ПЕЙЗАЖІ ЮРІЯ БІРЮКОВА

26 листопада шанувальники високого мистецтва, обласне та місцеве телебачення мали можливість відвідати в музеї родини Косачів персональну виставку живопису житомирського художника Юрія Івановича Бірюкова та паралельно побувати на творчій зустрічі з дипломатом багатьох престижних конкурсів Ларисою Бойко — гітаристкою, автором музики та виконавицею пісень на слова сучасних українських поетів І.Живагіна, Є.Лещук, М.Котляра.
Ця зустріч довгоочікувана. Через різні причини організатори свята переносили її із місяця в місяць, проте варто було, щоб її відвідали якомога більше коло шанувальників слова, пісні, музики, особливо із числа учнівської та студентської молоді. Виставковий зал продовжує демонструвати експозицію художника, а от пані Лариса лише залишила свій голос на ліцензійному диску «Портрет».
Присутні були вражені від почутого та побаченого на зустрічі. Слово мовили Є.І.Тімірязєв — друг художника, Л.А.Мозкова — зав. обласною бібліотекою, В.Вітренко — вчитель гімназії, С.В.Куценко — директор музею Косачів. Місцевий поет А.Клюско прочитав вірш-експромт, в якому основний лейтмотив — сила впливу мистецтва на нашу свідомість. Попросила слова і З.О.Шлендер — у минулому директор Будинку піонерів. Виявляється, Лариса після закінчення Київського інституту культури в далекі 80-ті роки була направлена на роботу до названого закладу. Так що вплив рідного нашого краю на митців — помітний. Новоград для них — рідна стихія, де і зараз вони черпають снагу і натхнення від споглядання на спілкування з милими серцю краєвидами, як для Лариси, так і для художника Бірюкова, який оформлював у свій час експозицію музею Лесі Українки, музею Короленка в Житомирі, музею Партизанської Слави в Словечно Овруцького р-ну. Переконуєшся в істинності слів: «Шануй рідне». Талановиті особистості живуть поруч.
На виставці представлено 37 професійних робіт, із них 3 роботи — графіка. Усі картини написані з натури. Це пейзажі Житомирського краю. Серед них роботи на мотив «Лісової пісні» Лесі Українки, будинку садиби Мезенцева. Разом з тим — це творча уява художника, Божа благодать, яка струмить в руках, мазках, голосі майстра від спілкування з її величністю музою, ім’я якій — Натхнення.
Художник живе за виведеною формулою: «світ в дорозі». Теж ставить безліч запитань, і, серед інших, — вічне: як жити, що має вартість у житті. Це характерно і для пані Лариси, усі 12 пісень якої представлені темою природи.
Так, ми вже всі втомилися від передвиборної агітації, непотрібної роздрукованої літератури, тож вдвічі було приємніше усамітнитися серед первісно-цнотливих пейзажів: лісу, річки, озера. Ось на що потрібно витрачати державні гроші. Адже це — вічне.
Так хвилююче линули у залі слова із пісні у виконанні Лариси: «Де живе художник?!» — кожний запитає. Тільки подорожник, мабуть, правду знає».
А де будуть жити наші діти й внуки. Що їм залишимо після себе?! Варто замислитись.