СТЕПАН НУСБАУМ: «ЕКОНОМИЛИ НА ВСЬОМУ, АЛЕ НЕ НА ЗАРОБІТНІЙ ПЛАТІ»

Напередодні професійного свята — Дня працівників лісового господарства — ми завітали до Новоград-Волинського держлісгоспу, аби довідатися — чим, якими проблемами та досягненнями живуть нині працівники лісового господарства. І наша наступна розмова з керівником цього підприємства Степаном Антоновичем НУСБАУМОМ:
— Насамперед, хочу привітати всіх працівників галузі лісового господарства з нашим професійним святом — Днем працівника лісового господарства України. Адже саме завдяки самовідданій праці людей, котрі працюють в цій галузі, їх майстерності і відповідальному ставленню до своєї роботи забезпечується належна охорона лісів від пожеж і лісопорушень, відновлюються і вирощуються нові ліси, випускається необхідна для суспільства продукція. Низький уклін і вітання ветеранам за відданість галузі та довгі роки роботи. Щиро бажаю працівникам лісового господарства і їх родинам міцного здоров’я, щастя, процвітання та стабільності, упевненості в завтрашньому дні!
— Степане Антоновичу, а з яким настроєм зустрічаєте свято — чи відчуло підприємство, яке ви очолюєте, вплив фінансово-економічної кризи, про яку нині так модно стало говорити?
— Так, дійсно, про кризу говорити дуже модно. Можна сказати, що ми відчули її вплив наприкінці минулого року і до травня цього — за цей період значно зменшилися об’єми закупівлі деревини (на 40-50%), впали на неї і ціни (на 30-40%).
Однак у травні вже відбулися суттєві зміни на краще.
— Що саме стало поштовхом до таких позитивних змін?
— Для нас нарешті відкрився турецький ринок, куди протягом зазначеного періоду не можна було пробитися, бо й там криза далася взнаки. Туреччина охоче купує у нас пиловник хвойний, бо в Україні на даний час немає потужностей для переробки цієї деревини. Хоча, наскільки мені відомо, є задуми відкрити такі підприємства, бо це дуже перспективний і потужний бізнес.
— Чи є можливість побудувати аналогічне переробне підприємство в нашому регіоні?
— Ще раз підкреслю, що це має бути дуже потужне підприємство, і щоб його забезпечувати, — потрібно принаймні 1-2 тисячі кубометрів сировини щодня. Один чи декілька лісгоспів таких потужностей забезпечити не можуть. Приблизно такого плану завод нещодавно побудували на території Румунії поряд з українським кордоном, і на це затрачено понад мільйон євро інвестицій. Чесно кажучи, інвестори, з огляду на економічно-політичну ситуацію, не наважуються поки що вкладати такі інвестиції в українські підприємства. Вважають, що в нашій країні немає стабільності та впевненості в завтрашньому дні. Мовляв, мікроклімат у нашій країні непідходящий.
— А як щодо клімату, який останніми роками так змінився в бік потепління, — як на це відреагували ліси?
— Негативно. Посушливі роки аж ніяк не спрятливі для лісу — дерева починають хворіти. Земля практично не промивається дощами, закислюється, від чого пошкоджується коренева система — хворіють сосна, дуб, ясен. А Поліссю, яке має свій мікроклімат, свою флору, дуже потрібні дощі. Ось і нині їх практично не було. Будемо сподіватися, що таки будуть.
— Однак, ті ж самі дощі і на заваді стають — коли дороги розмиті і в ліс неможливо потрапити, щоб провести там необхідні роботи?
— З цією проблемою якраз справляємося. За ці роки нам вдалося побудувати багато лісових доріг, які дають можливість потрапити працівникам лісової галузі за будь-якої погоди практично у всі лісові мікрорайони.
— А яка середня заробітна плата на підприємстві?
— Робота у нас тяжка, тому й заробітна плата повинна бути відповідна. На даний час вона складає 1800 гривень — одна з найбільших серед підприємств нашої галузі зі штатом, де працює понад 600 чоловік. Але на даний час маємо проблему з робочою силою — на лісозавод потрібні чоловіки, набираємо ще одну зміну.
— Степане Антоновичу, на рівні інших підприємств галузі, наскільки потужним є Новоград-Волинський лісгосп?
— По об’єму реалізації продукції ми займаємо друге місце в Україні — це 40 мільйонів гривень на рік. До речі, криза навчила нас ще більше економити, бо потрібно було ж якось виживати. Економили не на зарплаті, а шукали додаткові резерви, де б заощадити — на матеріальних витратах — електроенергія, пальне, упаковочні матеріали та інше. Передивившись всі ці витрати, ми зменшили собівартість продукції ще на 30%. І далі продовжуємо працювати в цьому напрямку.
— Щиро бажаємо вам успіхів і вітаємо з професійним святом!
— Дякую.