«КРАСИВИЙ» ФУТБОЛ: ЧИ ЗМИРЯТЬСЯ ЧОЛОВІКИ ІЗ НОВИМ ОБЛИЧЧЯМ УЛЮБЛЕНОЇ ГРИ?
- Спорт
- 695
- коментар(і)
- 09-07-2010 02:39
АКТИВІСТКИ, СПОРТСМЕНКИ І ПРОСТО КРАСУНІ МАЮТЬ НАМІР ЗАПОЧАТКУВАТИ У МІСТІ ЖІНОЧИЙ ФУТБОЛ
Жіночий футбол визнали у всіх розвинених країнах — це факт. Офіційно проводяться чемпіонати світу та Європи, існує жіноча Ліга чемпіонів (правда, називається вона кубок УЄФА), у європейських країнах та США матчі за участю чарівної половини збирають все більше і більше глядачів, а у Китаї та Японії жіночий футбол за популярністю зрівнявся із традиційним. Чого не скажеш про Україну — цей вид спорту у нас сьогодні не є популярним і масовим.
Так вже повелося в історії: чоловіки завжди із ревністю ставилися до бажання жінок грати у футбол. Свій перший розквіт цей вид спорту пережив ще в 1920-х у Великобританії. Згодом Англійська футбольна асоціація заборонила жінкам грати у футбол, мотивувавши це рішення тим, що гра негативно впливає на здоров’я майбутніх матерів. До речі, на волейбол, баскетбол чи легку атлетику ця заборона не розповсюджувалася…
На початку 90-х років минулого століття Норвегія, Швеція та Німеччина, за підтримки найбільшої на той час компанії з виробництва спортивного одягу та взуття «Адідас», звернулися до ФІФА з проханням організувати Чемпіонат світу з жіночого футболу. Після серії пробних міжнародних турнірів у 1991 році відбувся перший офіційний чемпіонат серед жінок. На сьогодні їх проведено п’ять, за цей час серед переможців — збірна Норвегії, двічі свою першість доводила збірна США, ще двічі — Німеччина.
Ініціаторкою появи
нового виду спорту у Новограді-Волинському стала 20-річна журналістка «Новоград-Волинських
новин» Олена ЧЕХ. Сміливу ініціативу, озвучену на засіданні Федерації футболу, сприйняли у місті неоднозначно: з одного боку, це є додатковою пропагандою спорту, з іншої — і без того існують проблеми із фінансуванням улюбленої багатьма футбольної команди «Звягель-750», що вже там казати про появу жіночого футболу… Наскільки реальною є перспектива нового виду спорту у Новограді-Волинському — про це наша наступна розмова:
— Олено, тема жіночого футболу, принаймні у чоловіків, викликає якщо не скепсис, то іронічну посмішку. Мовляв, жіноче місце не на футбольному полі… Скажи відверто: таке ставлення не лякає?
— Головне, що є бажання та підтримка голови Федерації футболу Василя Гордійчука. Під керівництвом здібного тренера та ентузіаста своєї справи Павла Осарчука — футболіста місцевої команди «Звягель-750», у складі команди сьогодні тренується дванадцять дівчат. Спочатку планувалося залучити жінок віком 18 років і більше, але, як показав час, у такому віці часто на заваді стають навчання, робота, сім’я… Тому до нас пішли дівчата молодшої вікової категорії. Наймолодша з учасниць команди — перспективна 14-річна Настя Місюра, учениця сьомої школи. На воротах, завдяки ініціативі батька, вона грає з шести років. Капітаном нашої команди є Ірина Горбаченко, дружина капітана команди «Звягель-750» Дмитра Горбаченка. Ось такі у місті з’являються футбольні сім’ї, можливо, не забаряться й династії...
— А як виникла ідея стосовно жіночого футболу?
— Ще у школі я займалася різними видами спорту, з дитинства любила грати у футбол, а коли під час навчання у промислово-економічному технікумі постало завдання виставити на змагання жіночу футбольну команду, — стала однією з її учасниць. Із розвитком футболу у місті, зокрема, з появою команди «Звягель-750», я не пропустила жодної гри, у тому числі — на виїзді. Згодом з’явилася ідея: а чому б не організувати жіночий футбол? Переконана, цей вид спорту здатен викликати не меншу популярність серед новоград-волинців.
— Твій оптимізм нагадав слова президента ФІФА Зеппа Блаттера, під час одного з виступів, про те, що «майбутнє футболу — за жінками». Зрозуміло, що у місцевій реальності усе, м’яко кажучи, набагато прозаїчніше, але які плани ставите перед собою сьогодні?
— У Житомирській області, наскільки мені відомо, наразі є три жіночих команди. У майбутньому вони можуть стати нашими суперницями, втім, зрозуміло, не цього року. Наразі працюємо у тому плані, аби зареєструвати команду. І, звісно, тренуємося. Якщо й не досягнемо великих результатів, то, принаймні, зацікавимо дітей та молодь. До речі, набір дівчат у команду триває. Тренування проходять у понеділок, вівторок, четвер та п’ятницю, з 18 години, на стадіоні «Авангард».
— Сьогодні ти, як журналіст та вболівальник, а тепер ще й — гравець, можеш порівняти два види футболу. Тож чим відрізняється жіночий футбол від чоловічого?
— Жіночий футбол красивіший, м’якший, лагідніший, без тваринних інстинктів, притаманних чоловікам під час гри, позбавлений непристойних висловлювань або жестів на полі.
— Ну що ж, успіхів у новій цікавій справі. І підтримки спонсорів!
Жіночий футбол визнали у всіх розвинених країнах — це факт. Офіційно проводяться чемпіонати світу та Європи, існує жіноча Ліга чемпіонів (правда, називається вона кубок УЄФА), у європейських країнах та США матчі за участю чарівної половини збирають все більше і більше глядачів, а у Китаї та Японії жіночий футбол за популярністю зрівнявся із традиційним. Чого не скажеш про Україну — цей вид спорту у нас сьогодні не є популярним і масовим.
Так вже повелося в історії: чоловіки завжди із ревністю ставилися до бажання жінок грати у футбол. Свій перший розквіт цей вид спорту пережив ще в 1920-х у Великобританії. Згодом Англійська футбольна асоціація заборонила жінкам грати у футбол, мотивувавши це рішення тим, що гра негативно впливає на здоров’я майбутніх матерів. До речі, на волейбол, баскетбол чи легку атлетику ця заборона не розповсюджувалася…
На початку 90-х років минулого століття Норвегія, Швеція та Німеччина, за підтримки найбільшої на той час компанії з виробництва спортивного одягу та взуття «Адідас», звернулися до ФІФА з проханням організувати Чемпіонат світу з жіночого футболу. Після серії пробних міжнародних турнірів у 1991 році відбувся перший офіційний чемпіонат серед жінок. На сьогодні їх проведено п’ять, за цей час серед переможців — збірна Норвегії, двічі свою першість доводила збірна США, ще двічі — Німеччина.
Ініціаторкою появи
нового виду спорту у Новограді-Волинському стала 20-річна журналістка «Новоград-Волинських
новин» Олена ЧЕХ. Сміливу ініціативу, озвучену на засіданні Федерації футболу, сприйняли у місті неоднозначно: з одного боку, це є додатковою пропагандою спорту, з іншої — і без того існують проблеми із фінансуванням улюбленої багатьма футбольної команди «Звягель-750», що вже там казати про появу жіночого футболу… Наскільки реальною є перспектива нового виду спорту у Новограді-Волинському — про це наша наступна розмова:
— Олено, тема жіночого футболу, принаймні у чоловіків, викликає якщо не скепсис, то іронічну посмішку. Мовляв, жіноче місце не на футбольному полі… Скажи відверто: таке ставлення не лякає?
— Головне, що є бажання та підтримка голови Федерації футболу Василя Гордійчука. Під керівництвом здібного тренера та ентузіаста своєї справи Павла Осарчука — футболіста місцевої команди «Звягель-750», у складі команди сьогодні тренується дванадцять дівчат. Спочатку планувалося залучити жінок віком 18 років і більше, але, як показав час, у такому віці часто на заваді стають навчання, робота, сім’я… Тому до нас пішли дівчата молодшої вікової категорії. Наймолодша з учасниць команди — перспективна 14-річна Настя Місюра, учениця сьомої школи. На воротах, завдяки ініціативі батька, вона грає з шести років. Капітаном нашої команди є Ірина Горбаченко, дружина капітана команди «Звягель-750» Дмитра Горбаченка. Ось такі у місті з’являються футбольні сім’ї, можливо, не забаряться й династії...
— А як виникла ідея стосовно жіночого футболу?
— Ще у школі я займалася різними видами спорту, з дитинства любила грати у футбол, а коли під час навчання у промислово-економічному технікумі постало завдання виставити на змагання жіночу футбольну команду, — стала однією з її учасниць. Із розвитком футболу у місті, зокрема, з появою команди «Звягель-750», я не пропустила жодної гри, у тому числі — на виїзді. Згодом з’явилася ідея: а чому б не організувати жіночий футбол? Переконана, цей вид спорту здатен викликати не меншу популярність серед новоград-волинців.
— Твій оптимізм нагадав слова президента ФІФА Зеппа Блаттера, під час одного з виступів, про те, що «майбутнє футболу — за жінками». Зрозуміло, що у місцевій реальності усе, м’яко кажучи, набагато прозаїчніше, але які плани ставите перед собою сьогодні?
— У Житомирській області, наскільки мені відомо, наразі є три жіночих команди. У майбутньому вони можуть стати нашими суперницями, втім, зрозуміло, не цього року. Наразі працюємо у тому плані, аби зареєструвати команду. І, звісно, тренуємося. Якщо й не досягнемо великих результатів, то, принаймні, зацікавимо дітей та молодь. До речі, набір дівчат у команду триває. Тренування проходять у понеділок, вівторок, четвер та п’ятницю, з 18 години, на стадіоні «Авангард».
— Сьогодні ти, як журналіст та вболівальник, а тепер ще й — гравець, можеш порівняти два види футболу. Тож чим відрізняється жіночий футбол від чоловічого?
— Жіночий футбол красивіший, м’якший, лагідніший, без тваринних інстинктів, притаманних чоловікам під час гри, позбавлений непристойних висловлювань або жестів на полі.
— Ну що ж, успіхів у новій цікавій справі. І підтримки спонсорів!
Юлія КЛИМЧУК
Фото Віктора ТИМОЩУКА
Фото Віктора ТИМОЩУКА
Коментарі відсутні