НЕЗВАНИЙ ГІСТЬ

Цей вечір не передрікав Ніні нічого поганого. Вона позгрібала листя на городі, подоїла корову, нагодувала свиней. Жінка не чекала на гостей, але коли до неї заглянув сусід Петро, то вельми зраділа. Їй набридло коротати час наодинці.
— Нінуль, ти не проти, якщо зараз до тебе зайде мій дружбан Саньок?
— А чого?
— За пляшкою він погнав. Хоче відмітити якусь вдалу покупку.
— Та ради Бога!
Незабаром примчав Олександр. З літрою «зеленого змія».
Ніна пожвавішала. Мовила:
— Ходімо до хати. Я закуску якусь організую.
— Не треба, — відмахнувся Петро, — ми надворі розмостимося.
— То що ж вам винести?
— Ну що? Огурчиків та сальця! Ну й до нас давай приєднуйся.
Під навісом компанія вже сиділа годину. Ніна, навіть, не помітила, як у її дворі з’явився незваний гість — Семен. Зек зі стажем. Він частенько чіплявся до Ніни з непристойними пропозиціями.
Жінка зрештою його помітила. Прошепотіла:
— О, вже принесли чорти!
Семен підійшов ближче. Схопив Ніну за рукав, знущально мовив:
— Нінко, досить прикидатися незайманкою! Адже я знаю, що ти вже півсела «обслужила». А я чим гірше?
Ніна напряглася. Сердито кинула:
— Іди звідси, інакше я за себе не ручаюся!
— Хе-хе! — реготнув Семен і, не звертаючи увагу на двох чоловіків, пробубонів: — І що ти мені зробиш? Хотів би я з тобою поборотися.
— Допоможіть вигнати цього нахабу, — стримуючи сльози, попросила жінка. — Він уже дістав!
— Тихо, хлопці, не шуміть, — пішов на мирову зек. — Я не до неї прийшов. Побачив вас з двору і вирішив приєднатися до компанії.
— Ну, якщо так, то мчи за пляшкою, — запропонував Петро.
— Зараз, одна нога тут, друга — там! Самогоняри принесу.
Семен скерував свої п’яти до старої жінки, котра торгувала сурогатом. Грошей у зека не було. Він сподівався, що залякає бабку і оковиту візьме безплатно…
Тим часом Олександр сварив Петра:
— Ти що, здурів? Знайшов кого запрошувати. Він же зовсім звихнутий. Почне тут скандалить. Що тоді робитимемо?
— Нічого, — заспокоїв приятель, — удвох упораємся.
Незабаром з’явився і Семен. Він був похмурим. Очевидно, з бабкою нічого не вийшло. Разом з тим він пішов у наступ:
— Мабуть, шкіркою хліба загризаєте? У цієї хазяйки завжди, як виметено! Вештається по мужиках! Хіба їй до роботи?
Петро зле глянув убік Семена. Стискаючи кулаки, з притиском проказав:
— Ти обережніше на поворотах. Прийшов до людини в двір і діжки катаєш? Не подобається — мотай звідси!
Ніна вже не підходила до столу, де сиділи чоловіки. Вона відчувала біду. Пішла до хати. Звідти і почула крики. Сумнівів не лишалося, що сварка чоловіків переросла в рукопашний бій.
Коли Ніна вибігла надвір, Семена вже добивали ногами.
— Зупиніться! Ви ж його вб’єте!
— А тобі шкода цю мерзоту? — заперечив Петро. — Його вже давно треба було замочить. Ходить селом, всім нерви псує.
Семен був мертвий. Надворі вже стемніло. В багатьох вікнах не було світла. Чоловіки запрягли коня.
— Що робитимете? — шепотом поцікавилася Ніна.
— Завеземо до лісу й поховаємо зі всіма «почестями», — похмуро відказав Петро.
Чоловіки довго копали яму, заважало коріння дерев. Свіжу «могилу» закидали гілляччям…
… Неодноразово судимий за крадіжки і грабіж 36-річний Семен знаходився під наглядом правоохоронців і практично ніколи не покидав села. А тут раптом зник. Пошуки зека, не дали результатів. Знайомі, родичі, односельці лише руками розводили. Прочісування навколишнього лісу також пройшло без успіху. І лише через місяць у лісосмузі, недалеко від села, був виявлений труп чоловіка. Це і був Семен. Експерти нарахували на тілі небіжчика чимало саден і травм.
А незабаром було затримано Петра і Олександра. Тепер вони в очікуванні суду.