ДОВГА ДОРОГА ДО ОПАЛЮВАЛЬНОГО СЕЗОНУ

Опалювальний сезон у Новограді-Волинському розпочався 14 жовтня. Та не для всіх. У професійному ліцеї (колишнє ПТУ-7) батареї досі так і не потепліли. Отож, нинішній, офіційно оголошений у зв’язку із нашестям грипу, карантин для керівництва навчального закладу — певною мірою на руку. Адже все одно навчання у холодних класах проводити було б неможливо.
Чому не опалюються приміщення професійного ліцею — із цим питанням ми звернулися до директора навчального закладу Миколи Паламарчука. Відповідь Микола Євгенович почав із далеку. Ще з того, як у 1996 році котельня, що обігріває профліцей, була переведена на газ. Тоді ж таки, не маючи достатньо коштів, було встановлено два застарілі неекономні котли.
Розуміючи, що таке обладнання довго не пропрацює, керівник навчального закладу упродовж десятка років звертався у всі можливі інстанції з проханням виділити кошти на закупку й монтаж нових котлів. Проте всі — від міської й обласної влади до профільного міністерства та Прем’єр-міністрів, котрих за десять років змінилося вдосталь, — відписували одне й те ж саме. Листи брали до відома, давали резолюцію розглянути, але грошей ніхто не виділяв.
Проектна вартість переобладнання котельні складає 460 тисяч гривень. По мірках держави — не сума, суцільні копійки. Але й ці крихти урізали вчетверо й виділили на початку жовтня 2008 року на все про все аж… 120 тисяч гривень державних коштів.
— Вдалося придбати сучасний котел, але лише один, — розповідає далі Микола Паламарчук. — А до цього за власні кошти навчального закладу виготовили проектну документацію. Що дало змогу на початку грудня 2008-го запустити новий котел у роботу. Проте, грілися не довго. Своє вагоме слово сказав обласний Держгірпромнагляд, який через відсутність на котлі хімводоочистки заборонив його експлуатацію. Сталося це в лютому 2009 року. І минулий опалювальний сезон профліцей змушений був закінчувати «напівпідпільно», на одному зі старих котлів.
Влітку поточного року місцеве Теплокомуненерго змонтувало хімводоочистку. Крім цього, було замінено насоси й електродвигуни, чим підвищився коефіцієнт корисної дії системи. Здавалося, що до вирішення проблеми — ледь не півкроку. Всього то й треба було — поставити вузол обліку газу. На початку жовтня взялися за цей вузол. Роботи виконував вже інший підрядник — одне з ПП, що мало на те відповідну ліцензію. Але за браком комплектуючих окремі складові встановили такі, що… не відповідали проекту. У відповідність до проекту переробили лише кілька днів тому.
Але й на цьому довга дорога до опалювального сезону не закінчилася. Коли приїхали спеціалісти з газового господарства, щоб все остаточно перевірити й дати добро на подачу газу, виявилося, що на газопроводі, котрий веде до котельні, є… напруга! По простому — десь має місце «пробій». Тепер причини появи «пробою» шукає РЕМ і Райсільенерго. Директор професійного ліцею сподівається, що багато часу цей пошук та усунення неполадок не займуть. І котел у найближчі дні таки стане готовим до роботи.
Оскільки зараз карантин, то переважна більшість учнів профліцею роз’їхалися по домівках. У гуртожитку залишилися лише ті, кому нікуди їхати, — діти-сироти. Їхні кімнати опалюються електрообігрівачами. Щоб виконати навчальний план (а навчання в ліцеї вимушено призупинили раніше, ще 26 жовтня), доведеться працювати по суботах, можливо, скорочувати канікули, — висловлює припущення директор закладу.
— Проте, навіть пуск нового котла ще не гарантує профліцею якісне тепло, — зізнається Микола Паламарчук. Справа в тім, що для повноцінного обігріву всіх приміщень потрібно, щоб працювало два котли. Так, власне, як і передбачено проектом. Потужностей нинішнього одного котла достатньо при помірній зимі. Якщо ж температура понизиться до -10 за Цельсієм і нижче, то температурний режим, який би відповідав санітарним нормам, дотримати не вдасться.
— Зараз практично все вкладаємо в котельню, — каже директор профліцею, — Щоб завершити комплекс робіт, до згаданих вище державних 120 тисяч гривень нам прийшлося доплюсувати ще й свої 126 тисяч, зароблені за рахунок навчальної практики та господарської діяльності закладу. У перспективі плануємо так само заробити й на другий котел. Якби тільки були замовлення…
Звертатися по допомогу до яких би то не було рівнів влади Микола Паламарчук більше намірів не має. Зневірився. А поготів після того, як й у профільному міністерстві натякнули: приїдеш іще раз без виклику — повернешся з доганою.