ГІПЕРТОНІЧНА ХВОРОБА АБО «ТИХИЙ ВБИВЦЯ»

Незважаючи на те, що прийом гіпотензивних ліків дозволяє пом’якшити протікання хвороби і зменшити кількість її ускладнень, терапія не видаляє самої причини гіпертонічної хвороби, і остання все ще лишає працездатності значної частини населення, частіше всього людей зрілого віку з великим професійним досвідом і потенційними можливостями до активного життя і діяльності. Шкода, нанесена суспільству цією хворобою, настільки велика, що це ставить вивчення її етіології і патогенезу в ряд важливих задач, які мають не тільки медичне, а й соціальне значення.
Ось така пригнічуюча картина, шановний читачу: найрозповсюдженіша форма серцево-судинної патології в світі — гіпертонічна хвороба.
«Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я дванадцяти найбільших країн світу констатували, що від підвищеного кров’яного тиску страждає 20% дорослого населення планети. І не менше половини хворих просто не замислюються про свою хворобу, звичайно, при цьому запускаючи її до безнадійності. (Звідси і її ім’я — «тихий вбивця»). Від гіпертонії страждає дуже багато людей. Приблизно 10-14% працездатного, як говорять, «в розквіті сил», населення страждає від цієї недуги. До 50-60 років ця кількість подвоюється.
Від чого ж залежить АТ? Поговоримо трохи про роботу серця. Діяльність серця складається із почергових скорочень і розслаблень. Скорочення серця називають систолою, а розслаблення — діастолою. Систола і діастола складають цикл роботи серця. Під час систоли тиск крові піднімається, і такий тиск прийнято називати максимальним, або систолічним. Під час діастоли артеріальний тиск крові падає, цей тиск прийнято називати мінімальним, або діастолічним. Який артеріальний тиск слід вважати нормальним і який підвищеним? АТ=140/90 мм. рт. ст., який рахувався нормою, тепер вважається підвищеним, а нормою став АТ=120/80 мм. рт. ст. (для людей похилого віку — не вище 140/90 мм. рт. ст.).
Основними симптомами гіпертонії є довготривале і стійке підвищення артеріального тиску. Захворювання не має типічних суб’єктивних відчуттів (симптомів). Суб’єктивні відчуття, якщо вони є, можуть не співпадати з тяжкістю захворювання, результатом вимірювання артеріального тиску. Тому ніколи не слід чекати появи будь-яких суб’єктивних відчуттів, щоб діагностувати захворювання. Для раннього його виявлення необхідно просто періодично вимірювати АТ.
Хвилювання, фізичні навантаження, навантаження розумової праці викликають підвищення АТ. Факторами ризику для гіпертонії є також: спадковість, недотримання режиму праці і відпочинку, підвищена маса тіла, вживання спиртних напоїв, ендокринні захворювання, несприятливі метеоумови та інше. Навіть у спокійному стані артеріальний тиск змінюється протягом доби.
Гіпертонічна хвороба — самостійне захворювання, яке з’являється внаслідок порушення регуляції артеріального тиску крові в організмі людини.
Поточні причини виникнення гіпертонічної хвороби невідомі. Однак важливо пам’ятати, що при правильному підході, з хворобою можна боротися. Для цього ні в якому разі не можна займатися самолікуванням, приймати препарати для зниження АТ, користуючись рекламою, порадами сусідів і рецептами із газет. Просто необхідна консультація спеціаліста, постійний прийом препаратів і контроль АТ.
«...Дуже важливо, щоб хворий розумів, що, хоч при гіпертонічній хворобі можна досягти певного покращення, підтримувати нормальний рівень артеріального тиску, її неможливо вилікувати. Гіпертонічна хвороба потребує постійного лікування протягом усього життя хворого.
...Необхідно розуміти, що гіпертонічна хвороба в принципі невиліковна».
Але все-таки вона виліковна!