Є КОНТАКТ! ЦЕРКВИ ПIШЛИ НАЗУСТРIЧ

2 жовтня в Києві вперше зустрілися за столом переговорів делегації православних церков Київського та Московського патріархатів.
Це ніде не анонсували, і навіть у церковних прес-службах плуталися, намагаючись відповісти на запитання, чи справді «крига скресла» й ієрархи УПЦ КП та УПЦ МП погодилися хоча б зустрітися для започаткування діалогу. Поки що надто рано називати його «діалогом про об’єднання». Проте, аби зрозуміти значення цієї зустрічі, варто пригадати, що з часу утворення Київського патріархату впродовж 17 років в УПЦ МП не визнавали іншої форми можливого спілкування, крім колінного покаяння своїх опонентів. Учора представники колись єдиної церкви вперше зустрілися на рівних і дали несміливу надію на те, що, як не вони, то їх наступники знову стоятимуть поруч на літургії Єдиної Помісної Української Православної Церкви.
НЕ ВСЕ ТАК ПОГАНО
2 жовтня, опівдні, на території Києво–Печерської лаври, у залі засідань Синоду УПЦ МП, вперше зустрілися делегації УПЦ МП та УПЦ КП. Зустріч не мала навіть порядку денного, її мета була мінімальною — встановлення контакту, початок діалогу. Оскільки тема гостра і складна, говорили за зачиненими дверима. Сторони визнали «позитивним і обнадійливим факт створення робочих груп із підготовки діалогу, метою якого є подолання розділення українського православ’я і відновлення Богом заповіданої церковної єдності». Учасники переговорів висловили сподівання, що за підсумками їхньої роботи такий діалог буде започатковано після відповідного рішення синодів.
«З’явилася можливість для налагодження безпосереднього діалогу між УПЦ та УПЦ КП з метою подолання існуючого церковного розділення. Ця можливість повинна бути використана», — йдеться у протоколі зустрічі, який представники церков виголосили по її закінченні. Згідно з ним, двосторонні зустрічі відбуватимуться періодично, почергово на території обох церков. На них мирно обговорюватимуть конфліктні питання, наявні та ті, що виникатимуть у майбутньому.
Порадившись, представники УПЦ МП та УПЦ КП «прозріли» й побачили цілу низку позитивних прикладів своєї попередньої співпраці, зокрема викладання у школах «Основ християнської етики», опіки над військовослужбовцями та над особами у місцях позбавлення волі. Корисною визнали співпрацю в рамках Всеукраїнської ради церков, яка дозволила вирішити «такі важливі проблеми, як повернення громадам права набувати землю у постійне користування і встановлення тарифів на газ для опалення храмів на рівні цін для населення». Відзначено поступ щодо налагодження співпраці у питаннях уніфікації української богословської та богослужбової термінології.
«Позитивним є сам факт зустрічі, — розповів «УМ» учасник переговорів від Київського патріархату, глава інформаційно–видавничого відділу УПЦ КП єпископ Євстратій (Зоря). — Ще кілька років тому вона видавалася б неймовірною. Після багаторічного протистояння накопичилося багато негативу, й все це треба тепер виправляти й вирішувати.
Ми не відчули якоїсь ворожості чи нетерпимості з боку представників Московського патріархату. Ми всі досвідчені люди, і тому говорили про те, що нас єднає, шукали спільні точки дотику, а не те, що роз’єднує нас. Ми свідомо уникали спірних питань, оскільки ми знаємо позицію представників УПЦ МП із цих питань, а вони знають нашу. Ми розуміємо, що це довгий шлях, і всього не вдасться вирішити зразу».
«Коли буде результат, — я не можу сказати, і, певно, ніхто не може, — продовжує Євстратій. — Проте ми віримо, що результат буде — Єдина помісна православна церква в Україні. Ми сподіваємося, що ця зустріч стане поштовхом для примирення і між духовенством і паствою двох церков. Ми мали на меті примирити дві церкви, а не дванадцять священиків, тому це довгий процес».
За словами Євстратія, митрополит Володимир хоч і перебував неподалік учасників зустрічі, прогулювався по території Лаври, але не брав участі в переговорах. Водночас він був «незримо присутній». «Ця зустріч відбулася значною мірою через його принципову позицію, без нього вона б не відбулася», — каже отець Євстратій.
ПРИРЕЧЕНІ НА ЄДНІСТЬ
Власне, УПЦ Київського патріархату завжди декларувала готовність до діалогу з представниками українського православ’я, які залишилися у підпорядкуванні Московського патріарха. Натомість УПЦ Московського патріархату пройшла тривалий шлях від «партії вірності Білокам’яній», коли на початку 90–х утворилася «розкольницька» УПЦ КП, до «осередку вільнодумства» в межах Московського патріархату останніми роками, коли митрополит Київський Володимир (Сабодан) та — особливо — його молоді помічники «дозволяють собі» висловлювати діаметрально протилежну до московської українську державницьку позицію.
Київський митрополит — офіційно друга особа в ієрархії Російської православної церкви і головний претендент на патріарший престол після смерті попереднього Московського патріарха. Та, «на біду», за час свого врядування у Києві митрополити занадто «українізуються» і для того, щоб очолити російське православ’я, вже «не годяться». Свого часу головним претендентом на виборах нового патріарха був Філарет (Денисенко), проте перед цим він відзначився виборюванням окремого статусу для українського православ’я та заохоченням церковного книговидавництва українською. Відтак Московським патріархом обрали Алексія, а Філарет зі своїми прихильниками з часом утворив окрему УПЦ КП. Саме позиції Філарета УПЦ МП завдячує більшістю своїх вольностей і власне своїм «окремішнім статусом». Москва пішла на створення самоуправної Української православної церкви, аби хоч якось втримати у своїй орбіті українських православних вірян, які з 1991 року опинилися в іншій країні.
СТОРОНИ ПЕРЕГОВОРІВ
Від УПЦ Московського патріархату в зустрічі брали участь: архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан, керуючий справами УПЦ, архієпископ Антоній, архімандрит Кирило (Говорун), протоієрей Петро Зуєв, помічник ректора Київської духовної академії і семінарії Володимир Бурега; також до робочої групи УПЦ МП входить протоієрей Микола Данилевич, але він перебуває з візитом у Канаді.
УПЦ Київського патріархату представляли: голова робочої групи, ректор Київської православної богословської академії митрополит Переяслав–Хмельницький Димитрій, єпископ Васильківський Євстратій (Зоря), архімандрит Єпіфаній, протоієреї Петро Зінич та Олег Маланяк, аспірант Київської православної богословської академії Михайло Сивак.