилу запхнули в багажник. Компанія в доброму настрої поїхала до будинку своїх жертв.
Володимир, мов очманілий, бігав по хаті.
Здоровані притягли Людмилу. Вона трохи отямилась і придумала, що робити. Голосно сказала Володимирові:
— Сходи до сусідів, попроси в них у борг. Якщо в сусідів немає, — подзвони кому-небудь. Тільки швидше.
Володимир усе зрозумів. Він зайшов до сусідів і звідти зателефонував до міліції. Трійцю взяли швидко. Тепер їм доведеться відповідати за кількома статтями — «Розбій» і «Незаконне позбавлення волі».