«ЧИКАТИЛО У СПІДНИЦІ»

У середині вересня цього року містом поповзли чутки про жінку, мешканку Новоград-Волинського району, котра, начебто, вбила колишнього свого чоловіка і закопала в лісі. Проте, чогось злякавшись, що труп можуть там знайти, перепоховала його у себе на подвір’ї. Та коли його закопувала, повз її двір раптом пройшла дівчина із сусіднього села. Вбивця подумала, що вона здогадалась, що та робить, тож, вбила і її. Потім тіло спалила, а рештки трупа загорнула в рядно і попросила сусідку, щоб допомогла їх закопати. Як здохлу… козу, яка, нібито, вчора сконала. Та минув якийсь час маніячка порішила і сусідку. Як зайвого свідка.
А ще через кілька днів, після цих чуток, мені зателефонували знайомі з Житомира і з острахом поцікавилися: «Це правда, що у вашому місті завелася жінка-маніяк, яка вбиває всіх підряд і закопує в землю?». Ну, що я міг на це відповісти? Щось подібне чув і я. Але, коли вже і в обласному центрі про це говорять, то, значить, і справді у нас твориться щось не те… Однак, щоб з’ясувати, що насправді-таки відбувається на Звягельщині, ми звернулися до А.Подіка, тимчасово виконуючого обов’язки начальника Новоград-Волинського МВ, підполковника міліції.
— Поки що, — сказав Андрій Васильович — ми не беремося стверджувати всього того, про що говорять люди. Справді, затримана мешканка села Ярунь, котра підозрюється у вбивстві свого родича. Знайдені також фрагменти спалених кісток. Але належали вони людині чи козі, як там кажуть, — покаже аналіз ДНК. А що стосовно молодої особи, то підозрюємо, що її могла позбавити життя також ця жінка. Проте, слідством на даний час займається слідче управляння МВС в області. Коли матимемо всі висновки цієї експертизи, тоді вся громадськість обов’язково буде поінформована.
А нещодавно до нашої редакції потрапив матеріал журналістки з газети «Субота»…, котра провела своє власне розслідування, побувавши в селі Ярунь. Подаємо повний його текст.

КУДИ ЗАКОПАЛА БРАТА ЖАННА
10 вересня цього року у селі Ярунь Новоград-Волинського району поховали 55-річного Олександра Євпака. Його тіло знайшли біля хліва подруги рідної сестри Олександра Жанни. Подейкують, Жанна вбила його за хату.
— Якби жив біля мене і з дітьми, то не було б цієї біди, — говорить Ганна Євпак, 56 років.
З Олександром вона розлучилася 19 років тому. Мають спільних дітей: 33-річну Наталію та 20-річну Вікторію. Ганна разом з дітьми мешкають у селі на вул. Пилиповецька, 26. У другій половині хати жили її свекруха, колишній чоловік, його рідна сестра, 49-річна Жанна Кондратюк із донькою Сінільгою, 13 років. Також у Жанни є друга донька, 23-річна Олеся, яка вийшла заміж за росіянина і переїхала в Росію. В селі не знають, куди подівся чоловік Жанни — Сергій.
— Не розумію, чого Жанка в цю хату прийшла. У неї ж є своя хата на повороті. Вона там тримала 15 собак і котів. Дітей своїх вона в сільську школу не водила. Якщо Леську по сусідніх селах водила, то Сінільгу взагалі на очі нікому не показувала, щоб не зглазили. Це тільки недавно люди і побачили її малу. Батюшка так сварився, що вона дала їй ім’я Сінільга. По-моєму, це з фільму «Угрюм-река», — каже Ганна Іванівна.
Ганна Євпак не запрошує в дім, говорить, що там не прибрано, бо пере. Сідаємо на лавку на подвір’ї. Про Жанну жінка відгукується негативно.
— Вся ця каша з хатою почалася, коли померла моя свекруха — Сашина мама. І то не зрозуміло, як вона померла. Жанна могла влізти в душу і будь-кого переконати. Так вона намовила свекруху переписати на неї всю цю половину хати, де Саша був. Через пару днів приходить до мене свекруха і плачеться, що Жанна їй поробила, щоб вона ті документи підписала. В серпні баби не стало. Жанна перебралася сюди. Прихопила з собою п’ять псів. Он вони нікого не пускають, — показує вбік Євпак.
Після того, як на Пилиповецьку переїхала Жанна, вона вигнала звідси Олександра.
— Він був дуже спокійним, м’яким, а як вип’є, то можна було їздити по ньому. От Жанка і використала цей момент. Він скитався по хатах, квартирах. До мене вертався, але я йому тільки їсти давала. Якось він налякав її, що збере підписи сусідів, що він також має відношення до цієї хати. В той же час сеструля отримувала за нього пенсію на карточці, бо він інвалід ІІІ групи, мав проблеми з ногами. Я сказала про це Саші. То ми пішли в Пенсійний фонд, і він написав заяву, щоб листоноша давала йому пенсію на руки. Думаю, Жанка ще більше розлютилася після цього. Вона ж ніде й ніколи не працювала, руки вєєром. Натуральний лежень, у якої не всі вдома. Вона, скільки я її знаю, детективи про вбивства читала. Вже мовчу, що мені погрожувала кислотою очі обляпати, сукою обзивала. Сашку вона била і не один раз, підмовляла мужиків. Але він боявся знімати побої.
Запитую, як дізналися про смерть Олександра.
— Дочка Наташа пару тижнів тому помітила, що ніде не видно батька. Стала питати в людей, де він. Жанна вже всім розповіла, що він ніби поїхав у сусіднє село заготовляти дрова. Наташа не повірила, написала 7 вересня заяву в міліцію. Стали його шукати. Мабуть, коли питали Жанну, вона призналася, що зробила.
У селі ходять чутки, що сестра Олександра привела його на жидівські могилки, як кажуть у Яруні, і змусила копати собі яму. Жанні начебто допомагали закопувати чоловіка місцева мешканка Тетяна Осіпчук та ще якийсь чоловік. За тиждень після цього тіло Олександра подруги вивезли і закопали біля хліва на подвір’ї Тетяни.
— Прикопали його другий раз гноєм, а не землею. Він був голий і в целофані, — уточнює жінка.
У міліції «Суботі» підтвердили, що сестра постраждалого за попередньою змовою з іншим жителем села Ярунь на березі річки Церем вбили чоловіка, нанісши численні удари сокирою та лопатою. Тіло закопали. Пізніше труп перепоховали. За даним фактом порушено кримінальну справу за ч.2 ст.115 (Умисне вбивство) Кримінального Кодексу України, якою передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
ВІЩИЙ СОН ДОНЬКИ
Ганна Іванівна розповідає, що приблизно в той час, коли вбили Олександра, вона кілька днів поспіль не могла заснути, передчувала лихо, але не знала, яке саме.
— Наташі якось приснилося, що він знайшовся. Виглядав задоволеним і чистим. Я ще сказала доні після цього, що ми його помиємо. От і помили, та тільки мертвого.
10 вересня Олександра Євпака ховали.
— Труну не відкривали, бо він весь чорний був, як ваші коси. Тільки краєм ока побачила його голову. Це було щось страшне, — заплющила очі селянка.
Після похорон на могилу Євпака прийшла його коханка Таїсія.
— Він із-за неї з сім’ї пішов. Пожили недовго вони, бо вона потім вигнала його. Вона була не єдиною його коханкою. Ось, бачите, фото. Я — у вишиванці у ті роки. Саша їздив на Закарпаття і привіз мені цю сорочку і ручечку гарненьку, якраз перед розлученням. То одна його «шанувальниця» жалілася людям, що він нею грається, а мені «блюзи» возить, — показує родинне фото.
Згадує, що будинок, де вона зараз живе, будували разом з Олександром. У другій половині оселилася його мати, Єва Адамівна.
— Тоді ні копійки грошей не було. Все зароблене йшло на дім. Мені навіть не було за що ліфчика купити, так бідно жили.
«Я НЕ ВІРЮ, ЩО МАМА ТАКЕ ЗРОБИЛА»
Гукаємо біля хати Осіпчуків (Тетяну Осіпчук підозрюють як співучасницю вбивства Олександра Євпака — ред.). Десять хвилин ніхто не виходить. У дворі брудно. На паркан вивалюється купа сіна. Нарешті виходить дівчина. Це 16-річна Ірина Осіпчук — донька Тетяни.
— Я не вірю, що моя мама могла таке зробити. Це її, мабуть, Жанна намовила, вона сюди часто приходила, — каже Ірина.
Її бабуся, мати Тетяни, Зоя Петрівна Гордієнко, 79 років, досі не може прийти до тями.
— 9 вересня вранці надвечір прийшли міліціонери. Сказали, що забирають Таню. Я питаю, за що. Мені хтось показав рукою в сторону хліва. Я підійшла туди і мені стало жовто-темно в очах, — плаче старенька. Вона ледь ходить, спирається на милиці.
Журналіста «Суботи» дівчина до хліву не повела, пояснила, що дуже злий собака.
ЩЕ ОДНА ЖЕРТВА?..
Неподалік будинку Осіпчуків зібралися жінки. Перемовляються між собою про Жанну та Тетяну.
— Вони раніше так не дружили, це пару років так. Жанна дуже балакуча. Всім завжди жалілася, що в неї проблеми: то хтось вікно їй поб’є, то вкраде. І їй вірили. Хоча вона те придумувала, кожен раз міліціонери приїжджали на її виклик. Могла пил в очі пустити добрий. Може, вона гіпнозом володіла чи що. Якось підійде до мене і каже: «Ви така хороша жіночка», — говорить селянка у червоному халаті.
— Таня спокійніша була, попала під вплив — от і маєш. Просто шкода її. Говорять, що Саша — не єдина їхня жертва. Там якась подружка дочки Жанни пропала. Алла її звати. По-моєму, її прибили ще раніше. Жанка нібито розрізала їй живіт, щоб перевірити, чи та вагітна. Закопали на городі в іншому селі. Дівчинку знайшли у ту п’ятницю (11 вересня — ред.), — додає жінка з велосипедом.
У Яруні вважають, що на совісті Жанни не два і не три життя людей. Не на диктофон її називають серійним вбивцею. За чутками, після обшуку будинку Жанни, знайшли книгу «чорної» магії і блокнот, де були записані люди, яких вона буцімто вбила.
ЖАННА ПОМСТИЛАСЯ ЗА ДОНЬКУ?
У селі Жолобне, що за кілометр від Яруня, живе Ліда Силівна Матвєєва, 71 рік. Її онука, 17-річна Алла, зникла у травні цього року. З Аллою дружила донька Жанни, Сінільга.
— Приходила сюди Сінільга. Жанна не дуже цього хотіла, бо моя внука водила Сінільгу на дискотеки, гуляла з нею. Ця ж дитина постійно була в хаті. Пам’ятаю, як Жанна свою старшу дочку водила в школу в інші села і хусткою прикривала їй лице, щоб ніхто не бачив її. Затуркала тих дітей! Мабуть, помстилася Аллочці, що вивела її дочку в люди.
Цікавлюся, чи писали заяву щодо зникнення Алли.
— Я говорила своєму сину, невістці. Вони трохи п’ють, їм не до того. Заспокоювали, що вона у родичів у Миколаївській області. А після того, як знайшли мертвим брата Жанни, стали шукати й Аллу, — втирає сльози Ліда Силівна.
Чи була Алла вагітною, коли зникла, Матвєєва відповіла:
— Вона говорила, що має родити від Максима, з Токарева. Але я їй не повірила.
Згадує, як після зникнення онуки до неї у серпні цього року прийшла Жанна.
— Я копала на городі картоплю, аж тут йде до мене Жанна. Вона запитала, чи не приходила Алла. Я сказала, що ні. А вона ще бідкалася, чого б це Алла бабі не подзвонить, чи не напише. Я ще дала їй два відра картоплі.
Після поховання Євпака міліціонери прийшли в дім Ліди Матвєєвої, оглянули дім, взяли фото дівчини.
— Чула, що у дівчини, яку знайшли на городі, самі кістки. Я досі не знаю, що саме сталося з моєю дитиною. Я хочу поховати її, а не чужу дитину. Коли закінчиться експертиза, — не знаю, — бідкається Ліда Силівна.
Прес-служба обласної міліції повідомила, що жінка, яка підозрюється у вбивстві Євпака, все-таки причетна до зникнення 17-річної дівчини (Алли Матвєєвої — ред.). За попередніми даними, у червні 2009 року між дівчиною та затриманою виникла суперечка, під час якої вона молотком вбила підлітка. Після чого тіло спалила, а рештки закопала.
Зараз тривають експертизи, вилучених з місця події залишків одягу та кісток з метою їх ідентифікації. За результатами дослідження вирішуватиметься питання про порушення кримінальної справи.