ПЕРЕЙМАЄМОСЬ ПРОБЛЕМАМИ ІНВАЛІДІВ

«За даними Міністерства праці та соціальної політики України на початок цього року було зареєстровано З мільйони 376 тисяч інвалідів, із них 957 тисяч жінок, та 2 419 тисяч — чоловіків. По відношенню до загальної чисельності населення це становить 4,71%, а до загальної чисельності пенсіонерів — 15,75%.
306,9 тисячі інвалідів першої, найважчої групи, 1 мільйон 309,1 тисячі інвалідів другої групи, 625,2 тисячі інвалідів третьої групи. Ще 164 тисячі дітей-інвалідів чекають 16-річчя, коли їм нададуть ту чи іншу групу. Найважчі категорії серед інвалідів — 200 чоловік без рук і ніг взагалі, 3 тисячі без ніг, 9 тисяч без рук, майже 60 тисяч — без однієї ноги.
Життя в нашій країні влаштоване так, що ледь не кожна ситуація змушує людину з особливими потребами згадувати про свою інвалідність. Водночас у країнах Заходу така людина — це повноправний член суспільства, захищений і морально, і матеріально.
Більшість здорових, повноцінних людей, які ходять на двох ногах та користуються благами, навряд чи в повсякденному житті згадують про тих, кого доля цього позбавила. Про тих, хто «бачить» світ навпомацки або «чує» очима, хто пересувається на колесах або уражений раком чи туберкульозом. Їх багато, за даними цього року — 4,7% населення або, що ймовірніше, набагато більше. Можна не звернути увагу або відвести погляд. Обтяженим злигоднями людям не до них...
Тривалий час проблемою інвалідів серйозно займалися лише вузькі спеціалісти. Лікарі, соціальні працівники, педагоги, патронажні сестри. Також і самі інваліди, які, незважаючи на свій статус, намагалися все-таки брати участь у громадському або хоча б у трудовому житті країни.
Вони жили спокійно, сподіваючись на своїх рідних та на державу, яка забезпечувала їм стабільне безбідне існування, пільги та путівки в санаторій. Об’єднувалися в свої організації — такі як УТОС і УТОГ, вже більше як 50 років, виробляли дрібну, але всім потрібну, річ: перехідники, вимикачі, розетки, щітки для побілки та інше. Багато чого з цих речей є і досі в наших будинках.
Щорічно до лав інвалідів потрапляє чверть мільйона українців. Причому інвалідність «молодіє»: більшість із них — люди середнього віку, працездатні. Причини банальні й відомі всім: травматизм на виробництві, дорожньо-транспортні пригоди, екологічні проблеми, внаслідок чого знижений імунітет і високий рівень захворюваності. Усе дуже просто: у зв’язку з погіршенням стану нашої рідної промисловості, гіршає і рівень охорони праці на виробництві. Обладнання, як правило, років із десять тому потрібно було викинути на звалище. Ось і перша причина. Задимлена, заражена атмосфера разом із низьким рівнем життя і таким же медичним обслуговуванням та поганою опірністю організму всіляким захворюванням — дали непоганий «ефект». Злоякісні пухлини щорічно вибивають із повноцінного життя тисячі людей. Знову з’явився туберкульоз — злі сухоти, про які ще десять років тому всі забули. Зростає щороку й кількість дітей із вродженими аномаліями, які, досягнувши повноліття, одержать не лише паспорт, але і групу інвалідності.
Можна перебудувати правову базу, можна на папері надати всім рівні права та можливості. Незалежно від того, чи здорові руки й ноги, чи бачать очі, чи здорові легені. Але як примусити всіх людей повірити в те, що інвалід — така ж людина, як і вони самі, тільки з набагато більшою кількістю проблем? Адже не секрет, що більшість із людей не готові це усвідомити. І важливо відучити себе від цікавих поглядів, побіжного перешіптування за спиною, зухвалої та часом принизливої демонстрації своєї вищості. Шкода, але зміниться ще не одне покоління, і, можливо, наші нащадки не будуть перелякано жахатися інвалідного візка або людини з ціпком і в темних окулярах. А люди з особливими потребами у відповідь почуватимуться на вулицях, де є зручні підйоми та переходи, і щоб потрапити на тротуар, не треба буде боляче вдарятись у бордюр.
Зі створенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у 2001 році, інваліди праці відчули, що про них є кому потурбуватись, що вони не залишені наодинці зі своєю бідою.
Фонд разом із відповідними службами охорони здоров’я за призначеннями лікарів забезпечує інвалідів повним обсягом медичної допомоги, а саме: утриманням у лікарнях, реабілітаційних та санаторно-курортних закладах, обслуговуванням вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики, доглядом медичних сестер удома, в лікарні або в лікувально-профілактичному закладі, а також забезпеченням інвалідів протезно-ортопедичними виробами, необхідними лікарськими засобами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування тощо.
Документом, що визначає види, форми та обсяг реабілітаційних заходів, оптимальні строки їх здійснення, — є індивідуальна програма реабілітації інваліда, що розробляється МСЕК з урахуванням місцевих можливостей, соціально-економічних, географічних і національних особливостей.
Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам І групи — щорічно, безоплатно за медичним висновком Фонд надає путівку для санаторно-курортного лікування. У разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд. Також, крім забезпечення інвалідів санаторно-курортними путівками, Фонд компенсує витрати на проїзд до місця санаторно-курортного лікування і назад. У разі, коли потерпілий потребує супроводу, особі, яка супроводжує потерпілого, Фонд також компенсує витрати на проїзд та житло.
Крім того, Фондом виплачується пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, інваліди праці забезпечуються автомобілями. Тобто, ми робимо все, аби ці люди відчували себе повноцінними членами суспільства, і закликаємо всіх повернутись «обличчям» до людей з особливими потребами.
Дуже хотілося, щоб у нашому місті, районі і в державі інваліди потроху ставали відкривати для себе інше життя, об’єднуватися незалежно від того, чи інвалід дитинства, чи «виробничник». Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у місті Новограді-Волинському пропонує створення ініціативної групи інвалідів, постраждалих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, метою якого є спільне розв’язання проблем соціального, культурного, правового плану. Сьогодні ми хочемо закликати до своїх лав інвалідів різних соціальних категорій. Давайте разом будемо брати участь у виставках і концертах, спілкуватися, займатися творчістю, проводити літературні вечори, брати активну участь у громадському житті.