КОЛИ ЯЗИК — МІЙ ВОРОГ

Часто причиною скоєння майнових злочинів є зайва балакучість самих потерпілих. Адже є обивателі, котрі мають необережність похвалитися перед малознайомими людьми наявністю у них значної суми грошей, про угоди купівлі-продажу будинку, квартири або авто на великі суми, до того ж, у вічнозелених американських доларах чи в євро. Є ще охочі рознести ці новини «по цілому світу». І тоді будьте впевнені: коли «цікаві» відомості стануть набутком раніше судимих чи просто людей, ласих до чужих грошей, вважайте, що жертва неминуче опиниться під їхньою пильною увагою.
А пізніше, і до цих «грошовитих» людей можуть заявитися із наміром поділитися «баксами».
Тож, аби вам було на засторогу, хочемо розповісти про випадок, котрий трапився нещодавно в одному із районів сусідньої області.
Лідія Миколаївна і її син Віктор проживали у багатоквартирному будинку. Якось у одній із компаній довірлива жінка, не замислюючись про наслідки, вибовкала сімейну таємницю: нещодавно її син за пристойну суму продав квартиру, в доларах, і поки що живе у неї. Тоді в цій компанії був присутній хлопець на ймення Олег. Почувши про ті гроші, той втратив спокій і сон. Він вирішив будь-яким шляхом заволодіти цими грошима.
У той же час, реально оцінюючи свої можливості, він чудово розумів — у такій ризикованій справі без помічника не обійтися. І почав настійливо шукати для себе надійного спільника. Незабаром такий знайшовся — 30-річний Сергій. Той уже мав за плечима «буцегарський» досвід: двічі «мотав строк» за хуліганство і збут наркотиків. Сергій був наркоманом зі стажем. А нині це заняття дороге. Його і посвятив Олег у свої плани. Майбутню здобич вирішили поділити наполовину…
Ввечері нападники, озброївшись ножем і короткою саморобною палицею з металевим прутом усередині, прошмигнули до під’їзду будинку, де мешкали майбутні жертви, і зачаїлися за сміттєпроводом.
Проте, їм не пощастило. На сусідньому сходинковому майданчику якийсь чоловік ремонтував замок у дверях. Спільники вирішили перечекати. Приблизно через півгодини, збираючись піти, вони помітили Лідію Миколаївну, котра поверталася додому.
Олег побачив її першою і швидко відвернувся, закриваючи обличчя коміром куртки. Те ж зробив і його спільник Сергій…
Це не вислизнуло з уваги жінки. Вона хутко ввійшла до своєї квартири.
— Сину, тут у нашому під’їзді, — з тривогою в голосі повідомила мати, — обтираються два підозрілих типа. Будь обережний.
Віктор усміхнувся:
— Може, вони на когось чекають…
Мати із сином сіли вечеряти.
А через якийсь час до них у квартиру подзвонили. «Вічка» у вхідних дверях не було, тому Віктор голосно спитав:
— Хто там?
Почувши знайомий голос, Віктор відчинив. На порозі стояв його знайомий Олег.
— Добрий вечір, — буркнув той і тут-таки додав: — Вітько, позич триста баксів. Дуже треба. Я тобі їх скоро поверну.
Не встиг Віктор відмовити Олегові в цьому неочікуваному проханні, як тут трапилося несподіване. В напіввідчинену квартиру різко ввірвався незнайомий хлопець. Схопивши на тумбочці у вітальні сокирку для рубання м’яса, він замахнувся нею на Віктора і загорлав:
— Бігом гони бакси!
Віктор кинувся до телефону — викликати міліцію. Однак грабіжник тут-таки обірвав телефонний шнур.
Коли на шум з кухні визирнула Лідія Миколаївна, то не повірила власним очам — її син застиг у кріслі, побілівши од страху. А над ним, стискаючи в руках сокирку, схилився невідомий чоловік. Поруч, із саморобною палицею в руках, стояв Олег, своє обличчя він уже не ховав.
Вмить зміркувавши, що бандити не мають наміру жартувати, мати крикнула до сина:
— Вікторе, віддай їм ці кляті долари! Твоє життя дорожче за них!
Проте, отямившись, син голосно заявив:
— Бакси віддам лише після того, як вони викинуть сокиру!
Сергій першим зрозумів, що час працює проти них. Вийшовши на балкон, він пожбурив сокирку в кущі.
Тільки після цього Віктор дістав зі сховку пакет із пачками доларів і простягнув їх тремтячими руками грабіжникам.
І тут Сергій (чи то від жадібності, чи то від нетерплячки заволодіти жаданими «баксами»), рвонув пакет на себе. Та Віктор не хотів випускати свої кровні гроші з рук. Зав’язалася тяганина, внаслідок чого пакет розірвався і зелені банкноти розлетілися по підлозі кімнати.
Олег подумав, що Віктор це зробив навмисне і вдарив його палицею по руках. Віктор у відповідь зацідив Олегу в пику. Сутичка переросла в бійку.
Як і будь-яка мати, Лідія Миколаївна не змогла стояти осторонь, дивлячись, як двоє «відморозків» не тільки забрали гроші її сина, але ще й завзялися жорстоко його лупцювати. Вона кинулась на Сергія (він ближче стояв до неї), вчепилася йому у волосся.
Колишньому «зеку» такий несподіваний поворот подій явно не сподобався. Він вихопив ніж і кілька разів ударив ним жінку в живіт. Хоробра мати повалилася на підлогу, покриваючи її своєю кров’ю.
Скориставшись моментом, Віктор вилетів з квартири, щоб покликати на допомогу.
Розбійники продовжили нишпорити в квартирі в пошуках цінних речей. Та тут сталося несподіване: Лідія Миколаївна, котру бандити вважали мертвою, раптом отямилася. І, зібравши останні сили, почала кричати. Щоб затулити їй рот, колишній «зек» кілька разів ударив нещасну ножем у шию. Жінка знову втратила свідомість…
А нападники поспіхом почали збирати з підлоги гроші. Через кілька хвилин злочинці зникли з квартири. Примчавши до будинку, де жила мати Сергія, чоловіки розділили здобич. Нею вони залишилися задоволені.

Слідчо-оперативна група після дзвінка Віктора прибула на місце через кілька хвилин. Прибула і «швидка допомога», яка доправила Лідію Миколаївну до реанімації, де лікарі, зробивши їй кілька операцій, фактично повернули потерпілу з того світу. Допомогли медики і Віктору, у котрого були рвані рани на різних частинах тіла і струс мозку.
У кімнаті, де сталася трагедія, оперативники виявили хутряну шапку, яку, поспішаючи, залишили бандити. Через деякий час вони були затримані.
Згодом відбувся суд. Раніше судимий Сергій отримав 15 років позбавлення волі з примусовим лікуванням від наркотичної залежності та 12 років проведе за гратами і Олег. Крім того, суд зобов’язав їх виплатити потерпілим 51484 гривні завданих матеріальної та моральної шкоди.