ДЯКУЄМО ЗА 21 ДЕНЬ ЩАСТЯ!

Наша команда «Звягель» у Молодіжний Обєднаний Центр «Моноліт», що знаходиться за півтори сотні кілометрів від українсько-російського кордону, в надзвичайно мальовничому куточку природи, поблизу міста Курськ, прибула у складі 12 найкращих громадсько-активних юнаків та дівчат у супроводі вчителя-методиста Дурицької Олени Миколаївни. Так як усі ми приїхали сюди вперше, то нам було дуже цікаво — яким насправді є життя в «Моноліті»? Що це за «Город мастеров»? Нам вже з першого погляду здавалися будні монолітівця дуже насиченими різними справами та заходами, де немає жодної вільної хвилинки. Але вже за день ми з головою пірнули в це життя.
Ми працювали, виступали, захищали честь України, а, насамперед, честь нашого міста — Новограда-Волинського. У дружньому спілкуванні з росіянами та білорусами ми, українці, відчували себе однією родиною, за наші перемоги раділи і наші браття-слов’яни.
Ми допомагали один одному, незважаючи — хто з нас якої національності. І цей дружній дух спонукав до позитивних емоцій.
Ранок у «Моноліті» починався з різноманітних підйомів і веселої музики, милування природою. Енергія берізок, якою ми заряджались на день, — це неймовірне дійство... різноманітні ігри, вікторини, ліцеї, стежини, літачки — насичували наш день. І з прекрасним здоровим апетитом з дружньою піснею йшли до їдальні, де без тематичної «кричалки», тебе не впускають.
Як пояснити, що таке «Моноліт» людині, яка ніколи не була там, і, взагалі, вперше про нього чує? Навіть не знаю, чи це взагалі можливо. Бо ту атмосферу, що панує там, не передати ніякими словами. В одній з моїх улюблених монолітівських пісень є такі рядочки: «Только имя городка на стене и партах пишут те, кому пришлось в той стране бывать…» Я згадую їх і розумію, що піду і розмалюю зараз свою парту.
«Город мастеров» — місце, де розкривається кожен, хто потрапляє туди. Наприклад, я, ніколи раніше особливо не співала та не танцювала, а там робила це кожного дня і, головне, отримувала від цього величезне задоволення, бо повірила в себе і в свої сили. Кожен наш день наповнювали якісь рухливі ігри, інтелектуальні поєдинки, веселі танці та море сміху. Особливо запам’яталось — представлення наших інструкторів у перший день. Доти, доки вони виступали на сцені, доти ми не зводили з них погляду. Настільки все було і красиво, і романтично, і смішно, і просто вражаюче! Незабутньо.
На вечір ми мали приготувати творчий номер і виступити з ним, — не було таких, хто не брав участі, кожен розкривав себе, і з кожним днем у нашої команди відкривалося більше і більше талантів. Ми добре себе показали, не вибували з рейтингу, на дзеркалі чистоти — лише 5...
Наш міцний командний дух шокував усіх, ми, «Звягель», стали родиною, де один за всіх і всі за одного. Тому, мабуть, у нас так добре усе виходило.
Але слід сказати про те, що у цьому році «Моноліту» виповнилось 15 років, і нам дуже пощастило, що потрапили на це свято. Два фестивальних дні, концерт від сучасної Курської групи і відомого артиста В’ячеслава Ковальова — це були емоції, яких не описати. І на завершення святкових днів усім монолітівцям подарували неперевершений салют!
Для кожного із нас «Моноліт» відіграв велику роль у подальших цілях у житті. Ми відкрили у собі таланти, про які навіть не підозрювали раніше, ми навчились жити по-новому, всі разом — Україна, Росія і Білорусія.
Ми вдячні управлінню освіти, Найдюк Валентині Іванівні та Дурицькій Олені Миколоївні за можливість потрапити в такий табір. Щиро і безмежно вдячні його директору і меценату — депутату Курської міської ради Олександру Петровичу Трубнікову та всім, хто організував для нас такий незабутній відпочинок.
Дякуємо вам всім за 21 день щастя!