ПОМИНАНИЯ 36/2008

Не вынести горя, не выплакать слёз. Так рано ты ушла и унесла с собой всё, что было смыслом моей жизни, а мне оставила грусть, страданья и скорбь. 6 сентября, в 17 часов 50 минут, исполнится год с момента безвременной кончины безгранично дорогого мне человека, любимой и любящей жены Надежды Витальевны МАКСИМОВОЙ

Любимые не умирают, лишь рядом быть перестают. Она перестала быть со мною за 24 дня до 51 года. Никогда не думала о том, какой след оставит на земле, но каждый её поступок, каждое движение души совершались для людей, во имя людей и во благо людей. Она умела дружить и ценила дружбу. В каждом воспитаннике она искала и находила доброе начало, помогала развивать и укреплять его. Светя другим, — сгорела сама, а мне оставила вечную боль в душе и кровоточащую рану в сердце. Молю
Господа, чтобы долгой была память о ней на земле и вечной — на небесах.

Скорбящий муж

Минули три скорботних роки, як пішов у вічність чоловік, новоземелець і просто хороша людина — Георгій Володимирович АЧКАСОВ

Хто знав цю людину, — пом’яніть, а хто забув, — згадайте добрим словом. Земля тобі пухом, Царство небесне і вічний спокій душі.

Сумуючі дружина, сестри, племінники

27 серпня — 9 днів, як пішла з життя у 95 років найдорожча людина, мама, бабуся, прабабуся, прапрабабуся Станіслава Іванівна ГОЛІНЗОВСЬКА

У наших серцях назавжди залишився біль і смуток непоправної втрати. Нехай земля тобі буде пухом і вічне Царство небесне.

Сумуючі син Анатолій, доньки Світлана, Лариса з сім’ями, невістки, 9 онуків, 13 правнуків, 3 праправнуки

4 вересня — 5 років, як немає В’ячеслава Вікторовича Д’ЯЧЕНКА

Хай земля тобі буде пухом.

Дуже сумуючі батько, брат Сергій і всі рідні

10 сентября исполняется год со дня смерти Наталии Николаевны ПАШКОВСКОЙ 14.04.72-10.09.2007

Ты так рано ушла от нас, мы не могли тебя спасти. Нет сердцу больше утешенья, родная, милая, прости. Кто знал Наташеньку при жизни,— помяните её вместе с нами.

Мама, муж, дети, братья, свекровь

10 вересня минає рік, як перестало битися серце нашої колеги, молодої, енергійної жінки, професіонала, ніжної матері та люблячої дружини Наталії Миколаївни ПАШКОВСЬКОЇ

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею, у світі серед безлічі облич вже не зустріти посмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть.

З болем і сумом колектив станції швидкої допомоги