ІСТОРІЯ ОДНОГО ПАРТІЙНОГО СКАНДАЛУ

Конфлікти у партійних організаціях усіх кольорів і рівнів були, є і будуть. От тільки виносити «сміття з хати» у таких випадках, здебільшого, не заведено. Тому стаття екс-депутата обласної ради Валентина Вітренка «КПУ — відмова виборців у довірі», ­надрукована у №47 «Звягель-Інформу» від 19 листопада цього року, створила ефект «вибуху бомби». Залишити без реакції такий відчутний ляпас по своїй репутації від однопартійця місцеві комуністи не змогли.
Втім, класичного «удару у відповідь» — статті за авторством згаданих у матеріалі осіб, — на сторінках преси не послідувало. Натомість, активісти міськкому КПУ вирішили організувати прес-конференцію, на якій по пунктиках озвучили свою версію щодо викладених Вітренком фактів.
Варто одразу зазначити: те, що відбулося в офісі місцевих комуністів, прес-конференцією в повному розумінні цього слова й не назвеш. Усе більше нагадувало партійні збори, під час яких «розбирали» недостойну поведінку партійця, який, до того ж, запрошення прийти на очну ставку проігнорував. Із журналістів чомусь запросили тільки представника «Звягель-Інформу».
Хід зборів та репліки, що там прозвучали, тільки підкріпили попереднє припущення, що корені конфлікту між Вітренком і Цапліним (колишнім першим секретарем міськкому) — у небажанні комуністів висувати Вітренка кандидатом у депутати обласної ради. Образа на колег-партійців, котрі надали перевагу іншому кандидату, спонукала до гострої статті, яку, без сумніву, з цікавістю прочитали чимало новоград-волинців.
Власне, якщо вже мене, як журналіста, ­залучили посередником до цього своєрідного з’ясування партійних стосунків, дозволю коротко висловити власну думку. Так от, говорити про «відмову виборців у довірі» доречніше було б у тій ситуації, коли б кількість депутатів у міській раді зменшилася, скажімо, з десяти до двох. Тоді б дійсно мав місце факт істотної втрати рейтингу тієї чи іншої політичної сили. В даному випадку КПУ в міській раді Новограда-Волинського матиме двох представників проти трьох у раді попереднього скликання. Мінус один — хіба це привід для масштабних дискусій? Тим більше, що і два, і три депутати, та навіть чотири чи п’ять, — мало на що реально впливають.
Повертаючись до партійних зборів, чи то пак, прес-конференції, подаємо основні тези спростувальної промови, виголошеної екс-першим секретарем міськкому КПУ Геннадієм Цапліним.
— Від назви до підпису ця стаття не відповідає дійсності! Яка може бути відмова виборців у довірі, якщо наш рейтинг навіть зріс: на виборах до місцевих рад 2006 року КПУ в Новограді-Волинському підтримали 3,2% виборців, цього разу — 5,5%! Однак зміна пропорційної системи виборів на змішану, мажоритарно-пропорційну, не дозволила нам утримати позиції, — аргументував товариш Цаплін.
— Що тут поганого, що в нашій організації чимало колишніх військових і працівників силових структур? — вів далі Цаплін, відповідаючи на закид Вітренка щодо стану уявлень місцевих комуністів «на рівні стереотипів 50-80-х років минулого століття». — У той час, коли такі, як Вітренко, мирно спали, люди в погонах стояли на захисті кордонів країни і правопорядку! Це — достойні люди, гідні поваги.
Однак найбільш емоційно спростовував Геннадій Цаплін звинувачення на свою адресу в «чорному краєзнавстві». Так, дійсно, він не заперечував, що займається активною пошуковою роботою і навіть отримує запрошення з інших районів області допомогти в цьому напрямку. Проте, за словами Цапліна, його робота спрямована винятково на вивчення історії. Для цього й ведеться облік знайдених предметів, знахідки демонструються на уроках історії, проводяться семінари з учителями тощо.
— «Чорні» краєзнавці такого не роблять, — зауважив Цаплін, пообіцявши всі значущі знахідки передати в краєзнавчий музей, коли той нарешті буде облаштований.
При цьому все ж Геннадій Борисович визнав, що міська влада в особі відділу культури так і не дала офіційного дозволу на реєстрацію пошукової організації. Тому її створили при міськкомі КПУ.
Колишній помічник-консультант депутата міської ради Цапліна Іван Пилипчук, якого, як пише Вітренко, з комуністами подружило «чорне краєзнавство», запевнив: «Ми з Геннадієм Борисовичем діяли в правовому полі. Пошук вели в тих місцях, де це не заборонено законом».
Користуючись нагодою, пан Пилипчук продемонстрував довідку з міськвідділу міліції, в якій зазначено, що він до кримінальної відповідальності не притягався. Це — на спростування слів Вітренка, що «декілька років тому проти Пилипчука відкривалася кримінальна справа за порушення чинного законодавства щодо культурної спадщини».
Варто відзначити, що на захист своєї репутації комуністи підготували не тільки словесні аргументи, а й чимало документів. Серед них — дипломи, здобуті учнями під керівництвом вчителя історії четвертої школи Олександра Дроздюка, також відомого як керівника Житомирської обласної організації реєстрового козацтва. (Нагадаємо, Вітренко звинуватив пана Дроздюка, котрий зблизився з місцевим осередком комуністів, і якого ті висунули кандидатом у депутати облради, в професійній некомпетентності.)
Заперечили комуністи й свій статус «кишенькового знаряддя» колишнього міського голови. Геннадій Цаплін зауважив, що вони готові до конструктивної співпраці з усіма політичними силами, крім тих, що мають нахил до фашизму.
Так само знайшлися контраргументи щодо звинувачення у нелюбові до українських класиків та вчених. На підтвердження — відповідна література, що зберігається в офісі міськкому партії. Словом, відповідь є на кожен абзац резонансної статті.
Насамкінець Цаплін додав, що має всі підстави подати в суд на Вітренка за наклеп, але, скоріше всього, цього робити не буде. А от із компартії Валентина Володимировича, напевне, виключать.