ВІН БУВ ГОТОВИЙ НА ВСЕ…

— Та за таку стрижку руки треба повисмикувати! — Олексій невдоволено подививсь у дзеркало. — Де ваше начальство?
Підвів голову і завмер: на нього дивилася незвичайно гарна жінка. Зелені очі, мідне волосся… Кофтинка кокетливо застібнута на один гудзик і під нею вгадуються ніжні півкола грудей.
— Я — начальство! Інга Андріївна! А які проблеми?
— Ніяких, — зніяковів Олексій і, розрахувавшись, вийшов на вулицю.
У свої 27 він ще не кохав. Було одне студентське захоплення, і після вузу він ледь не лишивсь у столиці. Але захворіла мати, довелося повернутися додому, шукати роботу. Та дівчина скоро вийшла заміж за іншого. З тих пір Олексій міняв подруг, не прив’язуючись серцем. Він не вірив у кохання з першого погляду. А тут…
Через друзів дізнався: Інзі — 32. Була одружена, але невдовзі розлучилася.
Якось підстеріг її біля будинку. Протягнув троянди.
Інга посміхнулася:
— Не для тебе я, хлопчику! — І — зникла в під’їзді.
Олексію хотілося більшого: кохати, підкорити. Квіти, ресторани не те… І він украв у матері родовий браслет з діамантом. Приніс його Інзі. Та розсміялася:
— Дешево мене цінуєш! Мені інші подвиги потрібні!
Цього вечора вона дозволила йому лишитись у себе. Показала окрему кімнату. І все. А вночі Олексій прокинувся від схлипувань і стогнань. Прочинив двері і завмер: на ліжку в любовному екстазі лежали Інга і її подруга Ніла.
Вранці, ніби нічого й не сталося, Інга запитала:
— Бачив? Це все від жіночої нудьги… Чоловік мені з іншою зраджував. Звідтоді обох їх ненавиджу!
Вона повернулася і несподівано розгорнула халатик.
Олексій напружився. Відтак, не витримавши, кинувся цілувати ноги жінки.
Інга піддражнювала:
— Це може бути твоє! Хочеш? Заслужи! Мене образили!
— Що, що мені зробить? Наказуй! — він задихався від бажання.
Та Інга дратівливо процідила:
— Дурню! Може, тобі ще ніж у руки дати?..

Колишнього чоловіка Інги Олексій вистежував місяць. Знав: той частенько заглядає до одного бару. Там і припаркував авто. Було не по собі. Але й будь-що хотілося догодити коханій жінці.
Близько півночі біля бару пригальмувало авто. Олексій підійшов до бізнесмена і спитав:
— Вибачте, ви курите?
Коли той поліз до кишені, Олексій різко затопив йому кулаком під дихало, а потім щосили вдарив молотком у скроню. Затим, відтягнувши труп у кущі, начавив на газ.

Олексій летів по сходинках, мов комета. Притиснув до себе Інгу, теплу, сонну. Прошепотів:
— Справу зроблено!
Та Інга його з презирством відштовхнула:
— Геть звідси! Від тебе смертю тхне!
Через тиждень вона зателефонувала сама.
— Зустрінемося в кафе. До мене більше ні ногою. Не вистачало, щоб мене запідозрили. Хіба я тебе просила?
Олексій сторопів, але, зметикувавши, запевнив:
— Ні… Я сам! Коли побачимось?
У слухавці довго мовчали. Та зрештою він почув її голос:
— Пам’ятаєш розкішну жінку на вечоринці?
— Так.
— Це і є коханка чоловіка. У неї від першого шлюбу є дочка мала. Доганяєш?
Олексій ледь не випустив з рук трубку.
— Ти… Ти що?! Дитину?! Це неможливо…
Але Інга раптом виразно, майже по складах проказала:
— Ти нагороду хотів? Буде тобі нагорода!

Кажуть, убивати не страшно. Страшно готуватися до вбивства! Цей нелюдський страх Олексій переборював під наркотиком кохання. Та коли настав вирішальний момент, злякався. Серце билося так, що й дихати не міг.
Трирічну Маринку він побачив біля її будинку. Поцікавився, де її мама? Дитя сказало, що пішла до магазину. Олексій посадив малечу в машину, сказавши, що поїдуть матері назустріч.
Маринку Олексій висадив на дорозі за містом. Хотів задушити, але зрозумів, що не зможе. Наказав збирати квіти на обочині і, розігнавши авто, направив його на дитину…
За це Інга нагородила Олексія лише довгим поцілунком.
Чоловік обійняв жінку, жадібно притис до себе. Йому здавалося, що він уже кров’ю довів своє кохання, виконавши її нелюдські бажання.
Проте, Інга, відсторонившись, раптом зашепотіла в самісіньке вухо:
— Забруднився ти. Знайдуть — не помилують. Але ти не бійся. Ми заберемося звідси. До моєї дальньої подруги.
Вона була незвично ніжна, і він, затамувавши подих, спитав:
— Ти моя? Адже ти моя?
— Твоя! Тільки виконай ще один мій каприз. Готовий?
І він, розпалений її ніжністю, і знаючи, що за тим стоїть, приречено відповів:
— Готовий…

Третьою жертвою Олексія стала лікарка, котра лікувала Інгу від безпліддя.
— Гадина! Нічим не допомогла. Зате сама трьох має! — нацьковувала Інга. — Це через неї мій чоловік коханку завів. Він про сина мріяв, а я не могла…
Пояснювати, що робити, Олексію не треба було. Азарт і передбачення близькості з Інгою зробили своє діло, перетворивши його на слухняну машину для вбивства. Він холоднокровно підстеріг жертву біля дачі поряд зі ставком, вичекав зручний момент і, схопивши жінку за волосся, потягнув до води. Та несподівано отримав опір: вона відчайдушно відбивалася, кричала, кусалась. Злякавшись, що почують, Олексій облишив жертву і почав тікати.
Трубку Інга не взяла.. Забувши про обережність, він примчався до неї додому.
Загрюкав у двері.
Раптом вийшла сусідка, котра мешкала навпроти. Вона здивовано спитала:
— Ви хіба не поїхали?!
— Куди? — не втямив Олексій.
— Інга сказала, що ви їдете до її подруги. — Та побачивши, як зблід чоловік, кинулася за нашатирем.
Він стояв, спершись об перила, а в душі вершилася страшна робота. Олексій раптом усвідомив, як він став убивцею. Гірко посміхнувся:
— Справді уїхала?
— Ну, так.
— Зрадила…
У серці злоби не було. Нехай йому ніколи не пестити її тіло, не дивитися в очі, зараз це не важливо. Він раптом до тремтіння в колінах пригадав розчепірені і до глибини наповнені жахом очі маленької Маринки. Ні… Зараз важливе інше: покаятися за вбитих. Олексій дістав цигарки, закурив і, похитуючись, мов п’яний, пішов здаватися.

Минуло п’ять років, і в колонію сурового режиму приїхала гарна жінка. Це була Інга. Вона з того часу жила в іншому місті. Дізнавшись, що Олексія засудили на довготривалий термін, очевидно заграла совість. Мабуть, приїхала повернути борг.
Зачинивши двері, Інга повільно роздягалась.
Зрозумівши, Олексій сіпнувся до жінки. Однак, побачивши зовсім близько її байдуже обличчя, загальмував. З глибини пам’яті знову виринули обличчя вбитих. І Олексій, як уже було колись, до болю в серці відчув: для Інги він лише зек, пошарпана іграшка, викинута на смітник життя. Від цих думок стало недобре. Він відчув різку слабість, і гостре бажання раптом перетворилося на відразу і злобу. Повернувся до Інги і хрипливо прошепотів:
— Обійдуся! Ти це… Йди! За все відповідь триматиму тільки я один…