СЛУЖБОВИЙ РОМАН

Увечері, в п’ятницю, Федір, чоловік у літах, вийшов з роботи і… зник. Разом з машиною. Через два дні, у неділю, на обочині автотраси виявили дорогу іномарку, а у глибокому кюветі — труп господаря.
Оперативники приготувалися до активних дій, але експерти дещо збили запал: криміналу не виявлено, нещасний помер своєю смертю — мав слабке серце. Хто міг тоді передбачити, що зі смертю Федора починалася пікантна і заплутана карна справа, в якій і зло-вмисник, і жертва вже на тому світі…

Все почалося минулого року. Саме тоді директор однієї фірми, Федір, підписав заяву про прийом на роботу молодої дівчини. Посада не дуже перспективна — секретар. Для цього нова працівниця мала позитивні рекомендації і відповідні курси. Та не тільки це. В молодої секретарші Марії ноги, як кажуть, росли від вух. Обличчя ляльки Барбі і груди пристойного розміру. Такі користуються популярністю у протилежної статі. І, як правило, службові відношення переростають у більш дружні, близько до пікантних.
21-річна Марія була людиною невезучою. І з мізками ніби все в порядку. Тому без проблем поступила у столичний вуз на заочне. Успішно закінчила три курси.
Потім, правда, удача від неї одвернулася. Трапилася несподівана вагітність. Довелося взяти академічну відпустку. Дитина родилася недоношеною, померла на третю добу. Для відновлення ще не настав час, тому вирішила дарма часу не витрачати, а підзаробити. З цим проблем не було — прийняли з першого разу, призначили пристойний оклад. Залишалося себе показати.
І Марія постаралася…

Федір у свої п’ятдесят шість багато чого у цьому житті досяг. І синів двоє. І дочка — наречена. Простора квартира, будинок за містом, сад на ділянці.
П’ятнадцять років тому він, ризикуючи, заснував фірму і не помилився. Дві третини мав у бізнесі. Порядних партнерів. Пережив лихі часи і дефолт, вийшов із мінімальними втратами. Навіть у теперішні, нелегкі для бізнесу, дні почував себе впевнено.
Жити б йому й далі спокійним життям, та ось біс поплутав. Секретарша виявилася не досить суворої моралі. Як тільки випадав зручний випадок — опинилася поруч у теплому ліжку. І так Федору це сподобалося, що втратив голову.
Марія особливо не ховалася, поділилася секретом з подругою, котра працювала на тій же фірмі. Поповзли чутки, дісталися до дружини директора.
Федір і раніше «стрибав у гречку», але дружина терпіла — перебіситься. Але одна справа — в компанії п’яних друзів у лазні з дешевими повіями. Друге — змію під носом тримати. Зі своїми амбіціями, претензіями на чуже. Так під старість можна лишитися без усього.
— Правда? — суворо запитала дружина.
— Брешуть, скоти, — не зізнався зрадник.
— Дивись, дограєшся…
Неприємна ситуація, але вже не така й безвихідна. На деякий час, поки все втихомирювалося, вони не зустрічалися. А потім роман почав розгортатися з новою силою, чому Марія дуже зраділа. Заприсяглася мовчати. І дотрималася слова.
Бачилися коханці на нейтральній території, не часто. У Федора завжди знаходився привід для дружини — робоча необхідність..
— Будеш моєю дружиною? — якось поцікавився немолодий наречений..
— А свою куди дінеш? — хмикнула молоденька.
— Розлучуся я з нею. Набридла.
— А потім і зі мною?
— Ні, не ті роки. Загнуся раніше. Серце у мене.
— Щось не помітно.
Федір про свої плани хотів поділитися з дружиною. Однак не встиг…

Світ не без добрих людей. Один із таких «доброзичливців» і повідомив Федору, що та, на котру він молився, виявляється, не така вже і свята. Є в неї ще звичайний студент Павло.
— Це просто друг, — пояснила Марія. — Можуть у мене бути друзі?
Дійсно, чого це він? Молода дівчина. Чому їй не мати подруг, друзів? Федір дещо заспокоївся, але вирішив перевірити. Для цього приставив до коханки «хвоста» — свого старого знайомого, Андрія. Зрозуміло, за винагороду.
— Ніякий він не друг, — повідомив Андрій. — Учора на хаті ніжилися. На вихідні на дачу до цього слинявчика зібралися.
— Звідки знаєш?
— Чув, як по телефону говорили.
— Дача де?
— Не знаю. Хоча можу перевірити.
Слова приятеля підтвердилися, коли Марія в п’ятницю попросилася раніше піти з роботи.
— Додому потрібно. В село. Мати просила.
— Треба — їдь. Батьків потрібно поважати.
Незабаром і директор почав збиратися. Проте, не додому. Йому повідомили, що в селі, що аж сімдесят кілометрів від міста, знаходиться хатинка суперника, котру використовує як дачу.
Повернувши в кафе, добряче повечерявши, Федір прихопив із собою пляшку дорогої горілки. Подзвонив додому, попередив, що буде пізно. Дорогою підзаправився.

На околиці села з’явилася дорога іномарка, коли сонце вже заховалося за небокрай. Сільські люди лаштувалися відпочивати. Пильнував тільки сторож, котрий охороняв ферму, та собаки, які почули чужого.
У селі всього дві вулиці і провулок. Тому потрібну адресу знайти було не важко. Авто Федір лишив біля сусіднього будинку. Хлебнув з пляшки горілки. Почав пробиратися до хати, де, як він думав, відбувається гріх. І не помилився.
Приклавши вухо до вікна, Федір прислухався. Чітко почув жіночий голос. А, може, просто хотів почути.
— І це через таку стерву я хотів розлучатися? — сам себе спитав бізнесмен.
Він мотнув до машини, випив ще спиртного. Дістав з багажника каністру з бензином, повернувся, щедро окропив кути старого будинку, пройшовся навколо фундаменту. Біля паркану стояв іржавий лом. Згодився. Єдині вхідні двері відчинялися зовні. Її зловмисник підпер ломом. Клацнув запальничкою. Запалав вогонь, спалахнув рукав — на нього потрапив бензин. Аби не згоріти самому, почав гасити. Доки вовтузився, стара будівля вже палала, в двері стукали.
Але Федір їм не допоміг. На вулиці збиралися люди, коли рушила іномарка.
Із пожежі врятуватися вдалося тільки дівчині. Хлопець згорів заживо. Тетяна, як звали потерпілу, так і не могла пояснити, що трапилося. Вони з нареченим приїхали відпочити. Зайнялося все одразу. Хлопець у цей час спав. Вона намагалася його розбудити, однак часу було обмаль. Розуміючи, що загине, спромоглася покинути будинок, але двері виявилися зачиненими. Вибивши коцюбкою вікно, дівчина змогла вибратися.
Підпалювач проїхав усього десять кілометрів. У нього схопило серце. Очевидно, тому зупинився, вийшов із авто. За останнім вхідним дзвінком мобільного телефону зрозуміло, що в цей час він дзвонив Марії. Що він говорив, — ніхто не знає. Може, усвідомлення заподіяного, а, може, те, що в трубці він почув знайомий і досить живий голос. А, може, ймовірність бути виявленим — на місці злочину, поспішаючи, він забув каністру…