МАР’ЯНІВКА – СКЛОЗАВОД, СКЛОЗАВОД – МАР’ЯНІВКА

Мар’янівка — одне із найдавніших і найпомітніших селищ Баранівського району. Її історія є дуже давньою. Вона увесь час була тісно пов’язаною з виробництвом скла. Саме завдяки достатній кількості поташу, скляних пісків дала можливість панам Ільїнським побудувати на цьому місті склогуту. Це відбулося у далекому 1700 році. А оскільки господарем цього всього була панянка Мар’яна, гуту повсюди називали «мар’яниною», «мар’янівською». Ім’я Мар’яни залишилося назавжди з місцевими жителями. І коли вже склогуту та прилеглу до неї територію було продано поміщику Савіцькому, поселення все одно називали Мар’яниним...
Мар’янівка — склозавод, склозавод — Мар’янівка, саме так говорять місцеві жителі. Уся історія їхнього життя тісно пов’язана із заводом. Були в його історії як світлі сторінки так і не дуже. Після жовтня 1917 року почалася нова епоха в історії селища. Змінилася влада в країні, змінилося і життя її мешканців. У 20-х роках біднота утворила комітет незалежних селян. Населення залучалось до споживчої кооперації, відбулося відкриття лікнепу, хати-читальні. 1926-ий для жителів Мар’янівки став переломним. Цього року вони прогнали власника заводу Розенфальда і створили артіль. Щоправда і він не довго проіснував. Лише до вересня 1927 року. У ці часи на заводі виробляли різний побутовий посуд. Більше 90% виробів створювалися ручним способом. Згодом була Велика Вітчизняна війна. З 10 липня 1941 р. по 1 січня 1944 р.
Мар’янівка була окупована гітлерівськими військами. 250 жителів брало участь у війні, 127 із них загинули. Дуже великої шкоди війна завдала заводу та сільському господарству в цілому. Проте, місцеві жителі дуже працелюбні, і невдовзі усе було відбудовано. 1948 року склозавод механізували. Це дало можливість підвищити продуктивність праці в 3 рази. Реконструкції відбувались і в подальшому. У 1960-1965 рр. завдяки переобладнанню підприємства, завод став високомеханізованим виробництвом з двома потужними на той час печами. Випуск продукції зріс у 2 рази. Далі відбувалася реконструкція у період 80-х років: розширили ванні печі та замінили все технологічне устаткування заводу з вітчизняного на імпортне. У 1993-1994 рр. проведено газифікацію школи та заводу. З настанням епохи приватизації, у 1997 році на заводі було створено відкрите акціонерне товариство "Мар’янівський склозавод". Стратегічним акціонером якого згодом стало приватне підприємство "Ян". Завдяки такому об’єднанню підприємство залишилося на високому рівні. Воно і надалі розвивається. Проте задля цього у тяжкі 90-ті, підприємству довелося взяти позику в банку, аби збудувати нову піч та встановити високоефективне газове опалення. Згодом розпочався новий етап розвитку заводу. Після реконструкції завод запрацював ще потужніше. Виробництво стало відповідати рівню високих міжнародних стандартів з ефективності підготовки виробництва, рівня охорони праці, якості продукції та підготовки кадрів. Плідна праця колективу підприємства неодноразово відзначалась державою. У 2004 році ВАТ „Мар’янівський склозавод” нагороджений дипломом у номінації "Лідер промисловості та підприємництва України 2004".
Усе це дає змогу говорити про те, що доки буде працювати і розвиватись завод, доти й буде жити селище Мар’янівка.
День 17-х роковин незалежності у цьому селищі проходив на найвищому рівні. До Мар’янівки на свято з’їхалися не лише представники місцевої влади, а й високоповажні гості з обласного центру та з Києва. Велика кількість представників влади у селищі цього дня не є випадковістю. Адже саме тут відбулося відкриття першого в нашому районі пам’ятника великому сину України Тарасу Григоровичу Шевченку.
Окрім пам’ятника, відбулося також відкриття нового спортивного майданчика зі штучним покриттям. Усе це було створено за сприяння керівництва ВАТ "Мар’янівський склозавод" та депутата Верховної Ради Жебрівського Павла Івановича. Мешканці села говорять, що склозавод для них — усе. Завдяки ньому вони живуть, отримують достойні зарплати, керівництво заводу дбає про своїх працівників і про селище в цілому...
Хотілось би, щоб і керівництво інших підприємств нашого району так же само дбало про своїх працівників та про селище чи місто в якому вони розташовані.