6 СЕРПНЯ — БОРИСА I ГЛIБА

Борис і Гліб — одні з перших святих, канонізованих руською церквою, молодші сини Володимира Святославича.
Незабаром після смерті їхнього батька в 1015 році вони обидва були вбиті, ймовірно своїм старшим братом Святополком. Борис загинув на річці Альті 24 липня, а Гліб — 5 вересня біля Смоленська. У результаті чотирирічної війни Святополк був переможений сином Володимира — Ярославом Муд-рим. Очевидно, при Ярославі і була почата перша спроба канонізації святих братів. Тоді ж почали складатися перші оповідання про їхню загибель.
До часів Ярослава відноситься виникнення місцевого культу Бориса і Гліба у Вишгороді, де вони були поховані. Перенесення мощів Бориса і Гліба до нового храму синами Ярослава 20 травня 1072 року вважається моментом їхньої остаточної канонізації. Дати їхньої пам'яті, 24 липня, а пізніше і 2 травня (день другого перенесення мощів у 1115 р.), стають руськими святами. Спочатку їх почитали як цілителів, але незабаром Борис і Гліб стають заступниками всіх руських князів як їхні святі спорідники. Вони — помічники в битвах, їхнім ім'ям закликають до єдності Русі, до припинення міжусобних воєн.