«ДВОРЯНИН»
- 385
- коментар(і)
- 21-08-2009 16:04
Єгор Романенков уранці вийшов на город і одразу помітив безлад на тому місці, де мав намір викопати ставок. Вирита наполовину яма виявилася завалена землею. Від обурення Єгор втратив дар мови. Він здогадався чия то робота. Сусіда, котрий не раз просив його припинити роботу, оскільки яма була вирита біля самісінького фундаменту його сараю. Оскільки земельні справи були на боці сусіда, обурений до глибини душі Єгор вирішив захистити свої права самотужки. Він влетів у хату, схопив стареньку рушницю, сунув у ствол по патрону і вибіг на вулицю…
— Значить, ви стверджуєте, що побили свою жінку за…
Нахилений над протоколом лейтенант знаходивсь у стані легкого збентеження. Він не вперше виїжджав на сімейні скандали, але з такою ситуацією зіштовхнувся вперше. По-перше, дебошир, котрий по-звірячому побив дружину, був абсолютно тверезий, а, по-друге…
— Ось ви людина освічена і, звичайно ж, мене зрозумієте, — Єгор підняв догори руки в кайданках. — Ця дурепа вважає, що Керн і Кареніна — одна і та ж особа. Уявляєте?!
Стражі порядку обурення ярого прихильника російської класики не розділили. Єгору вліпили чималенький штраф і порекомендували більше не розпускати руки при літературних диспутах.
— Хами і неучі! — Резюмував Єгор. — Де їм мене зрозуміти…
До настання нових часів, Єгор нічим не відрізнявся від звичних людей. Пов’язав життя з армією. Вийшов на заслужений відпочинок у чині старшого прапорщика і поселився з дружиною в батьківському будинку. Маючи патологічну огидливість до селянської праці, 45-річний відставник роздумував на вічні теми. Надивившись по телевізору передач про нащадків великих дворянських прізвищ, Єгор захопився встановленням власного генеалогічного древа і одного дня дійшов до ошелешеного висновку: він є мало чи не прямим нащадком російських царів, а рідне село колись було невід’ємною частиною поміщицьких угідь його великих предків. Однак на дружину це відкриття не справила ніякого враження. А коли Єгор повідомив про свої права на місцевість, його сприйняли за дивака.
Єгор не звертав уваги на нерозумних смердів, він надто був зайнятий. Навіть не пошкодував грошей і з’їздив до Москви, на якісь дворянські збори. А повернувшись, твердо вирішив перебудувати батьківський будинок під маєток. Оскільки практичних навиків щодо будівельних робіт він не мав, то реконструкція завершилася зносом ще потрібного в господарстві сараю і риттям «котлована» в кінці городу, просто під стінкою сусідського сараю.
Добряче намахавшись лопатою, Єгор віддався мріям про те, як буде розводити рибу у власному ставку і запрошуватиме на рибалку інших дворян.
На грішну землю Єгора повернула комісія із земельного відділу, викликана сусідом. Єгор із здивуванням дізнався про те, що не має права рити яму поблизу сусідської ділянки.
— Та я!.. Та тут!..
Єгор збігав по скриньку, в якій зберігав липово-гербові папери, і почав погрожувати сусіду тим, що при бажанні може відсудити повністю його ділянку.
— Засунь свої бумажки!.. Сам знаєш куди! — сказав сусід. — Якщо яму не зариєш, я сам це зроблю!
— Тільки спробуй! — верескнув Єгор. — Твої предки кріпосними в моїх були!
— Вітаю! — відказав на те сусід. — Але про яму забудь!
…Сусід прокинувся від якогось стукоту. Вийшов на ганок і побачив, як через паркан перелетіла рушниця. Вслід за нею у дворі приземливсь і Єгор. Він не став чекати поки йому затулять рот. Схопив рушницю і навів стволи на груди сусіда.
— Молися, хам! Зараз я тебе на місце буду ставити і показуватиму хто ти є!
— Кинь, Єгоре, свої штучки, — махнув сусід рукою. — Спустись на землю. В якому віці живеш і де? Може, ти і дворянин, але ж я можу і по пиці з’їздити!
— Це у тебе пика! — рявкнув Єгор. — Бери лопату і ступай на город! Рахую до трьох!
— Еге, розігнався! — сусід зійшов з ганку і двинув на Єгора. — Доведеться вашому благородію ставок у іншому місці споруджувати. А зараз милості прошу з двору. Пшол вон, придурок!
Пролунали два постріли. З будинку вилетіла дружина сусіда. Вона побачила на землі заюшеного кров’ю чоловіка і ображеного Єгора.
— Нікому не дозволю, — сказав Єгор, — розмовляти зі мною в такому тоні! Викликай «швидку» і міліцію…
Сусід опинився в реанімації. А Єгор Романенков, нащадок російських царів, очікує суду в ізоляторі тимчасового утримання.
— Значить, ви стверджуєте, що побили свою жінку за…
Нахилений над протоколом лейтенант знаходивсь у стані легкого збентеження. Він не вперше виїжджав на сімейні скандали, але з такою ситуацією зіштовхнувся вперше. По-перше, дебошир, котрий по-звірячому побив дружину, був абсолютно тверезий, а, по-друге…
— Ось ви людина освічена і, звичайно ж, мене зрозумієте, — Єгор підняв догори руки в кайданках. — Ця дурепа вважає, що Керн і Кареніна — одна і та ж особа. Уявляєте?!
Стражі порядку обурення ярого прихильника російської класики не розділили. Єгору вліпили чималенький штраф і порекомендували більше не розпускати руки при літературних диспутах.
— Хами і неучі! — Резюмував Єгор. — Де їм мене зрозуміти…
До настання нових часів, Єгор нічим не відрізнявся від звичних людей. Пов’язав життя з армією. Вийшов на заслужений відпочинок у чині старшого прапорщика і поселився з дружиною в батьківському будинку. Маючи патологічну огидливість до селянської праці, 45-річний відставник роздумував на вічні теми. Надивившись по телевізору передач про нащадків великих дворянських прізвищ, Єгор захопився встановленням власного генеалогічного древа і одного дня дійшов до ошелешеного висновку: він є мало чи не прямим нащадком російських царів, а рідне село колись було невід’ємною частиною поміщицьких угідь його великих предків. Однак на дружину це відкриття не справила ніякого враження. А коли Єгор повідомив про свої права на місцевість, його сприйняли за дивака.
Єгор не звертав уваги на нерозумних смердів, він надто був зайнятий. Навіть не пошкодував грошей і з’їздив до Москви, на якісь дворянські збори. А повернувшись, твердо вирішив перебудувати батьківський будинок під маєток. Оскільки практичних навиків щодо будівельних робіт він не мав, то реконструкція завершилася зносом ще потрібного в господарстві сараю і риттям «котлована» в кінці городу, просто під стінкою сусідського сараю.
Добряче намахавшись лопатою, Єгор віддався мріям про те, як буде розводити рибу у власному ставку і запрошуватиме на рибалку інших дворян.
На грішну землю Єгора повернула комісія із земельного відділу, викликана сусідом. Єгор із здивуванням дізнався про те, що не має права рити яму поблизу сусідської ділянки.
— Та я!.. Та тут!..
Єгор збігав по скриньку, в якій зберігав липово-гербові папери, і почав погрожувати сусіду тим, що при бажанні може відсудити повністю його ділянку.
— Засунь свої бумажки!.. Сам знаєш куди! — сказав сусід. — Якщо яму не зариєш, я сам це зроблю!
— Тільки спробуй! — верескнув Єгор. — Твої предки кріпосними в моїх були!
— Вітаю! — відказав на те сусід. — Але про яму забудь!
…Сусід прокинувся від якогось стукоту. Вийшов на ганок і побачив, як через паркан перелетіла рушниця. Вслід за нею у дворі приземливсь і Єгор. Він не став чекати поки йому затулять рот. Схопив рушницю і навів стволи на груди сусіда.
— Молися, хам! Зараз я тебе на місце буду ставити і показуватиму хто ти є!
— Кинь, Єгоре, свої штучки, — махнув сусід рукою. — Спустись на землю. В якому віці живеш і де? Може, ти і дворянин, але ж я можу і по пиці з’їздити!
— Це у тебе пика! — рявкнув Єгор. — Бери лопату і ступай на город! Рахую до трьох!
— Еге, розігнався! — сусід зійшов з ганку і двинув на Єгора. — Доведеться вашому благородію ставок у іншому місці споруджувати. А зараз милості прошу з двору. Пшол вон, придурок!
Пролунали два постріли. З будинку вилетіла дружина сусіда. Вона побачила на землі заюшеного кров’ю чоловіка і ображеного Єгора.
— Нікому не дозволю, — сказав Єгор, — розмовляти зі мною в такому тоні! Викликай «швидку» і міліцію…
Сусід опинився в реанімації. А Єгор Романенков, нащадок російських царів, очікує суду в ізоляторі тимчасового утримання.
Підготував Микола РОМАНОВ
Коментарі відсутні