ВСЕ МАЄ ЦІНУ І ЗА ВСЕ ТРЕБА ПЛАТИТИ

Радянський лозунг про те, що при комунізмі кожен громадянин Союзу РСР житиме отримуючи за потребою, а віддаватиме (суспільною працею) по можливості, виявився нездійсненним і ніколи в людському суспільстві недосяжним. І, як наслідок, утопічний комунізм, не досягши своїх ціле,й обрушився, і українці, здобувши незалежність, опинилися в суспільстві, де за все потрібно платити.
Переводячи це на житлово-комунальні послуги, платити слід, як мінімум, не нижче їх собівартості. Хоча тоді не буде необхідного розвитку галузі, натомість «довижиматимемо» з неї весь її потенціал, нагромаджений за радянських часів. А якщо платимо нижче, а то й набагато нижче послуги? Висновок один, — надавача послуг прискорено заганяємо в системну кризу, а звідти незабаром наступить колапс. Саме за таким сценарієм міська територіальна громада, як корпоративний власник Водоканалу, з ним і поступала, одобрюючи тарифи на послуги Водоканалу, завідома нижчі від їх собівартості (зараз відшкодовується лише 61,4% собівартості), а що на фоні тарифів на теплопостачання, електрозв’язку, газо- та енергопостачання, хоч якоюсь утіхою ставала сміхотворно низька вартість на водопостачання і водовідведення.
Проаналізуємо і співставимо. За 10-ти літровий бутель кондиційованої води (а вважай розфасованої в пластик звичайної води з крана, можливо, додатково відфільтрованої) ми не ремствуючи викладаємо 20 грн. А за, те щоб 10 л води доставили нам до крана, і таку ж кількість у вигляді стоків забрали для очистки, — ми платимо лише 5 коп. (розраховано за діючим тарифом для населення). І тут доречно було б викласти, якими засобами і при яких затратах Водоканал забирає з річки, кондиціонує, подає воду, забирає, транспортує, очищує стоки.
Як відомо, тарифи на послуги водопостачання, водовідведення у розрізі населених пунктів значно різняться, що пов’язано насамперед з місцевими умовами забезпечення населених пунктів питною водою та відведенням стічних вод. За цих умов наше місто порівняно з містами області має низку особливостей, які суттєво здорожчують собівартість виробництва води та водовідведення. Назвемо головні з них:
ВОДОЗАБІР
Вода з ріки Случ забирається аж трьома водозабірними станціями (2 — довоєнні, третя — 1994 р.), насосні агрегати на них надзвичайно енергоємкі з низьким ККД, споживають багато електроенергії.
ВОДОПІДГОТОВКА
Виконується на трьох водоочисних станціях, 2 — довоєнні мають застарілу технологію, а виробництво потребує досить великих кількостей дорогих реагентів.
ВОДОПОСТАЧАННЯ
Забезпечується з 9 резервуарів очищеної води п’ятьма водопровідними насосними станціями, 18 підвищувальними насосними станціями у багатоповерхові будинки та до інших споживачів по трубопроводах загальною довжиною понад 112 км. При цьому висота підйому води з глибини русла (6 м) до 9 поверхів будинків, зважаючи на рельєф території міста, сумарно становить понад 65 м. Звідси необхідність такої кількості насосних і підкачувальних станції. Вода в місто подається цілодобово з достатнім тиском, а для більшості багатоповерхівок — 18 год./добу. При стаціонарній роботі водопостачання в місто становить загальною продуктивністю 18 тис. м3.
ВОДОВІДВЕДЕННЯ

Виконується самопливними колекторами до 7 міських та 5 відомчих каналізаційних насосних станцій, а далі під тиском напірними колекторами стоки гоняться за 14 км на головні каналізаційні очисні споруди, при цьому знову піднімається із заглиблених КНС на висоту близько 42 м. Загальна довжина каналізаційних мереж складає понад 79,6 км, а продуктивність КОС становить 17 тис.м3/добу. Це виробництво потребує великих енергозатрат і цілодобового чергування на об’єктах обслуговуючого персоналу. З розрахунком на 1 м3 води затрати становлять 3,30 грн., а на стоки — 3,49 грн. сумарно, з ПДВ — 8,15 грн. Таким чином велике за розмірами життєзабезпечуюче комунальне підприємство, яке обслуговується 275 працюючими, функціонує цілодобово, з року в рік, і, відповідно, потребує для цього постійних затрат. Вони мають покриватися тарифами на послуги, але з цього, як не парадоксально, ще хоче мати зиск держава, тому до тарифу включається так зване ПДВ. І як же прикро для підприємства, коли хронічно існує така невідповідність: тариф затверджується нижче собівартості, тобто не покриває затрат, а ПДВ щомісячно віддай, — де ж при цьому у підприємства додана вартість? Як змінювалися тарифи Водоканалу для населення за послуги водопостачання + водовідведення з 2005 р. по 2009 р.?
2005 р. — 2,95 грн.;
2006-2008 рр. — 3,60 грн.;
березень 2009 р. — 5,00 грн.
Затверджуючи їх, виконавчий комітет міської ради, використовуючи свої повноваження, завідома суттєво занижував тариф для населення і дещо завищував їх для інших груп споживачів (так зване перехресне субсидіювання). У певній мірі в минулі роки це давало деякий ефект та такий шлях виявився хибним: з одного боку інші споживачі почали широко застосовувати заходи із зменшення водоспоживання, а з іншого — економічна криза різко вдарила по них, впало їх виробництво, а з ним — і водоспоживання, а деякі, як КЕЧ району, втратили можливість своєчасно розраховуватися за водоспоживання, і це неминуче позначилось на фінансово-економічному стані Водоканалу. Судіть по цифрах. Станом на середину вересня кредиторська заборгованість Водоканалу досягла 1840,1 тис. грн., дебіторська — 1099,1 тис. грн. перевищення кредиторської над дебіторською становить 741 тис. грн. Підприємство зайшло в системну кризу: працівники працюють фактично на ентузіазмі — сумарна заборгованість по зарплаті сягнула 676,9 тис. грн., щоденно відбуваються аварії на об’єктах, постачальники вимагають оплати за поставлені енергію, реагенти, ПММ, матеріали тощо, а, головне, йдучи в складний зимовий період, Водоканал не має ніякої змоги створити необхідні матеріальні запаси для безперебійного функціонування складного виробництва.
Розуміючи це, зваживши на допущені раніше методичні прорахунки в тарифній політиці Водоканалу, виконавчий комітет 9 вересня вдруге в цьому році змушений переглянути тарифи Водоканалу і дещо їх підвищити.

Знаючи, що виконком не наважиться затвердити тарифи для населення на рівні їх собівартості, ми запропонували наступні:
При цьому виходили з того, що:
— постійний ріст цін на електричну енергію, якої водоканал споживає 5,3 млн. кВт-год/рік. Так, протягом 2009 року ціна на електроенергію зросла на 14,7% і становить 0,73 грн./кВт-год.;
— зростання рівня мінімальної заробітної плати. Збільшення мінімального рівня заробітної плати у 2009 році складає 10,6%;
— суттєво зросли ціни на паливно-мастильні матеріали, реагенти, матеріали для проведення ремонтних робіт і т. д.
Аналіз статей витрат в повній собівартості наступний:
З цієї таблиці видно, що на підприємстві дуже малий відсоток витрат на сировину і матеріали — 8,2%. Це говорить про те, що при діючих тарифах нам не вистачає коштів на проведення ремонтів та оновлення основних фондів, що так необхідно для забезпечення в повному обсязі якісними послугами з водопостачання та водовідведення підприємств і населення міста.
З іншого боку на підприємстві проводиться робота зі зміни умов праці зі збільшенням навантаження працівників, пошук шляхів зменшення необлікованих втрат води (виявлення несанкціонованих врізок у системи водопостачання та водовідведення, вплив на прилади обліку, і т. д.), пошук шляхів зменшення використання енергоносіїв.
Прийнятий регуляторний акт виконкому у споживачів, які не хочуть зрозуміти аксіому, що за кожну послугу необхідно платити не нижче як за її собівартість, відразу викликає думку: «І що вони собі думають! Знову піднімають ціни на воду, вона й так у нас найдорожча в області». Тоді розберімося в цих питаннях:
— Скільки ж сплачуватиме в місяць мешканець нашого міста за послуги з водопостачання та водовідведення при тарифі — 7 грн./м3?
— Ця плата залежить від норми водоспоживання. Так, у нашому місті 95% населення охоплено індивідуальними лічильниками холодної води, і середнє фактичне водоспоживання на одного мешканця в нашому місті становить 2,4 м л./людину/місяць або 80 л/людину/добу, (що удвічі менше від санітарної норми водоспоживання — 160 л./людину/добу), тоді як у інших населених пунктах нашої області середнє фактичне водоспоживання значно вище, а відповідно і значно вища середньомісячна сплата на одного мешканця за послуги з водопостачання і водовідведення. Таким чином плата за послуги з водопостачання в середньому складатиме:
2,4 м3/людину/місяць х 3,98 грн./м3 = 9,55 грн./місяць;
за водовідведення:
2,4 м/людину/місяць х 3,02 грн./м3 = 7,25 грн./місяць; разом за послуги з водопостачання та водовідведення — 16,80 грн./місяць.
Ця плата не буде більшою, ніж плата за аналогічні послуги в інших містах нашої області, а до цього була значно нижчою.
Дані про тарифи на послуги водопостачання станом на 1 серпня 2009 року по Житомирській області:
Відомо, що життя на цій планеті зародилося у водному середовищі, організм людини на 70% складається з води, і близько 80% наших хвороб залежить від якості цього продукту, який ми споживаємо щодня. Можливо, виходячи з цього, мудрі древні китайці ще понад 3 тисячоліття тому критерієм оцінки управління імператором у своїй державі вважали якість води, яку споживали його піддані.

Оскільки якість питної води є одним з ключових факторів, що впливає на стан здоров’я, а він вважається в країні критичним, — вирішення проблеми міської питної води вимагає особливої уваги та вжиття негайних заходів як з боку держави, так і всіх зацікавлених сторін — місцевої влади і територіальної громади. Якщо врахувати, що в державі не приділяють належної уваги надійності роботи ЖКГ, порушено фінансово-кредитну рівновагу в роботі галузей, фактично розвалено економіку комунальних служб існуючими нормативами і законодавчими актами, тарифами на електроенергію, газ, то зрозуміло, що ЖКГ поставлено на межу, за якої, якщо не будуть вжиті негайні заходи, почнуться незворотні процеси повного розвалу найважливіших галузей, зокрема, водозабезпечення. І це може статися в найближчі 2 роки.