ПОМИНАННЯ 14/2010

5 апреля — 9 дней, как трагически ушла из жизни Ирина ВЛАСЮК

13.08.1989-28.03.2010 гг.

Такая нелепость, такая случайность, такая глупая неожиданность забрала тебя от нас…

За что тебе судьба такая —

Уйти из жизни молодой?

Ведь счастье только начиналось,

Но вмиг развеялось, как дым…

Муж Максим, братья Витя и Женя

5 апреля — 9 дней, как трагически погибла наша любимая доченька Ирина АНДРЕЕВА (ВЛАСЮК)

13.08.1989-28.03.2010 гг.

Внезапная смерть забрала тебя от нас.

Как жить на свете без тебя?

Ты нашей радостью была,

И гордостью, и вдохновеньем,

Цветком земным и нашим утешеньем.

Но ты ушла...

И чувства лучшие с собою унесла.

Осталась пустота и боль в душе,

И только память будет помнить о тебе

До дней последних наших на земле.

Скорбящие родители

1 квітня минає 4 роки, як не стало з нами нашого чоловіка, татка, діда — Миколи Миколайовича ШЕВЕЛЮКА

Якби ти міг ще довше жити, були б щасливі внук і діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати, ти був найкращий в світі тато. Таких, як ти — не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Сумуючі жінка, діти, онук

4 квітня минає 10 років світлої пам’яті Леоніда Станіславовича АДАМСЬКОГО

Проходять роки, але світла пам’ять залишаєтсья у наших серцях назавжди. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Вічна пам’ять та Царство небесне тобі.

Сумуючі дружина, діти та онуки

2 квітня минає 4 роки з дня смерті Володимира Васильовича ОРИШЧИЧА

Здається нам, що ти в дорозі,

Що скоро станеш на порозі...

Не хоче серце з цим змиритись,

Що в очі вже не подивитись...

Молитва хай дійде до тебе,

Щоб рай був там тобі на небі.

Любов щоб наша тебе гріла,

А пам’ять на землі зоріла.

Царство тобі Небесне і вічний спокій душі твоїй.

Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі дружина, доньки

3 апреля — 2 года, как ушёл из жизни Леонид Иосифович ЛИБКОВСКИЙ

Утром, Лёня, я узнала, что тебя не стало… Подкралась злая смерь к тебе. Ушёл от нас ты навсегда и тревожится теперь душа моя, сердце обливается слезами. Ушёл не на минуту — навсегда. Не могу с этим смириться… Опустел без тебя наш дом, потому, что не живёшь ты в нём. Осталось всё, чем ты меня щедро одарил, куда не глянь — повсюду твои руки, остались в памяти все твои дела. Низко склоняюсь перед светлой памятью любимого мужа.

Скорбящая жена, сын, внуки, невестки