СПРОБУ ВПОРЯДКУВАТИ ВІДПУСК БЕЗКОШТОВНИХ ЛІКІВ НАМІТИЛИ НА ЛИПЕНЬ

«Люди приїздять із сіл, займають чергу з шести годин ранку. Збираються інваліди усіх категорій… Там доходить до бійок». Такі подробиці отримання медикаментів за пільговими рецептами у центральній міськрайонній аптеці №217 описав у листі до «Звягель-Інформу» житель села Стрієва Павло Лавринович. Чоловік обурений, адже подібні конфліктні ситуації виникають щомісяця.
Ні для кого не секрет, що ситуація з пільговим відпуском медикаментів вже давно під напругою. І, хоча гнівний лист надійшов від жителя району, ця проблема є спільною як для села, так і для міста. Причина типова — кошти, що виділяються на безкоштовні ліки, катастрофічно не співрозмірні з кількістю задекларованих державою представників пільгових категорій.
На підтвердження оцінимо сухі цифри. Як повідомив начальник відділу з питань охорони здоров’я міської ради Любомир Дутчак, для забезпечення міських пільговиків ліками за найбільш скромними підрахунками потрібно 1 мільйон 850 тисяч гривень на рік. По району, оскільки там жителів менше, — необхідно близько півтора мільйона. На ділі міським бюджетом під цю статтю видатків у поточному році передбачено 350 тисяч гривень, районним бюджетом — 250 тисяч. (Сюди можна додати ще й разові акції, такі як була до Дня Перемоги, коли міський бюджет профінансував ліків для учасників бойових дій на 28 тисяч гривень, але загальної картини такі випадки практично не покращують.)
— Дуже шкода, що деякі хворі не розуміють: аптека тільки відпускає ліки за рецептами у межах виділених коштів і не має впливу на їх суму, яка, на жаль, не влаштовує нікого, — пояснює завідуюча комунальною аптекою Тамара Сахненко. — З огляду на кількість населення, яке має право на таку пільгу (приміром, по місту ця цифра становить близько 18 тисяч чоловік), виходить, що на забезпечення однієї людини в місяць безкоштовними ліками припадає 1 гривня 79 копійок, — демонструють розрахунки в умовах сьогоднішніх реалій місцеві аптекарі.
Щоправда, якщо спиратися на абсолютні суми, в районі загальна ситуація має бути дещо кращою. Бо там ще є 452,6 тисяч гривень державної субвенції, призначеної на безкоштовний відпуск медикаментів постраждалим від чорнобильської аварії. У місті на ліки для чорнобильців очікується лише 46 тисяч.
Невідповідність між реально виділеними коштами і потребою призводить до того, що на всіх, як не крути, безкоштовних ліків у повному об’ємі не вистачить. Тому й ідуть пільговики до аптеки вже з першого числа кожного місяця, штовхаються в чергах, сваряться. Кожен знає: не отримаєш ліків зараз — через кілька днів прийдеться купувати за гроші.
— Оскільки всіх ми ­забезпечити не можемо, було ­визначено пріоритетні категорії. Це, зокрема, епілептики, люди, які страждають психічними та онкозахворюваннями. Для них вживання медпрепаратів є питанням життя-смерті. Тому ми не можемо обмежити їх у кількості безоплатних ліків. ­Через що іншим змушені рекомендувати по можливості за власні кошти купувати лікарські засоби, — продовжує Любомир Дутчак.
Нерідко ситуація розвивається таким чином, що одні й ті ж самі пільговики — як правило, наполегливі — отримують щомісяця на декілька сотень гривень безкоштовних ліків. У той час інші, менш рішучі, залишаються без нічого. (Таких прикладів аптека демонструє чимало, адже там зберігають усю документацію щодо видачі ліків за безкоштовними рецептами.) Відповідальність за таку незбалансованість аптекарі покладають на лікарів, які виписують дороговартісні рецепти одним і тим самим громадянам.
Завідуюча комунальною аптекою Тамара Сахненко переконана, масштаби непорозумінь можна зменшити, якщо лікарі виписуватимуть безкоштовні рецепти чітко в межах виділених на місяць коштів. Причому, такі рецепти мають бути дійсні тільки впродовж того місяця, в якому видані. Цю практику, після нарад фармацевтів і медиків, збираються спробувати вже з 1 липня.
А найбільш вдалим вирішенням проблеми, на думку заввідділом охорони здоров’я міської ради Любомира Дутчака, є адресна допомога. Приміром, щоб пільговик отримував щомісяця 50 чи 100 гривень додатково до пенсії. Буде потреба — витратить ці гроші на ліки, якщо ні — скористається ними на власний розсуд. Тоді всі пільговики будуть в рівних умовах. Але запровадження адресної допомоги, причому, не тільки на ліки, а на інші види пільг, передбачені законами, — це вже не в компетенції органів місцевого самоврядування. Тут слово за чиновниками державного рівня.