СВЯТИЙ ЮРIЙ ВIДМИКАЄ НЕБО Й ЗЕМЛЮ

6 травня відзначається день святого Юрія — великомученика і побідоносця, що загинув у Нікодимії 303 року по Хресту.
Святий Юрій — покровитель хліборобів і скотарів. У перекладі з латинської ім’я означає «землероб, хлібороб». Іконописці-християни зображували святого Юрія в образі лицаря верхи на білосніжному коні, у руках він тримає спис, яким убиває дракона. Дракон — символ язичництва (мабуть, уважний читач уже впізнав Георгія Переможця). Стародавня християнська легенда оповідає, що колись цей лицар урятував дівчину, яку принесли в жертву драконові. Уславлений цей хоробрий воїн-переможець і в народних піснях та інших фольклорних творах.
За народними повір’ями, 6 травня — день сходження на землю весни. Народна думка така: до цього дня весну запрошували, зустрічали, а тепер вона вже справжня господиня на землі. Вважається, що саме 6 травня починають співати соловей і кувати зозуля. Святий Юрій відмикає небо й землю, випускає на волю росу й рослини. У народній творчості Юрій — уособлення весни, протиставляється святому Дмитрові — уособленню зими. Роса в цей день має надзвичайні цілющі властивості: старі люди кажуть, що вона може сліпому зір повернути, дівчині — красу подарувати, а якщо зібраною до сходу сонця росою окропити свійську птицю, то добре плодитиметься.
У цей день за старих часів по всій Україні люди влаштовували обхід полів. Робити це звичай велів усією громадою, на полі правили службу Божу, молилися за врожай. Обходини мають проводитися до сходу сонця. Вважається, що позитивно впливає на врожай закопана крашанка, яка лишилася після Великодня. Потім кожна родина повертається додому і сідає до обіднього столу. Застілля зазвичай супроводжується жартівливими піснями — на врожай.
У деяких регіонах України обідати прийнято прямо в полі. Після обіду починаються розваги дітей і молоді. Вважається, що коли дитина покачається по озимих посівах, то буде здоровою та сильною. Поки дівчата водять хороводи, — хлопці намагаються підстрибнути якнайвище: наскільки високо підстрибнеш, настільки й пшениця підніметься. Дослідники народних традицій схиляються до думки, що обід у полі — це залишок обряду весняного жертвоприношення більшості народів Європи.