ХЛІБ — ЯК МАЛА ДИТИНА. ПОТРЕБУЄ ТУРБОТИ

Еластичний, пружний, запашний, рівномірно пористий... Є багато професійних термінів, якими пекарі характеризують хліб. Втім головну оцінку цьому продукту щодня дають люди. Одна моя знайома, котра мешкає у Хоролі на Полтавщині, якось сказала: «Ніколи не куштувала хліба, смачнішого за новоградський». Звісно, скільки людей — стільки думок, втім, за іронією долі, цими днями — у вівторок, 8 грудня, — гостями новоград-волинського хлібозаводу стали... саме хорольські пекарі. Приїхали вони переймати у колег-звягельчан напрацьований «хлібний» досвід. Кому ж не хочеться, аби їх роботу вважали найкращою?
У ШИРОКОМУ АСОРТИМЕНТІ — ПРОДУКЦІЯ ТА ВІДЗНАКИ
Слід зауважити, що делегації колег не є дивиною на підприємстві. Про заслуги наших пекарів красномовно свідчать авторитетні нагороди з різноманітних фахових конкурсів й відзнаки з українських та міжнародних виставок. Серед «свіжих» здобутків — перемога ВАТ «Новоград-Волинський хлібозавод» серед переробних підприємств Житомирщини.
Асортимент колективних відзнак поновлюється постійно. Це, без перебільшення, наслідок копіткої роботи 260 працівників хлібозаводу під керівництвом Сергія Портянка. Результат цієї роботи — хлібобулочні вироби — щодня є «головою» столу десятків тисяч полісян. Тож свою відповідальність пекарі глибоко усвідомлюють, саме з цього і розпочалася наша розмова з директором підприємства.
ПЕЧЕШ ХЛІБ — КИДАЙ ПАЛИТИ І СТАВАЙ НА ЛИЖІ!
— Такий суворий санітарний контроль, як у нас, рідко побачите на інших підприємствах, — розпочав Сергій Портянко, пояснюючи нам з фотокореспондентом необхідність вбратися у спеціальний одяг: на заводі, де печуть хліб, санітарна чистота — понад усе.
До цього питання підхід виправдано прискіпливий: 95% працівників, дбаючи про чистоту та безпеку хлібного продукту, не палять, принаймні, на території заводу. Тут навіть прикмета є: якщо з’явилися недопалки — на підприємстві «чужі», бо курців на роботу не приймають, навіть, якщо спеціаліст висококваліфікований.
Приклад пекарів, слід зауважити, гідний для наслідування. А принципова позиція директора лише зайвий раз підтверджує: люди, готові працювати «у команді», повинні згуртуватися заради спільної мети. Куди краще, говорить Сергій Федорович, зекономити на цигарках і придбати собі, скажімо... лижі, ще й відпочити з користю для здоров’я.
СЕКРЕТИ «ЗДОРОВОЇ» ВИПІЧКИ — У КЛАСИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЯХ
Коли більшість звягельчан вечеряють вдома, — на хлібозаводі розпочинається основний виробничий процес — о 19-й замішують тісто. Це — після того, як денна зміна підготувала так звані напівфабрикати. Робота триває цілодобово — усе для того, аби рано-вранці на полицях магазинів красувалося духмяне хлібне «дитинча». Саме із дитиною пекарі-професіонали порівнюють свої вироби, адже вони потребують особливого підходу і турботи.
Користь для здоров‘я — найголовніший принцип у роботі пекарів заводу. Саме тому тут не працюють за прискореними технологіями, як на маленьких приватних пекарнях та в Європі. Відтак на підготовку хліба тут витрачають не десять хвилин, а дванадцять годин! Усе тому, що саме процес бродіння забезпечує появу та збереження у тісті великої кількості вітамінів. Прискорювачі та покращувачі, котрі використовують міні-пекарні, вітамінів не лише не додають, а просто їх вбивають.
Окрім масових сортів хліба, на заводі випускають й «елітні» — для ласунів-гурманів. До них відносяться й заварні хліба, приготування яких є особливим процесом. Він складається з п’яти стадій: від «заварювання» до замісу тіста. Аби хліб вийшов запашний і по-особливому смачний, тісто обов’язково має «відпочити» декілька годин у спеціальній шафі. А ще, говорять пекарі, погана людина не спроможна зробити хорошого хліба...
Як розповіла начальник виробничо-вимірювальної лабораторії Валентина Корнійчук, на підприємстві ведеться суворий контроль сировини, з якої виготовляють вироби:
— Доки борошно не пройде контроль на заводі, машину на розвантаження ніхто не пустить — із цим суворо. Працюємо за державними стандартами України, за Законом «Про безпеку харчової продукції». Уся наша продукція проходить контроль з боку обласної санстанції задля отримання державних санітарних висновків.
ХЛІБОПЕКАРСЬКА ГАЛУЗЬ — МАРІОНЕТКА В РУКАХ ВЛАДИ?
Саме на це нарікають пекарі — чиновники часто обіцяють понизити ціни на хліб задля власного піару. При цьому нікому немає діла до того, що при собівартості пшениці у 850 гривень за тонну, на ринку її продають вдвічі дорожче, а ціни на сировину, з якої виготовляють хліб, ніхто знижувати не обіцяє... На цьому, зокрема, наголосив керманич хорольської делегації, директор ВАТ «Хорольська механізована пекарня» та член ради «Укрхлібпром» Іван Бондаренко:
— Є об’єктивні економічні закони, серед них — про рентабельність підприємства, де мають бути передбачені кошти на розвиток, заміну застарілого обладнання. Інакше про який розвиток та якість ми говоримо? Тому нечесно з боку чиновників говорити про зниження цін на хліб, маніпулюючи свідомістю людей, і при цьому не підтримувати хлібопекарську галузь жодними дотаціями чи зниженням цін на сировину. Здешевлення хліба не слід шукати в кінцевому продукті! Крім того, зі 100 тисяч прибутку сплачуємо державі 25 відсотків податку. Цілком доцільно було б певну суму з цих коштів витрачати на підтримку соціально-незахищених верств населення. Натомість із боку держави маємо лише популістські розмови...
— Ми працюємо «на грані «фола», — говорить Сергій Портянко. — При дозволеній рентабельності у 5% — закладаємо 4,9%, аби мати змогу розвивати підприємство. При цьому у нас найнижчі ціни на хліб в області — за рахунок зваженого економічного підходу. Насамперед подбали про впровадження енергозберігаючих технологій на заводі — раніше використовували близько тисячі кубів газу, тепер — 35 куб.м. при збільшенні обсягу продукції на 35 відсотків! Крім того, придбали високоякісне закордонне обладнання: напівінтенсивні тістозмішувачі, вакуумні тісторозподільники, сучасні шафи для випікання. Усе це вдалося зробити за рахунок кредитів, взятих свого часу під 12% і вкладених у виробництво.
Натомість колектив новоград-волинського хлібозаводу вбачає секрет успіху підприємства не лише у грамотному економічному підході, а й у прогресивності свого директора:
— Сергій Федорович не зупиняється на досягнутому і нам не дозволяє, тому працюємо на перспективу, відвідуємо спеціалізовані виставки. Серед нагород, якими особливо пишаємося, — медалі з фіналу Кубку Луї Лесаффра. На цій спеціалізованій міжнародній виставці наші кондитери неодноразово авторитетно зарекомендували себе.
Попри високу оцінку на міжнародній арені, кондитерський цех хлібозаводу переживає нині не найкращі часи. Його потужність значно більша, аніж реальне виробництво. Замовляти торти у «тьоті Дусі» для декого, можливо, й дешевше, а от чи безпечніше? Та й деякі місцеві підприємці купують торти деінде, а для особистих потреб: на день народження чи ювілей поспішають на хлібозавод... Саме тому новий податковий кодекс на хлібозаводі сприйняли позитивно.
— Ніхто не забирає у підприємців права заробляти, — говорить Сергій Портянко, — але скільки можна наповнювати кишені за рахунок недобросовісної конкуренції і прибутку, який не оподатковується? Якщо повернути у державний бюджет хоча б половину тіньових коштів, можна було би говорити і про реальне збільшення зарплат, і про краще життя для бюджетників. Ми — за чесну конкуренцію.