«СТОМАТОЛОГ»

Зазвичай, слово маніяк асоціюється із гвалтуваннями, вбивствами, жертвами… Однак нещодавно правоохоронці одного з міст країни зіштовхнулися дещо з дивною проблемою: в їхньому регіоні завівся маніяк, котрий не гвалтував, не вбивав, а просто… виривав зуби.

Заскочивши до під’їзду, десятирічний Іван натиснув кнопку виклику ліфта. Він навіть не звернув увагу на високого чоловіка, котрий прилаштувався поряд. Проте, ледь опинившись у кабіні, незнайомець сам привернув до себе увагу. Він різко натиснув на кнопку «Стоп» і повернувся до переляканого хлопця.
— Не бійся, — сказав якось дивно. — Лікар хоче тобі допомогти. Він вилікує всі хворі зубки. Покажи їх лікарю…
Іван, од страху забившись у куток, відкрив рота, а «лікар» видобув з кишені наповнений чимось одноразовий шприц.
— Наркоз позбавить мого маленького пацієнта від болю.
Чоловік вміст шприца вколов у ясна хлопцю. Відтак дістав пасатижі і… вирвав Івану зуб.
— Добрий лікар, — усміхнувся «стоматолог», — допомагає дітям. Він викидає погані зубки!
Пізніше, в міліції, шокований хлопець не зміг навіть пригадати прикмети нападника. Лише повторював: «Він називав себе добрим лікарем».
Це був перший зареєстрований випадок нападу маніяка на дітей зі шприцем і пасатижами. Правоохоронці, розпочавши розшук, дали йому прізвисько Дантист.
Наступний вихід маніяка стався приблизно через місяць. Його вимушеним пацієнтом став 11-річний Олександр, котрий зі школи повертався додому. Все відбулося за тим же сценарієм: ліфт-кнопка «стоп»-шприц.
Наступна жертва Дантиста також не змогла дати розбірливого опису лиходія.
Уникнути участі «пацієнта» вдалося лише 12-річному Андрію, на котрого невідомий напав також у під’їзді. Коли чоловік дістав шприц, хлопцю пощастило вирватися.
Маніяк побіг за ним слідом.
— Зупинись! — кричав «стоматолог». — У тебе зуби погані! Стій! Лікар тебе покарає! — Невідомий намагався… всадити шприц дитині в спину.
Дантист видавався невловимим. У тому місті він орудував уже чотири місяці. Жертв більшало. І кожна з них позбувалася одного зуба. Оперативники губилися в здогадках: хто він? Просто мерзотник? Чи дійсно якийсь звихнутий стоматолог?
Складність його затримання полягала в тому, що потерпілі діти плуталися в описах прикмет злочинця. Всі жертви були налякані тим, що сталося, і ліпше запам’ятовували слова і дії Дантиста, аніж його зовнішність. Хоча визначилися в одному: це чоловік приблизно сорока років, слабкої, делікатної зовнішності…

Мешканці міста були налякані тим, що відбувається. А злочинець, очевидно, відчуваючи безкарність, остаточно посмілішав. Він усе більше почав нагадувати про себе полюванням на маленьких «пацієнтів». Місцева преса те й робила, що повідомляла про чергові вилазки маніяка.
Останній випадок стався в під’їзді на одній із вулиць. Там у руки мерзотника з пасатижами потрапив учень молодших класів.
— Він зайшов зі мною у ліфт і сказав: «Зубки у тебе погані. Я можу їх вилікувати». Потім дістав шприц і зробив мені укол у ясна, — розповів міліціонерам потерпілий Тарас. — А потім раптом сказав: «Чому ти в черевиках? До кабінету лікаря потрібно заходити без взуття. Такі у нас правила».
Дантист зняв черевики з дитини, дістав пасатижі і розпочав звичну процедуру. Він намагався вирвати Тарасу верхній зуб, але той тільки надламався. Маніяк пригнічено захитав головою:
— Мені хотілося тобі допомогти, але лікарі часом припускаються помилок.
Прихопивши взуття жертви, «стоматолог» зник.
Правоохоронці вже мали фоторобот Дантиста, дякуючи якому незабаром був затриманий 45-річний Володимир. Спочатку він категорично заперечував свою вину:
— Я — добропорядна людина, батько двох дітей.
Із сім’єю, правда, Володимир давно не жив. У його квартирі перед правоохоронцями постала приголомшлива картина. Стіни були завішані фотознімками, на яких Володимир одягнений у білому халаті і медичному ковпаку. Там же таки висів саморобний плакатик з фотознімком «лікаря» і написом: «Найкращий дитячий стоматолог міста».
— Лікувати зуби дітям було моєю мрією, — пояснював Володимир. — Я часто уявляв себе в стоматологічному кабінеті, садовлячи дитину в крісло, заспокоюючи її: «Все буде добре. Зубки повинні бути здоровими». Повірте, я став би гарним лікарем. Проте, мою мрію нещадно зруйнували, принизили, розтоптали. Я двічі вступав до медичного інституту, але мене завалювали на екзаменах. Хіба це справедливо? Чому байдужі до дітей люди з легкістю стають студентами, а потім лікують дітям зуби? А я, щиро люблячи дітей, готовий працювати сумлінно, з душею, був одкинутий. Тому й вирішив: якщо сталася така несправедливість — видалятиму дітям зуби сам! Без усіляких ваших дипломів!
Ось таке пояснення своїм діям дав Володимир у міліції. Все, виходить, просто: чоловік, котрому не пощастило у навчанні, вирішив, що медичний інструмент йому замінять пасатижі, а кабінетом стане ліфт?
Не заперечуючи версії обвинуваченого про щире бажання лікувати дитячі зубки, правоохоронці припускають, що дії його пов’язані з нездоровою схильністю до дітей. На психіатричному обліку Володимир не стояв. Оточуючі вважали його дивакуватим, але цілком сумирним чоловіком. Однак у рамках розслідування кримінальної справи йому доведеться пройти обстеження у психіатрів.
— А що я зробив поганого?! — неабияк дивувався на допиті Володимир. — Я видаляв дітям дійсно хворі зуби. Адже батьки не завжди стежать за здоров’ям своїх чад…
Мабуть, психіатрів таки цьому чоловікові пройти треба!..