МОВО — ДУША МОЯ

Ганна УДОВЕНКО, учениця 10-А класу ЗНВО «Гімназія ім.Лесі Українки»
Природою наділена різними талантами. Гарно співає, грає на гітарі, пише вірші і прозу.
Учасниця обласних та шкільних олімпіад з української та німецької мов. Займала призові місця в міських конкурсах «О мово, душа голосна України», «Я — патріот», в конкурсі до 65-річчя визволення Новограда-Волинського зайняла ІІІ почесне призове місце. Бере участь у щорічному конкурсі читців поезій Лесі Українки, творчих зустрічах у музеї родини Косачів. Відвідує літературно-мистецький гурток при ТВЦДЮ. У дівчинки напрочуд багата уява. Її покликання — творити, незважаючи ні на що. І серед інших ровесників вирізняється філософським сприйняттям життя.

МОВО — ДУША МОЯ

Українська мово! Мово солов’їна!
Ти — моя рідненька! Ти — душа моя!
І коли лунаєш у саду раненько,
Дуже звеселяється душенька моя!

Ти живеш у всьому: у мені, у пісні.
Навіть у краплиночці, у воді.
У далекому, великому місті,
У кожному куточку нашої Землі!

Ти лунаєш ніжно, в пісні — мелодійно,
І так солодко тебе навкруги чуть!
Ти летиш в просторі птахом вільно,
Що на світі краще може буть!?

Ти така прекрасна, мово моя рідна!
І тебе з дитинства слухом я ловлю.
Ти, як зірочка провідна,
І люблю тебе, як неню рідную свою!

Назавжди в душі моїй ти оселилась,
І лишень для тебе зараз я живу.
Не хочу я, щоб ти колись змінилась,
Й на ніжних хвилях легко я пливу!

…Люблю, коли лунаєш ти так ніжно
У кожнім слові й у думах всіх моїх.
А на душі стає раптово зимно,
Коли не чую я тебе з уст співвітчизників своїх!

Українська мова — вона єдина,
І в усьому світі кращої нема!
А для всіх вона така ніжна й мила,
Хай у серці кожного навік вона луна!