«ЗАМОВНИЙ УБИВЦЯ»

Десять років минуло з того часу, коли молодий, починаючий підприємець Андрій, розпочав свій шлях у вітчизняному бізнесі. За ці роки невелика фірма, створена Андрієм, розвинулась у серйозну виробничу комерційну структуру. І протягом цього часу всі радості і негаразди разом з ним розподіляла його дружина — Вероніка.
Але чим крупнішим ставав бізнес, чим більше Андрій почав заробляти грошей, тим менше він став приділяти уваги дружині. Ще б пак, дякуючи товстому гаманцю, Андрія оточували молоді дівчата. Зрештою, одна з таких вщент розбила серце бізнесмена, через що він почав подумувати про розподіл майна з Веронікою.
Але, будучи людиною жадібною, Андрій добре розумів, чим для нього може обернутися розлучення. Адже всі свої збереження і майно він заробив, можна сказати, сукупно з дружиною. А це, зрештою, всі гроші і майно ­мають бути спільними. І Андрію ніяк не хотілося їх ділити з Веронікою. Так, він справедливо вважав своїми автомобілі і всю нерухомість.
Одначе відмовитися від розкішної і молодої красуні Андрій також не міг. Зваживши всі «за» і «проти», Андрій вирішив «усунути» свою дружину. Для цього він звернувся до одного зі своїх партнерів — Ігоря, котрий у свій час допомагав Андрію вирішувати «делікатні» питання.
Зустрівшись з Ігорем, Андрій пояснив йому свою проблему і запропонував йому десять тисяч доларів, якщо той погодиться в організації замовного вбивства. Але Ігор, котрий давно відійшов від цих справ, відмовився від такого варіанта.
— Я не хочу мати нічого подібного із «заказухою». Єдине, що я можу для тебе зробити, до того ж, цілком безплатно, так це дати твій телефон людині, котра, можливо, візьметься за це діло.
Так і вирішили. На наступний день Андрій повідомив Ігорю номер свого мобільного телефону, який він купив спеціально для зв’язку з кілером. А ввечері того ж дня на цей телефон подзвонила дівчина, котра повідомила про те, що вона телефонує з приводу роботи. Отримавши від ­незнайомки впевнене питання: «Ви дзвоните від Ігоря?», Андрій назначив їй зустріч поруч з одним із барів міста.
Тут варто з’ясувати деякі деталі. Світлана, котра зателефонувала Андрію, не була ніяким кілером. За кілька днів до цього вона лишилася без роботи і тому, купивши газету, почала обдзвонювати телефони, вказані в оголошеннях, де пропонувалася робота бармена. Однак, Світлана помилилася в одній цифрі номера телефону — і потрапила не туди, куди потрібно. Коли ж на тому кінці зв’язку їй поставили питання стосовно якогось Ігоря, Світлана дала ствердну відповідь…
Як вони і домовилися з «роботодавцем», Світлана чекала його близько вказаного бару. Тому, що рівно о десятій вечора до неї підійшов чоловік, з’ясувавши, що саме з нею він мав розмову дві години тому по телефону, запросив її у свій «БМВ», припаркований неподалік.
Опинившись у салоні авто, Світлана хотіла пояснити, чому вона погодилася на пропозицію невідомого їй Ігоря, проте, «роботодавець» випередив її. Поцікавившись її досвідом роботи (Світлана відповіла, що цією справою займається сім років), чоловік передав їй папку і сказав: «Там усе — для вас необхідне. Фото, розклад її дня і тому подібне. Я вважаю: п’ятдесят тисяч доларів — цілком пристойна сума для цього замовлення. У папці — половина цієї суми — аванс. Решту отримаєте після виконання замовлення. У часі я вас суто не обмежу, але, вважаю, затягувати не варто».
Так, до кінця не зрозумівши, що насправді їй запропонували, Світлана вийшла з машини і попрямувала до свого будинку. І лише, прийшовши додому, де вона розкрила папку і ознайомилася з її змістом, Світлана зрозуміла, що її сприйняли за найманого вбивцю і запропонували їй усунути якусь жінку. Фотографії цієї жінки, фото її авто, листок паперу, на якому був віддрукований розклад роботи майбутньої жертви, — все це було інформацією, що могла знадобитися тільки кілеру.
У ту ніч Світлана, думаючи, що їй ­робити, так і не заснула. Двадцять п’ять тисяч, отримані нею в якості авансу, повертати, звичайно, не хотілося. Вона розуміла, що замовник знає номер її телефону (Світлана дзвонила на мобільний із домашнього), і, намагаючись сховатися з цими грошима, вона стане такою ж мішенню, якою була та жінка. До того ж, Світлана збагнула, що повернути ці гроші, — означає признатися в тому, що вона випадково дізналася про замах на вбивство, а це також небезпечно — в такому випадку вона ставала свідком, котрого, без сумніву, «приберуть».
Разом із тим, Світлана зміркувала, що найближчим часом до замовника звернеться справжній кілер. Тоді і все стане відомо,і на неї почнеться полювання. Ця думка підштовхнула Світлану до дій — з одного боку, врятувати себе і замовлену жінку, а з іншого — залишити собі аванс.
Наступного дня Світлана виїжджає до спортивного клубу, що, судячи по розкладу робочого дня, відвідувала «замовлена». Серед відвідувачів Світлана легко знаходить свою «жертву» і повідомляє її про те, що їм необхідно поговорити.
Під час розмови, що відбулась у спортивному клубі, Світлана розповіла жінці, котра назвалася Веронікою, про те, що вчора ввечері її чоловік заплатив за її вбивство. І, як підтвердження своїх слів, Світлана показала Вероніці фото і її розклад дня. Потім Світлана розповіла про те, що замовлення вона отримала зовсім випадково, що, мовляв, вона ніяка не вбивця і не збирається ліквідувати Вероніку. Після цього Світлана радиться з Веронікою: «Рано чи пізно, він дізнається, що я — не кілер. Тоді обов’язково замовить і мене, я багато знаю. Ось я вирішила розповісти вам, — може, разом зможемо придумати, що робити далі».
Розмова «кілера» і майбутньої жертви тривала більше години. Спочатку Вероніка, з’ясувавши, що її чоловік вирішив її позбутися, хотіла негайно зателефонувати до міліції, але зрозуміла, що одних свідчень Світлани буде мало, щоб Андрію висунули обвинувачення в організації вбивства.
— Він заявить, що вперше мене бачить, — сказала Світлана. — Свідків при нашій зустрічі не було, а той матеріал, який я вам даю, також мало що змінить. Я дуже добре пам’ятаю, коли він передавав мені цю папку, його руки були в рукавичках. А це значить — його відбитків на цих документах немає.
Зрештою, жінки зрозуміли, доки живий Андрій, — кожна з них знаходиться у смертельній небезпеці. Світлана і Вероніка вирішили, що у них не лишається іншого вибору, як самим ліквідувати Андрія. До того ж, знаючи, що Андрій незабаром повинен вийти на справжнього кілера, — тоді обом жінкам загрожує небезпека. Вирішили «прибрати» Андрія того ж дня.
Просто з бару жінки пішли до будинку, де мешкав Андрій і Вероніка. Вероніка одразу зайшла в кімнату, де знаходився сейф із мисливською зброєю. Вибравши з багатьох рушниць двохстволку, жінки почали чекати на приїзд Андрія.
Він приїхав додому, як звичайно, о сьомій годині вечора. Андрій поставив авто у підземний гараж і піднявся на перший поверх свого будинку. Але тільки він вийшов із тамбура, що поєднував гараж із будинком, пролунали два постріли. Одна із куль потрапила Андрію в серце — смерть настала миттєво.
Покінчивши з Андрієм, Світлана з Веронікою почали «прибирати» в оселі, котра повинна була «підкреслювати», що в будинку побували грабіжники. Саме на них Вероніка і хотіла «списати» вбивство свого чоловіка. Після того, як нижній поверх будинку став схожим на місце грабунку, Світлана зв’язала господарку оселі і кілька разів, для певності, вдарила її кухонним дерев’яним молотком по обличчю. Потім, узявши із собою двадцять тисяч доларів і золоті прикраси, Світлана поїхала додому.
У міліцію Вероніка подзвонила через годину. Оперативникам, котрі прибули на місце «злочину», потерпіла повідомила, що приблизно о пів на сьому до її будинку ввірвалися троє невідомих у масках.
— Вони зв’язали, — говорила вона, — і побили мене. Забрали гроші і прикраси. А з другого сейфу дістали рушницю і вбили мого чоловіка.
За даним фактом була порушена кримінальна справа. За свідченнями Вероніки, оперативники відпрацьовували лише одну версію — розбійний напад з метою вбивства. Але після того, як у міліції був допитаний один із партнерів убитого, з’ясувалося, що незадовго до своєї загибелі Андрій шукав можливість «замовити» свою дружину. Ця інформація дещо змінила вектор розслідування — міліціянти запідозрили Вероніку у скоєнні злочину.
За Веронікою було встановлено цілодобове спостереження, а її телефони прослуховувалися. Зрештою, була зафіксована розмова, в якій Вероніка повідомляла якійсь Світлані про те, що «міліція повелася на їхню версію, і що вони тепер можуть спати спокійно».
Після цього дзвінка була встановлена адреса Світлани, вона була затримана. Цікаво, що на момент затримання на Світлані був одягнений золотий ланцюжок, на який Вероніка посвідчила як на річ, що вкрали грабіжники.
Ймовірніше, правильно оцінивши ситуацію, що склалася, Світлана не стала нічого приховувати і розповіла оперативникам про все, що стосується замовлення на Вероніку і вбивства Андрія. На основі цього була затримана, а пізніше притягнена до відповідальності, Вероніка.
На сьогодні обидві фігурантки утримуються під вартою. Незабаром матеріали справи будуть передані до суду.