МИКОЛА БОРОВЕЦЬ: «СИТУАЦІЯ СКЛАДНА, АЛЕ БУДЕМО СПОДІВАТИСЯ, ЩО ПІСЛЯ ВИБОРІВ ВОНА ВСЕ Ж ТАКИ ПОЛІПШИТЬСЯ»

Традиційно на початку нового року підводяться підсумки минулого. 2009 був надзвичайно напруженим та непростим для України. Далася взнаки і фінансово-економічна криза, яка змусила багатьох практично виживати в екстремальних умовах строгої економії, абсолютної відсутності кредитування, додалася і складна політична ситуація в країні. Яким був рік, що минув, для Новограда-Волинського, і що очікувати від року 2010, — про це наша наступна розмова з міським головою Миколою Боровцем.
— Миколо Петровичу, ще рік тому всі ми були якщо не шоковані, то, принаймні, серйозно стурбовані тими песимістичними прогнозами, що їх так активно оголошували різні фахівці і з різних трибун — насамперед, щодо впливу світової фінансово-економічної кризи на Україну. Ось і завершився 2009 рік — яким, на ваш погляд, він був для нашого міста?
— Загалом можна сказати, що 2009 рік був непростим. Хоча однозначно неможливо стверджувати — успішний чи ні цей рік, адже було все: досягнення і успіхи, невдачі і проблеми. Кожен з нас по-різному оцінює ті чи інші події — хтось позитивно, хтось із певною долею критики. Через те важко було зорієнтуватися — як правильно організувати роботу громади. Але, не дивлячись на всі політичні перипетії, ми рік прожили стабільно і не піддавалися різним емоціям, не були залежні від паралічу, який періодично спостерігався — то не працювала Верховна Рада, то обласна…
— Чи справдилися ті надії і сподівання, які ви покладали на 2009 рік?
— У певних моментах щось справдилося, а щось — ні. Дуже відчутною цьогоріч була напруга у суспільстві загалом у державі. Попри все, ми намагалися забезпечити нормальні, стабільні умови прожиття місту, щоб не допустити стресових моментів у житлово-комунальному господарстві, медицині, освіті і культурі. Всі процеси життєдіяльності в Новограді-Волинському протікали розмірено, і разом з тим на прикладі нашого міста практично не відчувалося, що цей рік був особливо непростий, що мали місце проблеми.
— Миколо Петровичу, що в цьому році можна вважати найбільш вдалим і чого, навпаки, не вдалося досягнути?
— Як на мене, то головним є той факт, що ми не допустили тих потрясінь, про які так багато говорилося ще на початку цього року. Нас залякували кризою, перебоями з теплом та електроенергією, проте більшості прогнозованих катаклізмів нам вдалося уникнути.
І ще вдалося багато чого зробити. Ми запустили першу чергу полігону твердих побутових відходів, хоч як не тяжко цей процес нам давався. Домоглися, з допомогою Мінфіну, Міністерства економіки і Міністерства ЖКГ, щоб нашому місту, практично одному на Україні, оформили довгостроковий кредит на 25 років у сумі 36 мільйонів гривень. Cтали переможцями декількох всеукраїнських конкурсів — зокрема і проекту по місцевому самоврядуванню у рамках реформування вивозу сміття з приватного сектору і проекту з енергозбереження. В цьому році здали першу чергу 8-ої школи і здали б це будівництво досі в експлуатацію, якби не почали зразу 2 чергу. Практично на завершальному етапі вже будівництво другої черги — спортивного залу і їдальні.
— Миколо Петровичу, чому прийняли саме таке рішення — не здавати школу в експлуатацію, поки не буде завершена друга черга будівництва?
— Скажу відверто — ми могли б дійсно здати школу без спортивного залу і їдальні — десь поставили б галочку про виконання цього проекту і… на державному рівні про нього забули б. Однак ми відмовилися від популістичних рішень, щоб школу повністю завершити.
Щодо того, що ж можна вважати найбільшими проблемами 2009 року, то це той факт, що криза не могла не зачепити нашого міста. Як би там не було, а рядова людина може сказати, що економічну кризу не відчуває. Особливо вона вдарила по малому бізнесу. У підприємців виникли серйозні проблеми з поверненням кредитів. Хоча разом з тим відмічаємо, що зросла середня зарплата, яка нині становить 1538 гривень по місту, але піднялася вона за рахунок тільки окремих категорій і водночас понизилася у бюджетній сфері. Все це відобразилося на доходах до місцевого бюджету.
Всі ми щиро сподівалися, що 2009 рік стане початком буму у будівельному секторі, всіляко сприяли цьому. Сталося навпаки — криза в першу чергу вдарила по будівельній галузі, яка практично призупинилася по всій державі. Тож багато проектів у будівництві так і не втілені у життя. Поряд з тим, у 2009 році жителі міста здали в експлуатацію на 300 житлових будинків більше, ніж торік. Цьому, очевидно, сприяло те, що вийшов цілий ряд постанов, які прискорили процеси оформлення документів на здачу житла в експлуатацію.
— Миколо Петровичу, багато актуальних питань, які вирішуються в місті, так чи інакше торкаються і району. Чи вдається уникати конфліктів у співпраці з районною владою?
— Ми завжди знаходили точки дотику і тісно співпрацювали по багатьох питаннях з районною владою, у нас діє ряд спільних проектів у галузі медицини, проект щодо створення школи естетичного виховання, краєзнавчого музею, щодо підтримки футбольної команди та багато інших напрацювань.
Наразі необхідно узгодити питання щодо розширення меж міста. Хотілося б від влади району більш поступливого сприйняття цієї проблеми, яка загострюється з кожним роком. Зрештою — це питання державне, воно є проблемою для багатьох міст України і має вирішуватися саме на цьому рівні.
— Миколо Петровичу, як спрацювала у цьому році одна з найбільш проблемних і необхідних для життєдіяльності нашого міста галузь житлово-комунального господарства?
— Всім очевидно, що галузі житлово-комунального господарства доводиться працювати у складних умовах — ціни на енергоносії ростуть, а разом з тим низькими залишаються зарплати і пенсії — за цих умов ми не можемо піднімати тарифи. Багато уваги приділяли цим питанням, шукали, як то кажуть, «золоту середину». Робилися певні зусилля — скорочувалися штатні працівники, впроваджували нові етапи енергозбереження, щоб і таким чином можна було зменшити собівартість послуг. Робили все, що можна було за даних умов зробити.
Була зроблена велика робота з проведення взаємозаліків. Важливо сказати, що, хоча були заяви про те, що ми ставимо на коліна «Теплокомуненерго», але ми вийдемо з кризового становища, якщо люди платитимуть. Ми змушені були підняти тариф на воду, але жителі Новограда платять за воду все ще найменше на Житомирщині.
У нас не досить стабільна зарплата по Водоканалу — це має місце, але ця плата за воду є недостатня, довелося направити бюджетні кошти.
Якщо будуть неплатежі по теплу і воді, то ми можемо дійсно втратити ці підприємства. Тому я ще раз закликаю населення вчасно розраховуватися за надані послуги.
Багато зроблено, але залишається і багато проблем. У більшості випадків комунальні підприємства є неокупними і дотаційними.
— Як почувала себе в цьому році галузь виробництва і промисловості?
— На щастя, ситуація з кризою мало відобразилася на наших підприємствах. Керівники переважної більшості промислових підприємств разом зі своїми колективами спрацювали успішно. Проводився пошук випуску нових видів продукції, людей не скорочували. Нема по жодному підприємству затримки зарплати, створено1200 нових робочих місць. На жаль, у переліку промислових підприємств ми втратили пивзавод. Підприємство стоїть, але будемо все ж таки шукати можливі варіанти його запуску.
— Цього року, як ніколи, виникло багато проблем у галузі медицини — наразі розпочалося реформування, серйозно заявила про себе епідемія грипу…
— Так, у медицині ми постійно боролися з проблемами — два періоди епідемії, недостатність медикаментозного забезпечення, переповнені лікарні, панічні настрої людей. Крім того, саме цього року ми почали серйозне реформування — розділили на первинну і вторинну медичну допомогу. Але з цим усім справлялися, і я щиро дякую медикам за підтримку і розуміння, за самовіддану працю. Щодо реформ, то вони вже успішно втілюються в життя, і сподіваюся, що нинішній рік буде сприятливим у цьому плані.
— Карантин, який тривав неочікувано довго, дався взнаки і галузі освіти?
— Так, графіки навчального процесу змінилися. Освітяни багато міркували над тим, щоб все це не відобразилося на якості навчання. Зроблено багато серйозних кроків стосовно втілення в навчальний процес інноваційних технологій. У цьому році ми впровадили 3 нових курси — це ініціатива моя і освітян. Запровадили в школах міста духовну християнську етику, де були методичні рекомендації і були закуплені підручники. По-друге, в цьому році в школах міста почали вивчати історію рідного міста, ми видали підручник — наглядний навчально-методичний посібник і провели навчання вчителів. Третє, ввели курс з енергозбереження. Це наразі дуже актуальна тема і потрібно починати культивувати її в суспільство.
— Миколо Петровичу, як у таких непростих умовах цьогоріч почувала себе галузь культури?
— Хочу зазначити, що наші фахівці працювали творчо, незважаючи на відсутність фінансів. Ми не відмінили жоден захід із тих, що планувалися. Тяжко було проводити «Лесині джерела», тяжко було віднайти благодійну допомогу. Але і з цим завданням працівники культури успішно справилися.
Ми стали популяризувати наше місто, гордитися ним, і воно почало звучати на різних рівнях. Так, народне вокальне тріо «Віра» та народний дитячий фольклорний ансамбль «Ордана» взяли участь у творчому звіті Житомирщини — виступали на головній сцені нашої держави, у Палаці культури «Україна».
Так само високі досягнення цього року можна спостерігати у галузі спорту. Три рівня наших футболістів — ветерани, діти і команда «Звягель-2000» — стали чемпіонами на рівні області і повернули місту гарні традиції футболу. Також маємо успіх волейболістів, які здобули перемоги на державному рівні.
Гордістю міста стала і перемога гирьовиків, які здобули визнання на чемпіонаті світу з цього виду спорту, а також юна звягельчанка здобула сьоме місце на чемпіонаті світу з карате-до.
Хочу подякувати багатьом нашим благодійникам, завдяки яким їхали наші спортсмени на чемпіонати і перемагали.
— Миколо Петровичу, чого ви очікуєте від цих виборів та чи будете на виборах до місцевих рад балотуватися на міського голову?
— Чесно кажучи, нині всі з нетерпінням чекають — чим закінчаться президентські вибори. Тому про вибори до місцевих рад поки що мова не йде. Але ж це надзвичайно важливо для міста — як будуть формуватися місцеві ради. Багато суперечок про те, якою має бути система виборів на місцях — мажоритарна, чи за партійними списками.
— А ви, особисто, яку систему вважаєте більш продуктивною?
— Мені доводилося працювати міським головою як при мажоритарній системі, так і при партійній — все залежить від того, які люди прийшли до міськради.
Якщо поглянути на це питання з боку організованості, то краща дисципліна і організованість тепер. Крім того, у нас немає протиріч і питань політичного характеру, а це принципово впливає на плідну роботу міської ради. Адже в більшості міст існували протиріччя між партіями, і конфлікти передавались на роботу. У нас такого не було. Тому я б схилявся до тієї ж системи.
Щодо того, чи буду балотуватися на цих виборах кандидатом на міського голову, то скажу чесно, що втомився працювати мером і для мене це питання непросте — я й минулого разу останній подав заявку на вибори. Хотів би, щоб хтось працював уже інший, але є одна річ — це має бути людина дуже компетентна і відповідальна, справжній фахівець.
Громада повинна найняти на роботу собі професійного, досвідченого менеджера. Мені особисто небайдужа доля міста після цих виборів, бо для блага громади і міста за ці 8 років доклав багато зусиль, енергії, здоров’я і вільного часу. Тому докладу максимум зусиль для того, щоб мером була професійна людина.
— Миколо Петровичу, рік, що почався, особливий тим, що так і не було прийнято бюджет. Як місто буде виживати в таких умовах?
— Так, бюджет не прийняли — і, в першу чергу, це зачіпає тих, хто працює на бюджетному фінансуванні. Тому виникнуть великі проблеми, зокрема щодо доходів до бюджету. Ми не маємо права збільшити доходи і відкрити нові призначення. Не можемо жодної копійки направити на капітальні видатки. Обласне фінуправління поставило задачу — сформувати видатки на півроку, а це означає, що півроку нас готують працювати в таких умовах.
Єдине, що у нас є, — це бюджет розвитку, але до нього немає доходів. Інших не передбачено, і не має плану та стратегії на 2010 рік. Тому ситуація складна, але будемо сподіватися, що після виборів вона все ж таки поліпшиться.