КВІТИ АНЖЕЛІКИ

У рамках конкурсу «Моє квітуче місто», започаткованого міською жіночою радою на чолі з Тамарою Романівною Сахненко, наша газета друкує цикл фотопублікацій у номінації: «Квітуче подвір’я».
Віддаючи шану людям, які своїми руками створюють красу навколо власної оселі, ми щиро хочемо, щоб їх зусиллями могли помилуватися тисячі наших читачів.
Обрання об’єктів для фотопублікацій проводиться редакцією з власної ініціативи та за адресами, підказаними читачами. Власники найкращого, на думку редакції, «квітучого подвір’я», отримають заохочувальний приз — газонокосарку.

Приємно, що вислів «моя хата з краю — нічого не знаю» дедалі менше стосується новоград-волинців. Прямопропорційно тому, що все більше людей розуміє: добробут міста починається з благоустрою власного подвір’я. Чимало наших читачів відгукнулися на ініціативу редакції «Звягель-інформу» започаткувати в газеті рубрику «Моє квітуче подвір’я». Тож ми продовжуємо розповідати про звягельських господарів, які намагаються зробити цей світ красивішим та гармонійнішим.
Одна з таких людей — Анжеліка Касумова. Це стає очевидним, ще навіть не зайшовши до неї на подвір’я. Вздовж паркану приватного будинку у районі Лубчиці, просто на вулиці, привертають увагу яскраві й пишні чорнобривці. Жінка за національністю — азербайджанка, втім любов до квітів — інтернаціональне почуття. Залежить воно швидше від стану душі — за нашими спостереженнями, лише відкриті до спілкування, привітні й щирі люди здатні створити такі неповторні квіткові ландшафти.
— Раніше ми з сім’єю жили у багатоповерхівках, тож саджати клумби не було можливості. А коли п’ять років тому переїхали у приватний будинок, така нагода з’явилася, — поділилася господиня Анжеліка Касумова.
Дуже скоро квіткові насадження з подвір’я Касумових «перекочували» за паркан — тепер розмаїття квітів привертає увагу та радує перехожих. Окрім чорнобривців, тут ростуть сальвія та кущі бузку. Не помітити різнобарвну красу посеред стандартних вуличних пейзажів неможливо, бо далеко не кожен сьогодні буде створювати клумби за межами власного подвір’я, ще й опікуватися ними — роботи у приватній садибі і без того завжди вистачає… Втім пані Анжеліці у її захопленні допомагає уся сім’я — тож часу вистачає і на корисне, і на приємне.
— Сусідам така ініціатива здебільшого подобається, дехто обіцяв принести кущі бузку, щоб посадити поруч. Хоча є й такі, хто вважає, ніби у такий спосіб намагаюся привласнити частину вулиці, — розповіла пані Анжеліка. — У мене такий характер непосидючий. А що робити: сидіти і слухати, що болить? Ні, цього робити я не збираюся, тому полюбляю після роботи займатися квітами.
Тут гарно і на вулиці, і на подвір’ї. З усього видно, що господарі — люди творчі, тому й зуміли створити особливу квіткову ауру, ще й підкреслили її цікавими персонажами-статуетками: з одного боку поміж різнокольорових трояндових кущів грає на арфі Орфей, з іншого — у травичці примостилися лелеки й гномики; поруч — петунія, екзотичний кліматіс, багато інших видів рослин. Господиня — постійна відвідувачка квіткових магазинів та виставок, там постійну клієнтку знають і залюбки роблять знижки.
— Ось бачите, це — лимончик. У будинку вибрики «викидає», чахне і не хоче рости, а щойно на вулицю винесу, поставлю серед квітів вазон — одразу нові гілочки пускає, — посміхається господиня.
І справді: вередливий лимончик не такий вже примхливий, просто у гарній компанії з квітів йому приємніше та веселіше — квіти, як і люди, теж мають характер і вміють промовляти до людей. Щоправда, без слів — квіткова краса не менш промовиста й щира. Той, хто це зрозуміє, знайде у квітах чуттєвого друга і розрадника. Адже квіти навчають нас помічати прекрасне. Так, як навчають квіти Анжеліки…