ЗВЯГЕЛЬСЬКА ПАЛІТРА: ХУДОЖНИКИ ПРО СЕБЕ
- 649
- коментар(і)
- 23-07-2010 02:22
Олександр Анатолійович СЕРБ. Народився в м. Новоград-Волинський.
Середню освіту здобував у ЗОШ №3. Далі — Житомир, у якому в 1978 році закінчив Технічне училище №4. Нарешті місто Київ — навчання в Українській сільськогосподарській академії. За освітою — «Економіст» за покликанням — «Художник».
З дитинства полюбляє малювати, все життя пробує відтворити власні враження на папері, полотні. Дає можливість відчути оточуючим велику гамму почуттів, притаманних автору.
Це захоплення не полишало і на чужині. На початку 21 сторіччя декілька років прожив в Італії на острові Капрі. Враження від побаченого надихнули на створення серії робіт присвячених сонячній країні.
Зараз Олександр Анатолійович Серб живе у місті Новограді-Волинському, приватний підприємець, виконує художньо-оформлювальні роботи, одночасно займається улюбленою справою.
Володимир Серафимович ЛИМАНЕЦЬ. Володимир Серафимович народився на Житомирщині, у м.Романів.
Після закінчення школи навчався в Одеському державному художньому училищі.
У 1974 році за направленням приїхав до Новограда-Волинського, де працює художником-постановником міського Палаці культури ім.Щорса.
Після організації в Новограді-Волинському Б.О.Меленевським художньої майстерні, перейшов працювати до майстерні на посаду головного художника. Цій роботі він присвятив 25 років.
На даний час Володимир Серафимович працює у власній майстерні, де створено ряд справжніх шедеврів.
За підрахунками самого майстра, ним створено більше 600 робіт. У переважній більшості — це портрети та пейзажі.
Його полотна знаходяться у приватних колекціях багатьох мешканців нашого міста, міста Києва, міста Москви, Республіки Польщі, інших країн, де шанують талант нашого земляка.
Перед картинами В.С.Лиманця тамуєш подих, забуваєш про все на світі і поринаєш у дивосвіт щедрого, багатого, прекрасного.
Ірина Олександрівна ПІНКУСЕВИЧ. Є люди, спілкування з якими приносить радість, вселяє бадьорість, бажання творити і зустрічі з якими чекаєш, як свята. Такою є Ірина Олександрівна Пінкусевич, яка працювала в колективі середньої школи №5.
І.О.Пінкусевич — майстер традиційної народної творчості.
Про жінок, як Ірина Олександрівна, кажуть, що у них талант від природи. І це, безперечно, правда. Бо так, як вона в'яже, моделює і шиє одяг, зможе не кожен професіонал. Вона чудово і зі смаком виготовляє тематичні панно з пуху, соломки, стиснутого паперу, вишиває. Жителі міста неодноразово зустрічались з її тематичними виставками до дня міста та інших свят.
До 120-річчя з дня народження Лесі Українки вона створила роботу з тополиного пуху — портрет великої поетеси.
Переглядаючи її виставку, навіть не віриться, що це можуть творити руки однієї людини, настільки різноманітні експонати.
І тут підтверджується роками відомий ВИСНОВОК — талант сильний великою працею. Ірина Олександрівна дуже багато працює, вона живе роботою, постійно вдосконалює свою майстерність.
І.О.Пінкусевич — всебічно розвинута людина. За освітою вона фізик-математик, до переїзду в Новоград-Волинський викладала математику в інституті. Аналітичний розум, ліричність, тонке відчуття краси — це поєднано в ній.
На виставці представлені найрізноманітші роботи: вишивання, аплікації. І в усьому тому — вражаюча вишуканість, сонячність, гармонія барв, майстерність. До чого б не доторкнулися руки Ірини Олександрівни — чи то звичайнісінька нитка, чи шмат тканини, чи смужка паперу, чи соломинка, чи сухий листочок — все немов оживає, розкриваючи глибину краси навколишнього світу.
Станіслав Миколайович ПАВЛОВСЬКИЙ. Станіслав Миколайович Павловський закінчив Львівське училище прикладного декоративного мистецтва імені Труша.
По закінченні працював у м.Полоцьк, Білорусь.
Повернувшись до Новограда-Волинського, віддав двадцять років роботі художника у Райспоживспілці. Пізніше створює і керує кооперативом «Інтер'єр». За 8 років роботи кооперативом оформлювались школи, їдальні та кафе міста і району.
Бажання створювати красу залишилось на все життя. Своє бачення світу викарбовує в дереві.
Твори Станіслава Миколайовича — це складні капітальні роботи, цікаві і високохудожні. Сьогоднішні теми його сюжетів — це біблійні мотиви або квіти.
Творчість С.М.Павловського добре знають в Польщі. Його талановитими пано, горельєфами та статуями святих оздоблено декілька костьолів.
Василь Іларіонович ФУРМАН. Народився 1940 році в селі Великий Молодьків.
Після закінчення середньої школи навчався в Житомирському сільськогосподарському технікумі.
Починаючи з раннього дитинства завжди була тяга до малювання.
Під час навчання в школі малював портрети своїх однокласників, а також пейзажі рідного села.
Потім настала служба в армії, в місті Ленінград.
Там,в Ермітажі, та інших музеях, мав змогу ознайомитись з найвеличнішими шедеврами світового мистецтва.
Після повернення з армії працював художником у кінотеатрі ім.Щорса, а потім — в управлінні торгівлі м.Новограда-Волинського.
Починаючи з 1990-го року займається іконописом. З того часу його ікони прикрашають храми на території всієї України.
Крім Житомирської області, це: Волинська, Донецька, Закарпатська, Харківська, Хмельницька обл., а також його ікони є у кількох храмах на території Польщі.
Середню освіту здобував у ЗОШ №3. Далі — Житомир, у якому в 1978 році закінчив Технічне училище №4. Нарешті місто Київ — навчання в Українській сільськогосподарській академії. За освітою — «Економіст» за покликанням — «Художник».
З дитинства полюбляє малювати, все життя пробує відтворити власні враження на папері, полотні. Дає можливість відчути оточуючим велику гамму почуттів, притаманних автору.
Це захоплення не полишало і на чужині. На початку 21 сторіччя декілька років прожив в Італії на острові Капрі. Враження від побаченого надихнули на створення серії робіт присвячених сонячній країні.
Зараз Олександр Анатолійович Серб живе у місті Новограді-Волинському, приватний підприємець, виконує художньо-оформлювальні роботи, одночасно займається улюбленою справою.
Володимир Серафимович ЛИМАНЕЦЬ. Володимир Серафимович народився на Житомирщині, у м.Романів.
Після закінчення школи навчався в Одеському державному художньому училищі.
У 1974 році за направленням приїхав до Новограда-Волинського, де працює художником-постановником міського Палаці культури ім.Щорса.
Після організації в Новограді-Волинському Б.О.Меленевським художньої майстерні, перейшов працювати до майстерні на посаду головного художника. Цій роботі він присвятив 25 років.
На даний час Володимир Серафимович працює у власній майстерні, де створено ряд справжніх шедеврів.
За підрахунками самого майстра, ним створено більше 600 робіт. У переважній більшості — це портрети та пейзажі.
Його полотна знаходяться у приватних колекціях багатьох мешканців нашого міста, міста Києва, міста Москви, Республіки Польщі, інших країн, де шанують талант нашого земляка.
Перед картинами В.С.Лиманця тамуєш подих, забуваєш про все на світі і поринаєш у дивосвіт щедрого, багатого, прекрасного.
Ірина Олександрівна ПІНКУСЕВИЧ. Є люди, спілкування з якими приносить радість, вселяє бадьорість, бажання творити і зустрічі з якими чекаєш, як свята. Такою є Ірина Олександрівна Пінкусевич, яка працювала в колективі середньої школи №5.
І.О.Пінкусевич — майстер традиційної народної творчості.
Про жінок, як Ірина Олександрівна, кажуть, що у них талант від природи. І це, безперечно, правда. Бо так, як вона в'яже, моделює і шиє одяг, зможе не кожен професіонал. Вона чудово і зі смаком виготовляє тематичні панно з пуху, соломки, стиснутого паперу, вишиває. Жителі міста неодноразово зустрічались з її тематичними виставками до дня міста та інших свят.
До 120-річчя з дня народження Лесі Українки вона створила роботу з тополиного пуху — портрет великої поетеси.
Переглядаючи її виставку, навіть не віриться, що це можуть творити руки однієї людини, настільки різноманітні експонати.
І тут підтверджується роками відомий ВИСНОВОК — талант сильний великою працею. Ірина Олександрівна дуже багато працює, вона живе роботою, постійно вдосконалює свою майстерність.
І.О.Пінкусевич — всебічно розвинута людина. За освітою вона фізик-математик, до переїзду в Новоград-Волинський викладала математику в інституті. Аналітичний розум, ліричність, тонке відчуття краси — це поєднано в ній.
На виставці представлені найрізноманітші роботи: вишивання, аплікації. І в усьому тому — вражаюча вишуканість, сонячність, гармонія барв, майстерність. До чого б не доторкнулися руки Ірини Олександрівни — чи то звичайнісінька нитка, чи шмат тканини, чи смужка паперу, чи соломинка, чи сухий листочок — все немов оживає, розкриваючи глибину краси навколишнього світу.
Станіслав Миколайович ПАВЛОВСЬКИЙ. Станіслав Миколайович Павловський закінчив Львівське училище прикладного декоративного мистецтва імені Труша.
По закінченні працював у м.Полоцьк, Білорусь.
Повернувшись до Новограда-Волинського, віддав двадцять років роботі художника у Райспоживспілці. Пізніше створює і керує кооперативом «Інтер'єр». За 8 років роботи кооперативом оформлювались школи, їдальні та кафе міста і району.
Бажання створювати красу залишилось на все життя. Своє бачення світу викарбовує в дереві.
Твори Станіслава Миколайовича — це складні капітальні роботи, цікаві і високохудожні. Сьогоднішні теми його сюжетів — це біблійні мотиви або квіти.
Творчість С.М.Павловського добре знають в Польщі. Його талановитими пано, горельєфами та статуями святих оздоблено декілька костьолів.
Василь Іларіонович ФУРМАН. Народився 1940 році в селі Великий Молодьків.
Після закінчення середньої школи навчався в Житомирському сільськогосподарському технікумі.
Починаючи з раннього дитинства завжди була тяга до малювання.
Під час навчання в школі малював портрети своїх однокласників, а також пейзажі рідного села.
Потім настала служба в армії, в місті Ленінград.
Там,в Ермітажі, та інших музеях, мав змогу ознайомитись з найвеличнішими шедеврами світового мистецтва.
Після повернення з армії працював художником у кінотеатрі ім.Щорса, а потім — в управлінні торгівлі м.Новограда-Волинського.
Починаючи з 1990-го року займається іконописом. З того часу його ікони прикрашають храми на території всієї України.
Крім Житомирської області, це: Волинська, Донецька, Закарпатська, Харківська, Хмельницька обл., а також його ікони є у кількох храмах на території Польщі.
Коментарі відсутні