НОВОРІЧНИЙ ПОДАРУНОК

Шановні учасники бойових дій, інваліди 2 групи! Якщо вам не сидиться вдома і у кого немає ще телефону, то швиденько біжіть в електрозв’язок, може, вам пощастить швидко поставити телефон, не чекаючи 6 років, як я.
Цілий тиждень мене шукали, бо моя черга підійшла на встановлення телефона, а мене не було вдома. Я так зраділа, що 28 грудня швидко побігла в адміністрацію. Прихожу, мені так швидко виписали договір і сказали, щоб завтра з 8 ранку нікуди не ходила і чекала монтера. Так ось, я чекала 3 дні й нікуди не виходила. Новий рік зустрічала навіть без хліба, 11 січня я знову пішла в адміністрацію, мені сказали, що 5 січня він був, а мене не було вдома, Хоча я чекала до 11 січня вдома...12 січня 2010 року прийшов монтер і встановив мені телефон.
Не пройшло й півгодини, як стали дзвонити на мій номер незнайомі люди, викликаючи сусідку, кажуть, що це її номер. Я не могла зрозуміти у чому справа. На другий день, 13 січня, біжу до начальника. Він мене заспокоїв і пояснив, що у сусідки зняли номер за несплату і дали мені, не попередивши мене. 14 січня я приходжу з церкви, а в мене в дверцях стирчить папірець, платіжка за телефон, (за січень місяць та ще і за 4 дні грудня). Я беру папірець і знову біжу до начальника, він мене заспокоїв і зробили перерахунок з 12 грн.19 коп.на 6 грн. 97 коп. Ось такий подарунок мені зробили працівники електрозв’язку на новорічні свята.
Я хочу подякувати працівникам електрозв’язку, особливо тим дівчатам, які мені виписували договір. Я дуже вдячна їм і бажаю, щоб вони бігали на схилі своїх літ, щоб не засиджувались удома і розминали свої ноги, як довелося побігати мені.
Катерина ЮЗДЕПСЬКА, учасник бойових дій, інвалід ІІ групи, жителька м.Новоград-Волинський