АГРАРІЇ ЗВЯГЕЛЬЩИНИ НА КРИЗУ НЕ ЗВАЖАЛИ: ВИРОСТИЛИ ХЛІБ І ДО ХЛІБА

ДО ДНЯ ПРАЦІВНИКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Підходить до свого завершення 2009 рік, який сміливо можна назвати одним з найскладніших у фінансово-економічному плані для всієї країни. І хоча криза відчутно зачепила своїм крилом багато галузей економіки, проте хлібороби зібрали хліб на полях, продовжують годувати країну м’ясом, молоком та іншою сільськогосподарською продукцією. І доводиться тільки дивуватися великому патріотизму цих людей, які незважаючи ні на які кризи, працюють, не покладаючи рук. Десь за кордоном аграріям платять солідні дотації, вони мають пільги та масу пріоритетів, почуваючись при тому впевнено та стабільно, а українські трудівники полів та ферм — неначе ті сироти в рідній державі, керівництво якої вперто не хоче помічати ні їх самих, ні проблем агропромислової галузі. Завозяться дешеві імпортні м’ясо, овочі, цукор та інші товари, про якість яких сказано коротко і ємко у виступі одного з експертів ринку сільськогосподарської продукції: «Україна, приймаючи імпортну продукцію такої якості, яку в інших країнах просто не хочуть бачити, поступово стає звалищем». А вітчизняна продукція просто не в змозі конкурувати з імпортною, добряче начиненою гормонами, консервантами, ГМО та іншими небезпечними для здоров’я речовинами.
Однак, мова нині не про це. А про те, як в таких умовах, та ще й в період кризи, виживають українські аграрії. Виживають і сіють, і збирають вирощене — хліб та до хліба. І треба низько вклонитися цим людям за їх невтомну працю, за любов до рідної землі, за щирі, прекрасні серця.
Тож наприкінці осені, 15 листопада, зустрічають українські аграрії своє професійне свято — День працівника сільського господарства. Саме з цієї нагоди читайте наше наступне.
Наша наступна розмова з начальником управління агропромислового розвитку РДА Р.М.КИРИЛЮКОМ:
— Руслане Миколайовичу, як сільськогосподарські підприємства Звягельщини пережили кризовий рік?
— Селяни, ні в добрі, ні в біді на когось не сподіваються, а тільки на самих себе. Так і цей рік — виходили з власних можливостей. Район, незважаючи на кризу, живе — збирає врожаї, розвиває тваринницьку галузь, постачаючи країні м’ясо, молоко, хліб.
Тому, користуючись нагодою, хочу відмітити кращі здобутки сільськогосподарських товаровиробників нашого краю, адже ці люди вибрали собі, мабуть, найважливішу і найвідповідальнішу професію — годувати наш український народ — давати хліб і до хліба.
Минулий рік був рекордним по урожаю зернових культур. Але і цей, 2009 рік, по рівню урожайності і валового збору виявився не менш успішним.
Намолочено по всіх галузях господарств зерна 92 тисячі тонн, при середній врожайності 29 центнерів з гектара.
По валовому збору зернових перше місце в перехідній зоні Житомирщини посів саме наш Новоград-Волинський район. А на Звягельщині беззаперечними лідерами є такі господарства, як токарівські СТОВ «Птахівник» та ПСП «Граніт». Наші передові хлібороби з кукурудзою на зерно зібрали на двох майже 30 тисяч тонн зерна (32%).
З плюсом до минулого року попрацювали СТОВ «Агросоюз» (с. Орепи), ПП «Оранта» (с. Коритище), ПОСП «Колос» (с. Пилиповичі). Окремо хочеться відмітити нове сільськогосподарське підприємство ПП «Галекс Агро», яке при низькій собівартості отримало понад 4 тисячі тонн зерна. До речі, підкреслю, що це один із найвдаліших інвестиційних проектів в галузі сільського господарства за минулий рік. Дане підприємство займається органічним землеробством, і на його базі 2 липня відбувся всеукраїнський семінар-нарада.
Що стосується зернового господарства, то великим досягненням району є будівництво і початок роботи потужної зерносушарки по СТОВ «Птахівник», яка може висушити до 500 тонн зерна за добу та одночасно зберігати 5 тисяч тонн цієї продукції.
Завдяки даному агрегату «Птахівником» весною були розширені площі посіву кукурудзи і сої. Якщо ж характеризувати економічні показники, то СТОВ «Птахівник» дало в районі найбільший вал зерна, і до кінця року господарством очікується виробництво валової продукції на суму понад 20,6 мільйонів гривень. Тут з року в рік найвища урожайність по Житомирщині кукурудзи та сої: відповідно 100 та 22 центнери з гектара.
Великому успіху в галузі рослинництва сприяли втілення у виробництво досягнень науки. А це — передові технології вирощування культур в цілому, сортообмін та сортопоновлення, застосування нових засобів захисту рослин та інтегрована система удобрення. Тож, найвищі врожаї було зібрано там, де сіяли такі озимі пшениці, як «Золотокоса», «Смуглянка», «Фаворитка», «Актер».
Оскільки Новоград-Волинщина споконвіку вважалася житнім краєм, то тут з успіхом культивуються такі сорти жита, як «Інтенсивне 99», «Клич», «Сіверське».
— Руслане Миколайовичу, а на які культури в цьому році хлібороби покладали найбільші надії і чи виправдали себе ці сподівання?
— Найбільше в районі в цьому році було посіяно озимої пшениці (6,7 тисяч гектарів) та озимого жита (3,9 тисяч гектарів). Крім того, з успіхом було вирощено озимий ріпак на площі 1260 гектарів, якого зібрано 2,6 тисячі тонн — це на 600 тонн більше, ніж торік. Вирощення даної культури було особливо правильним рішенням, бо дало господарникам можливість отримати кошти ще до жнив зернових і вільно почуватися під час збору хліба. Ріпак досить швидко і без проблем продали, бо нині він має особливо хороший попит.
— А для чого використовують цю культуру?
— Його застосовують для виробництва рослинних олій у олійно-жировій промисловості, та левова частка українського ріпаку експортується за кордон.
Крім того, маємо непоганий фундамент на наступний рік. Посіяно 2,5 тисячі гектарів озимого ріпаку у СТОВ «Агросоюз», ТОВ «Корецький аграрій», ПСП «Золота нива».
Цей рік був по реалізації найскладнішим за всі попередні. У державі залишилися перехідні запаси торішнього зерна. Окрім того, великі сподівання покладалися на аграрний фонд, але вони не виправдалися — на жаль, і донині з більшою частиною господарств району ця структура не провела розрахунків. Тож, здобутки аграріїв району були б значно вищими, якби держава підставила плече і гарантовано забрала більшу кількість зерна.
Слід окремо відзначити, що цього сільськогосподарського року на Новоград-Волинщині була особливо хороша якість зерна — другого і третього класу.
— Ще не так давно всюди йшла мова про відродження на Поліссі льонарства. Який стан справ нині з цією культурою?
— У поточному році в нашому районі вироблено 1330 тонн льонотрести. Це заслуга льонарів «Агросоюзу», які одні в районі й одні з дуже небагатьох в області спеціалізуються на вирощенні льону-довгунця на площі 445 гектарів. На жаль, до цього часу державою не компенсовано обіцяну дотацію на гектар цієї культури. І ще надзвичайно важко з ринками збуту. Добре, що орепівці мають свій льонозавод і все ще не залишають ідеї відродження поліського льону. Але, знову підкреслю, підтримка держави у цій галузі просто необхідна.
— А про відродження яких культур можна нині вести мову?
— У недалекому 2006 році сільськогосподарські підприємства району вирощували таку популярну поліську культуру, як картопля, на площі аж... 1 гектар. У поточному ж році посаджено більше 200 гектарів картоплі завдяки фермерському господарству «Аделаїда», яке є елітгоспом по вирощенню цієї культури. Це також один з вдалих інвестиційних проектів, де біля 2 мільйонів гривень вкладено в реставрацію картоплесховища в Тупальцях та біля 3 мільйонів у матеріально-технічну базу. Господарство орендує землі сіл Несолонь, Тупальці та Теснівка, які до цього часу практично блогували, бо є типовими бідними поліськими землями.
У планах даного підприємства на наступний рік удвічі, а ще через рік — утричі, збільшити виробництво картоплі. До речі, даним підприємством виношуються пропозиції по реалізації насіння сортової картоплі через мережу роздрібної торгівлі для забезпечення високоякісним посадковим матеріалом населення міста та району.
— Руслане Миколайовичу, а що можна вважати невдачею минулого року? Що не виправдало сподівань аграріїв?
— Тут можна було б згадати той факт, що, як і торік, цьогоріч власники Корецького цукрового заводу, які орендують землі на території Новоград-Волинського району, не посіяли жодного гектара цукрових буряків — це один з тих інвестиційних проектів, який важко визначити вдалим. Щодо причин цього по суті краху, можна назвати відсутність підтримки галузі з боку держави та завезення в Україну дешевого імпортного цукру. Результат — в районі не посіяно жодного гектару цукрового буряку.
Є свої невдачі і в галузі тваринництва. Хоча Новоград-Волинщина за чисельністю поголів’я ВРХ має один з найкращих показників на теренах Житомирщини. За десять місяців поточного року вироблено 7444 тонни молока, 998 тонн м’яса. Слід відзначити, що серед кращих у цій галузі — ПСП «Граніт», СТОВ «Птахівник», ЗВК «Новоград-Волинський» (с. Івашківка), ПСП «Перемога» (с. Нова Романівка). Також зменшилася кількість збиткових господарств у галузі тваринництва.
Проте великі сподівання у нас покладалися на інвестиційну діяльність «Української молочної компанії», яка півтора року господарювала і орендувала землі Барвинівської і Лебедівської сільських рад. Та, на превеликий жаль, нині ця компанія згорнула свою діляьність на теренах Новоград-Волинщини, залишивши без перспективи власників земельних паїв. Тож райдержадміністраця і управління агропромислового розвитку РДА активно шукає нового інвестора і вивчає найбільш оптимальні проекти і пропозиції на цей регіон.
— Руслане Миколайовичу, повертаючись до теми збиткових господарств, що саме є показником успішності чи неуспішності в галузі тваринництва?
— Не збитковими у тваринництві можуть бути господарства, які мають не менше 200 корів (це економічно-нормативні показники), та ті, де є власна відгодівля і відтворення стада. У даному плані можна відмітити ЗВК «Новоград-Волинський», де з року в рік, незважаючи ні на які кризи, хороші результати.
— А які показники в цілому можуть свідчити про позитив цього сільськогосподарського року?
— Порівнюючи минулий і цей сільськогосподарський рік, у порівняльних цінах маємо плюс 6,4 мільйони гривень. Ще на чотири господарства менше стало серед збиткових, яких на сьогодні нараховується лише п’ять.
Чистий прибуток по району склав 11,3 мільйони гривень і в цілому рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств становив майже 14%.
— І насамкінець — чи відбудуться цього року урочистості з приводу Дня працівника сільського господарства, адже масові заходи поки що не рекомендується проводити?
— Так вже повелося, що щорічно, завдячуючи голові РДА М.О.Іванюку і голові районної ради В.В.Гончаруку, ми проводимо святкування Дня працівника сільського господарства, де відзначаємо кращих з кращих. І цього року такі заходи обов’язково відбудуться, але дещо пізніше у зв’язку з епідемією грипу.
Ми пам’ятаємо тих людей, руки яких вирощують хліб, і висловлюємо щиру вдячність за їх щоденну, нелегку, але таку потрібну працю. Нині уже визначені переможці в традиційних номінаціях, але їх ми оголосимо на урочистостях, щоб це стало для всіх приємним сюрпризом.
Маючи нагоду, хочу ще раз вклонитися хліборобам, всім працівникам галузі сільського господарства та побажати їм всього найкращого — міцного здоров’я, добробуту, миру і злагоди в домівках, успіхів та оптимізму!